КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2006 № 20/512
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
-позивача: Рудешко О.А. (дов. від 14.07.06),
-відповідача: Теклюк Я.В. (дов. від 08.09.06 № 12-Ю/2006),
Хмарук О.О. (дов. від 15.08.06 №10-Ю/2006),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Новий канал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2006
у справі № 20/512 (Палій В.В.)
за позовом Державного підприємства "Українське агенство з авторських та суміжнихправ" Міністерства освіти і науки України
до Закритого акціонерного товариства "Новий канал"
про стягнення 37 500 грн. компенсації за порушення авторських прав,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство “Українське агентство з авторських та суміжних прав” Міністерства освіти і науки України (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Новий канал” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 37 500 грн. компенсації за порушення авторських прав та штрафу у розмірі 10% суми, присудженої на користь позивача.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.10.06 позовні вимоги задоволено повністю.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами відповідача, вважаючи їх такими, що не відповідають дійсності, а рішення місцевого суду вважає правильним, таким, що винесено по результатах повного та всебічного з’ясування всіх фактичних обставин справи, просить залишити його без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розпорядженням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 08.01.02 № 31 на позивача покладено функції з ведення моніторингу телерадіопростору України з метою виявлення фактів неправомірного використання творів літератури, мистецтва, кіно та телепрограм, музичних творів у теле- і радіопросторі на території України.
11.03.06 відповідачем у рамках інформаційно-розважальної телевізійної передачі “Любовь на 25 этаже” було публічно сповіщено в ефір музичні твори “Позови меня”(сл. і муз. Яременка О.І.), “Ты узнаешь ее” (сл. Жагуна-Лінніка П.М., муз. Матвієнка І.І.), “Полюби меня такой” (муз. і сл. Підкаури Н.П.), “Море зовет” (сл. Арсенєва К.Б., муз. Матвієнка І.І.), “25 этаж” (сл. Жагуна-Лінніка П.М., муз. Матвієнка І.І.).
Актом фіксації порушення авторських прав від 10.05.06 № 4-05-06, складеним за результатами аналізу моніторингу, підтверджується факт використання відповідачем зазначених вище музичних творів шляхом публічного сповіщення.
Позивач є організацією колективного управління, що відповідно до ст.ст. 47–49 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, а також свого статуту здійснює управління на колективній основі майновими правами авторів та суб’єктів авторського права.
Колективне управління майновими правами українських авторів здійснюється позивачем на підставі відповідних угод, а саме: угоди від 21.10.05 № 87177 з Яременко О.І., угоди від 10.12.03 № 54457 з Підкаурою Н.П.
Позивачем під час розгляду справи судом 1-ої інстанції на підтвердження викладених у позовній заяві доводів було надано заяви згаданих авторів про реєстрацію музичних творів, серед яких є твори, публічне сповіщення яких здійснив відповідач.
Колективне управління майновими авторськими правами російських авторів позивач здійснює на підставі договору від 01.09.2000 про взаємне представництво інтересів в області публічного виконання (“малі права”), укладеного з Російським авторським товариством (далі - РАТ). Відповідно до ст. 1 договору РАТ передало позивачеві виключні права на території України видавати дозволи на всі публічні виконання музичних творів, в тому обсязі, в якому це право передано РАТ авторами творів.
Так, “Продюсерский центр Игоря Матвиенко” (далі – Центр), якому автор Матвієнко І.І. передав виключні майнові права на музичні твори за авторським договором від 11.05.2000; автор Жагун-Ліннік П.М. за авторським договором замовлення від 23.06.03 та авторським договором замовлення від 01.04.05 передав виключні права на використання текстів пісень “Ты узнаешь ее”, “25 этаж”, а автор Арсенєв К.Б. за авторським договором замовлення від 09.06.03 передав виключні права на використання тексту пісні “Море зовет”), передав управління на колективній основі майновими правами на публічне виконання музичних творів з текстом чи без тексту, які в даний час входять чи протягом строку дії даного Договору ввійдуть до Видавничого каталогу Центру, РАТ.
