КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.11.2006                                                                                           № 05-5-40/11717

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 -позивача: Васільєва Т.В. (дов. від 29.12.05 № 847-юр),

-відповідача: Слабоус Є.А. (дов. від 20.11.06 № 2),

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство “Укрінтерцукор”

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 11.09.2006

 у справі № 05-5-40/11717 (Смірнова Л.Г.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство “Укрінтерцукор”

 до                                                   Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"

             

                       

 про                                                  розірвання контракту,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.09.06 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство “Укрінтерцукор” та додані до неї документи повернуто позивачеві без розгляду для дооформлення на підставі п.4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Повернуто з бюджету державне мито у сумі 85 грн. перераховане платіжним дорученням від 01.09.06 № 001100.

          Позивач, вважаючи дану ухвалу незаконною, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та передати справу на розгляд до Господарського суду м. Києва.

          Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідачем наданий не був.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали місцевий суд послався на те, що позивачем до позовної заяви не було додано доказів сплати державного мита у встановленому порядку, тобто припустився порушення вимог п. 3.1 Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04 №22, додатків 2,8 до неї, якими встановлено, що для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки.

Згідно з п. 5 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом.

Пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, передбачено, що у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунка платника відповідальний виконавець установи банку зобов’язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення. Невиконання цієї вимоги тягне повернення позовної заяви без розгляду на підставі відповідно пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України.

Як вбачається з доданого до матеріалів позовної заяви платіжного доручення від 01.09.06 № 001100 про сплату державного мита, напис про його зарахування до державного бюджету скріплений підписами Голови правління АКБ “МРІЯ” та заступником головного бухгалтера і відтиском круглої печатки кредитної установи із зазначенням дати виконання платіжного доручення, що відповідає п.14 Інструкції.

Отже, Господарський суд м. Києва неправильно застосував положення п.4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, як підставу для повернення позовної заяви без розгляду.

До того ж, у разі сумніву щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету суд вправі був витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначити в ухвалі про порушення провадження у справі, але не мав законних підстав для її повернення.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільнеукраїнсько-австрійсько-німецьке підприємство “Укрінтерцукор” задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.09.06 № 05-5-40/11717 скасувати.

Позовні матеріали передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.     

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

24.11.06 (відправлено)