КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 18.12.06 р.          № 41/192-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 -позивача: Горова В.А. (дов. від 20.10.06 № 247),

Мазуренко М.В. (дов. від 20.10.06 № 248),

 -відповідача: не з’явився,

 -третьої особи 1: Амірова Ю.В. (дов. від 10.03.06),

 -третьої особи 2: не з’явився,

 -третьої особи 3: не з’явився,

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Виробниче об’єднання

          “Київський радіозавод”

 на постанову Господарського суду м.Києва від 05.09.2006 (підписана 25.09.06)

 у справі № 41/192-А  (Пилипенко О.Є.)

 за позовом           Державного підприємства “Виробниче об’єднання “Київський радіозавод”

 до           Київської міської ради

 третя особа           1.Українська спеціальна науково-реставраційна           проектно-будівельно-виробнича корпорація “Укрреставрація”,

          2.Київське міське головне управління земельних                      

                                                        ресурсів,

          3. Відкрите акціонерне товариство “Київський

          радіозавод”

             

 про          визнання недійсним частини рішення,

 18.12.06 у судовому засіданні відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

 Державне підприємство “Виробниче об’єднання “Київський радіозавод” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання недійсним пунктів 49 та 61 рішення Київської міської ради від 24.04.03 № 411/571 (далі – рішення № 411/571).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.06 відкрито провадження у справі із залученням до участі в якості третьої особи Української спеціальної науково–реставраційної проектно–будівельно–виробничої корпорації “Укрреставрація” (далі – третя особа 1).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.06 закрито провадження у справі відносно Київської міської державної адміністрації на підставі статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Під час розгляду справи місцевим судом до участі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Київське міське головне управління земельних ресурсів (далі – третя особа 2) та в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Відкрите акціонерне товариство “Київський радіозавод” (далі – третя особа 3).

Постановою Господарського суду м. Києва від 05.09.06, підписаною 25.09.06, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в зв’язку із неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу третя особа 1 зауважила про те, що доводи позивача, викладені у скарзі є необґрунтованими, а постанова місцевого такою, що прийнята при повному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, та просить залишити її без змін,  а скаргу без задоволення.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідачем та третіми особами 2, 3 надані не були.

Представники відповідача, третіх осіб 2, 3 в судове засідання не з’явилися, не повідомивши суд про причини неявки.

У доповненнях до апеляційної скарги від 07.10.06 № 268, від 09.11.06 № 259, від 23.11.06 № 268, від 29.11.06 № 278 позивачем були підтримані вимоги, викладені в апеляційній скарзі, з посиланням на безпідставність вилучення з державного кадастру земель позивача без відповідного узгодження з ним.

Під час розгляду апеляційної скарги на підставі відповідного клопотання позивача було забезпечено повне фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного запису.

У зв’язку з неявкою в судові засідання представників відповідача та третіх осіб 2, 3, а також несправністю звукозаписувального технічного засобу апеляційний розгляд справи неодноразово відкладався або в ньому оголошувалися перерви.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та додатково надані докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Правовою підставою для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі у зв’язку з прийняттям відповідного акта.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування, зокрема, міськими радами та їх виконавчими органами.

На підставі статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 12 перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття рішення № 411/571) передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –  відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з пунктом 61 рішення № 411/571 припинено право користування Державного союзного заводу п/с 244 частиною земель, відведених йому відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.08.54 № 1402 “Про відвід заводу п/с 244 земельної ділянки під будівництво клубу в Дарницькому районі” площею 0,74 га та внесено їх до земель запасу житлової та громадської забудови.

Позивач обґрунтовує позов щодо визнання пункту 61 рішення № 411/571 тим, що він на підставі рішень Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 23.11.54 № 1935 та від 24.08.54 № 1402 є користувачем спірної земельної ділянки і в нього не вилучали земельну ділянку в порядку, передбаченому ст.ст. 149, 151 Земельного кодексу України.

На думку колегії суддів це твердження є хибним з таких підстав.

Відповідно до рішень Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 23.11.54 № 1935 та від 24.08.54 № 1402 земельна ділянка загальною площею 5,5268 га в Новій Дарниці по Старо-Бориспільському шосе № 10 в м. Києві відводилась Державному союзному заводу п/с 244.

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до його статуту був створений та зареєстрований виконкомом Дарницької районної ради народних депутатів м. Києва лише 30.12.91.

Довідка про перейменування юридичної особи від 19.12.05 № 170, підписана ліквідатором Державного підприємства ВО “Київський радіозавод”, свідчить, що це підприємство було створене на підставі наказу Міністерства загального машинобудування СРСР від 03.09.76 № 321-С на базі підприємства п/с А-7968.

Згідно зі статутом від 1993 року підприємство було зареєстроване в 1991 році. При цьому статут не містить посилань на правонаступництво будь-яких прав та обов’язків інших підприємств.

В судовому засіданні 27.11.06 року представник позивача також підтвердив, що Державне підприємство “Виробниче об’єднання “Київський радіозавод” не виступає правонаступником колишнього Державного союзного заводу п/с 244, якому надавалися земельні ділянки.

Отже, позивач не надав доказів того, що він є правонаступником Державного союзного заводу п/с 244.

Використовуючи ксерокопії планів земельних ділянок мікрорайону, позивач намагається довести, що відповідач надав третій особі 1 земельну ділянку з порушенням законодавства.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що за період 1954–2003 роки територія за адресою Старо-Бориспільське шосе, 10 та 12 була забудована об’єктами різного призначення, а рішення про порядок використання цих ділянок періодично змінювалися.