Згідно зі ст. 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (далі – Закон) використання творів без письмового дозволу з організацією колективного управління та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач стверджує, що відповідач не звертався до нього за отриманням відповідних дозволів. В свою чергу, позивач не дозволяв відповідачеві використовувати твори у будь-який формі.
Оскільки відповідачем в порушення ст.ст. 15, 32, 33 та п. 4 ст. 47 Закону ліцензійного договору на публічне виконання вказаних вище творів з позивачем не укладено, а сума авторської винагороди не погоджена та не виплачена, позивач згідно пп. “г” ст.52 Закону має право вимагати компенсації за порушення авторських прав.
Таким чином, позивач вважає, що компенсація за порушення майнових авторських прав в даному випадку має становити 20 мінімальних заробітних плат за кожний музичний твір (слова і музика).
Згідно з п. 3 ст. 32 Закону за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.
З огляду на викладене висновок місцевого суду, що відповідач використав твори з порушенням майнових прав його авторів, інтереси яких на території України представляє позивач, є правильним.
У відповідності до вимог ст. 32 Закону відповідач був зобов’язаний укласти відповідні ліцензійні договори з позивачем на використання творів, в яких передбачити умови такого використання, в тому числі розмір авторської винагороди.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі та відзиві на позовну заяву на укладені ним договори з Могилевською Н.О., ТОВ “Продюсерський центр Олександр Яременко”, ТОВ “Продюсерский Центр Игоря Матвиенка” колегія суддів, погоджуючись з висновком суду 1-ої інстанції, вважає необґрунтованим, оскільки у відповідності до п.3 угод на управління майновими правами авторів автори Підкаура Н.П., Яременко О.І. передали позивачеві виключне право укладати з юридичними та фізичними особами-користувачами творів (платниками) ліцензійні угоди на використання творів і збирати на користь авторів належну винагороду. Таким чином, позивачеві були передані авторами виключні права на публічне виконання творів “Полюби меня такой”, “Позови меня”, публічний показ, публічне сповіщення, відтворення та запису, відтворення та розповсюдження творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва. Укладення відповідачем у 2006 році договорів з Могилевською Н.О., з ТОВ “Продюсерський центр Олександр Яременко” щодо передачі невиключних майнових авторських прав на зазначені вище музичні твори суперечить умовам угод, які були укладені між авторами музичних творів та позивачем.
Додана відповідачем до апеляційної скарги копія авторського договору від 03.11.04, укладеного між Підкаурою Н.П. (автором музики і слів) та Могилевською Н.О. (користувач), як доказ одержання користувачем майнових авторських прав на музичний твір “Полюби меня такой” колегія суддів не приймає до уваги, оскільки він суперечить п.3 угоди від 10.12.03 № 54457 на управління майновими правами автора – Підкаури Н.П..
До того ж автор твору вправі був у відповідності до п. 5 Угоди від 10.12.03 звернутися до позивача із письмовою заявою про виключення цього твору із числа творів або способів використання, що є предметом даної Угоди. Проте, музичний твір “Полюби меня такой” не було виключено із репертуару позивача.
Щодо договору від 01.06.06 № НОВЫЙ КАНАЛ/А-01/01-06/2006, укладеного між відповідачем та ТОВ “Продюсерский Центр Игоря Матвиенка”, то відповідно до його п. 1.1 відповідачеві були передані невиключні майнові авторські права на включення до аудіовізуального твору-телевізійної передачі під назвою “Любовь на 25 этаже” аудіо та відеозапису виконання твору групами “Корни” та “Фабрика”. Права виконавців музичного твору відносяться до суміжних прав. Позивач виступає єдиною особою, яка має право на території України надавати дозвіл на публічне виконання вказаних музичних творів, і будь-яка особа, що бажає здійснити публічне виконання твору або здійснити його використання в іншій спосіб, зобов’язана укласти з позивачем ліцензійну угоду та отримати дозвіл на використання твору.
Колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача, що позивач, як організація колективного управління, повинна звертатися до суду не за захистом свого права, а за захистом майнових авторських прав, які передані їй авторами в управління з наступних підстав. За своєю правовою природою угода на управління майновими правами не належить до жодного виду договорів, врегульованих Цивільним кодексом України, а є іншим правочином, що є підставою для виникнення прав і обов’язків. Правове регулювання правовідносин сторін такої угоди здійснюється Цивільним кодексом України з особливостями, передбаченими Законом України “Про авторське право і суміжні права”.
За договорами на управління майновими правами позивач виступає перед третіми особами від свого імені, а не від імені автора (на відміну від договору доручення), інтереси якого він фактично представляє. Крім того, він одержує комісійну винагороду від одержаної ним авторської винагороди.
Таким чином, якщо порівнювати угоду на управління майновими правами з іншими договорами, врегульованими Цивільним кодексом України, то така угода має більше подібних елементів з договором комісії, ніж з договором доручення.
Оскільки угоди на управління майновими правами не є договорами доручення, то і дотримання положень ст. 1007 ЦК України щодо обов’язкової видачі довіреності не вимагається.
Відповідно до ст. 50 Закону України “Про авторське право та суміжні права” використання творів без письмового дозволу з організацією колективного управління та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, позивач має право заявляти вимоги про компенсацію за порушення авторського права; розмір такої компенсації визначений позивачем в розмірі 20 мінімальних заробітних плат за кожне публічне сповіщення музичних творів (слова та музика).
Згідно наданого позивачем розрахунку загальний розмір компенсації становить 37500 грн.
Оскільки позивачем доведено повноваження на здійснення управління на території України майновими авторськими правами авторів Яременка О.І., Жагуна-Лінніка П.М., Матвієнка І.І., Підкаури Н.П., Арсенєва К.Б., висновок суду, що розмір компенсації повинен складати 20 мінімальних заробітних плат за кожне публічне сповіщення музичних творів (слова і музика), та стягнення з відповідача на користь позивача 37500грн. компенсації, 3750 грн. 10% штрафу від суми, присудженої на користь позивача до Державного бюджету України, є правильним.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неповне з’ясування місцевим судом фактичних обставин справи колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до укладеного договору від 28.07.00 №01/00-РАТ виключне право на управління майновими правами РАТ передавалося не авторами Матвієнком І.І., Жагуном-Лінніком П.М., Арсенєвим К.Б., а іншою особою (ТОВ “Продюсерський центр Ігоря Матвіенка”). Виключні права на використання творів “Ты узнаешь ее”, “25 этаж”, “Море зовет”, що зазначені в акті фіксації від 10.05.06, були передані авторами ТОВ “Продюсерський центр Ігоря Матвиенка”, що підтверджується відповідними авторськими договорами від 09.06.03 №ПЦ/А/ЗТ/09/09-06/03, від 23.06.03 №01/23-06/03, від 01.04.05 №05/01-04/05.
Надані відповідачем копії карток рахунків 631, 632, 3772 на підтвердження того, що останнім було сплачено авторську винагороду, колегія суддів не приймає до уваги з урахуванням того, що відповідні суми були виплачені “Продюсерському центру О. Яременка” згідно з договором від 02.02.06 № 26 про передачу невиключних майнових авторських прав, “Продюсерському центру І. Матвиенка” згідно з договору від 01.06.06 №НОВИЙ КАНАЛ/А-01/01-06/06(23/06) про передачу невиключних майнових авторських прав, Могилевській Н. згідно договору №28/2006, та не є доказом виплати авторської винагороди за факт використання музичних творів шляхом здійснення публічного сповіщення.
Інші посилання відповідача (неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права) колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони відтворюють доводи, викладені останнім у відзиві на позов від 28.09.06. Ці обставини були досліджені та правильно оцінені судом 1-ої інстанції під час розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.06 у справі № 20/512 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Новий канал” - без задоволення.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
21.12.06 (відправлено)