Так, на даний час частково не збереглася вулиця Ново-Дарницька (ділянка між вулицями Вереснева та Бориспільська забудована і включена до складу іншої ділянки). На території ділянки (вулиця Старо-Бориспільське шосе, 10) побудовані житлові будинки, спортивний майданчик, школа. Їдальня за адресою Старо-Бориспільське шосе, 12 не була побудована. На цій території знаходиться стоянка автомобілів.

Площа земельних ділянок, які виділялися заводу п/с 244 рішеннями Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.08.54 № 1402 та від 23.11.54 № 1935, була визначена приблизно, межі земельних ділянок в натурі не встановлювалися. Дані про права позивача на земельну ділянку, надану в оренду третій особі 1, в земельному кадастрі відсутні.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 № 15, державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель. Проведення землеустрою (розробка проектів відведення земельних ділянок) є обов’язковим для визначення прав на землю.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові Вищого господарського суду України від 16.06.05 у справі № 30/438-2/344 за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства “Київський радіозавод” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.05 у справі № 30/438-2/344 за позовом Виробничого об’єднання “Київський радіозавод” до Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”, ВАТ “Київський радіозавод”, треті особи – Приватне підприємство “Ювента Гласс”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Пакпром”, Національне космічне агентство України, про визнання права власності та спонукання до виконання дії та за зустрічним позовом ВАТ “Київський радіозавод” до КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”, виробничого об’єднання “Київський радіозавод”, треті особи – Національне космічне агентство України, ПП “Ювента Гласс”, ТОВ “Пакпром” про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо залишення ВО “Київський радіозавод” як юридичної особи та виділення йому майна до статутного фонду, тобто про зміну рішення щодо реорганізації позивача не шляхом поділу, а шляхом виділу майна для новостворених підприємств. Ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.08.05 у порушенні провадження з касаційного перегляду цієї постанови відмовлено.

Пунктом 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (1990 року), чинного в період проведення реорганізації позивача, передбачено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Статтею 37 Цивільного кодексу Української РСР та статтею 34 Закону України “Про підприємства в Україні”, які діяли під час прийняття рішення № 411/571, також було встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення).

Отже, на момент прийняття рішення про відведення земельної ділянки осіб, які б володіли правами на дану земельну ділянку, не було.

Припинення права користування Державним союзним заводом п/с 244 частиною земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.08.54 № 1402 “Про відвід заводу п/с 244 земельної ділянки під будівництво клубу в Дарницькому районі” площею 0,74 га, було здійснено на підставі заяви Державного підприємства “Київський радіозавод” від 17.02.03 № 113/700.

Пунктом 61 рішення № 411/571 затверджено проект відведення земельної ділянки та передано третій особі 1 в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,74 га для будівництва житлового будинку на вул. Бориспільській, 12 у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Рішення № 411/571 прийнято на підставі клопотання третьої особи 1 від 25.06.02 № 246, згоди Київського міського голови від 27.06.02 № 15212 та розробленого і погодженого проекту відведення земельної ділянки з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та культурної спадщини в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття рішення № 411/571) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Пунктом 2.2 Порядку набуття права на землю юридичними особами га громадянами у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.02 № 313/1747, положення якого застосовувались на час прийняття рішення, що оспорюється, передбачено, що згода на складання проекту відведення земельної ділянки надається за підписом міського голови або заступника міського голови – секретаря ради.

На підставі статті 186 Земельного кодексу України проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

Відповідно до пункту 49 рішення № 411/571, прийнятого на підставі клопотання третьої особи 1 від 20.02.02 № 78, згоди заступника Київського міського голови – секретаря Київської міської ради від 22.04.02 № 225-КР-1885/2 та розробленого і погодженого проекту відведення земельної ділянки з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно – епідеміологічними органами, органами архітектури та культурної спадщини в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України, затверджено проект відведення земельної ділянки та передано третій особі 1 в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,57 га для будівництва житлового будинку на вул. Бориспільській, 6 у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (стаття 20 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Статтею 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується також з висновком місцевого господарського суду, що позивач не навів жодних підстав та правового обґрунтування щодо визнання недійсним пункту 49 рішення № 411/571.

Відповідно до частини 1 статті 149 Земельного кодексу України вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування можуть лише земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (стаття 125 Земельного кодексу України).

На підставі статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 23 Земельного кодексу України 1990 року також було встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Позивач не надав суду жодного документа, передбаченого законодавством України, який би підтверджував його право власності або право користування відповідно до закону земельною ділянкою на вул. Бориспільській, 6 або її частиною, внаслідок чого його доводи про необхідність вилучення (викупу) у нього земельної ділянки є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, відповідач, приймаючи рішення № 411/571 про передачу третій особі 1 земельної ділянки площею 0,74 га для будівництва житлового будинку на вул. Бориспільській, 12 у Дарницькому районі м. Києва діяв у спосіб та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

 Постанову Господарського суду м. Києва від 05.09.06 у справі № 41/192-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства “Виробниче об’єднання “Київський радіозавод” – без  задоволення.     

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвалу виготовлено та підписано 25.12.06

 Головуючий суддя          Григорович О.М.

 Судді

           Гольцова  Л.А.

          Рябуха  В.І.