КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22.11.06 р. № 3/230а
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
-позивача: Коваленко В.І. (начальник, наказ від 30.11.88
№ 112-к),
- відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ріпкинського районного міжгосподарського комбінату комунального господарства “Райсількомунгосп”
на постанову Господарського суду Чернігівської області від 29.08.2006
у справі № 3/230а (Репех В.М.)
за позовом Ріпкинського районного міжгосподарського комбінату комунального господарства “Райсількомунгосп”
до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області
про визнання не правовим рішення,
22.11.06 у судовому засіданні відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
ВСТАНОВИВ:
Ріпкинський районний міжгосподарський комбінат комунального господарства “Райсількомунгосп” (далі-позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області (далі-відповідач) про визнання неправовим рішення відповідача від 27.04.06 № 15 “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”.
Під час розгляду справи позивач уточнив заявлені ним позовні вимоги та просив суд скасувати рішення відповідача від 27.04.06 № 15 “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 29.08.06, підписаною 04.09.06, в позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Акт проведення перевірки правильності формування і застосування цін (тарифів) від 19.04.06 № 004604, рішення відповідача “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” від 27.04.06 №15, претензію від 28.04.06 № 16, припис щодо усунення виявлених порушень законодавства про порядок встановлення та застосування цін (тарифів) від 26.04.06 № 10, як незаконні, та постанову місцевого суду від 29.08.06 у зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права.
Разом із апеляційною скаргою позивачем також було заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідків – голів Задеріївської та Смолігівської сільських рад Ріпкинського району Чернігівської області, яке колегія суддів залишила без задоволення, оскільки відповідно до ч.4 ст.65 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) особа, яка бере участь у справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити його ім’я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.
Під час апеляційного провадження позивачем, на обґрунтування доводів, викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі, були подані згідно супровідного листа від 27.10.06 № 91 довідки сільських рад, в яких зазначено про спосіб доведення рішень про затвердження тарифів на водопостачання до відома населення.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з встановленням всіх обставин справи, додержанням норм матеріального права, є законною і обґрунтованою, та просив суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився.
09.11.06 на адресу Київського апеляційного господарського суду від начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області на адресу суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника останнього.
В судовому засіданні позивач уточнив вимоги поданої ним апеляційної скарги, та просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області від 29.08.06 та рішення відповідача від 27.04.06.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.04.06 відповідачем згідно з планом роботи Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області на І півріччя 2006 року було проведено перевірку порядку встановлення та застосування тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення в Ріпкинському районному міжгосподарському комбінаті комунального господарства “Райсількомунгосп”, про що складено Акт № 004607.
Перевіркою встановлено, що у період з 01.05.05 по 31.03.06 в порушення дотримання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні тарифів при нарахуванні плати за послуги водопостачання замість тарифів, затверджених рішеннями Губицької сільської ради від 18.11.04, Задеріївської сільської ради від 18.11.04 № 43, Смолигівської сільської ради від 18.11.04 № 59, Малолиственської сільської ради від 18.11.04 № 46, Т.Шевченківської сільської ради від 21.09.04, Голубицької сільської ради від 17.11.04 № 50, Неданчицької сільської ради від 18.11.04 № 61, Даницької сільської ради від 18.11.04 № 64, позивачем застосовувались тарифи, затверджені рішеннями Губицької сільської ради від 18.03.05 № 23 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 18.06.05 № 30 (за період з 01.07.05 до 01.09.05), від 18.08.05 № 34 (за період з 01.09.05 до 01.04.06); Задеріївської сільської ради від 26.04.05 № 14 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 16.06.05 № 19 (за період з 01.07.05 до 01.04.06); Смолигівської сільської ради від 21.04.05 № 22 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 21.06.05 № 40 (за період з 01.07.05 до 01.09.05), від 18.08.05 № 44 (за період з 01.09.05 до 01.04.06); Малолиственської сільської ради від 21.04.05 № 18 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 21.06.05 № 40 (за період з 01.07.05 до 01.09.05 ), від 18.08.05 № 36 (за період з 01.09.05 до 01.04.06); Т.Шевченківської сільської ради від 05.05.05 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 21.06.05 № 40 (за період з 01.07.05 до 01.04.06); Голубицької сільської ради від 17.03.05 № 11 (за період з 01.05.05 до 01.07.05 ), від16.06.05 № 23 (за період з 01.07.05 до 01.04.06); Неданчицької сільської ради від 05.05.05 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 18.06.05 № 39 ( за період з 01.07.05 до 01.04.06); Даницької сільської ради від 21.04.05 № 25 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 16.06.05 № 41 (за період з 01.07.05 до 01.09.05), від 21.07.05 № 43 (за період з 01.09.05 до 01.04.06); Великозліївської сільської ради від 18.06.05 № 41 (за період з 01.07.05 до 01.04.06), які не були оприлюднені і не набрали чинності відповідно ст. 57 Конституції України, п.5 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ч.5 ст. 12 Закону України “Про заходи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, що призвело до одержання позивачем необґрунтованої виручки в сумі 14759,68 грн., в тому числі по населенню – 10873,75 грн., по інших споживачах – 3885,93 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки позивача відповідач 27.04.06, керуючись ст.14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, прийняв рішення “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”, яким вирішив вилучити у позивача в доход Державного бюджету 14759,68 грн. та стягнути з останнього штраф в сумі 29519,36 грн.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 ст. 14 вказаного Закону встановлено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
На підставі ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Відповідно до ст.21 Закону України “Про інформацію” інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування – це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.
Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.
Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом, зокрема, опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій; опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації; безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами); надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами; оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.
Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.
Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.
Згідно п.5 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
У відповідності до ст. 1 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” органи місцевого самоврядування відносяться до регуляторних органів які відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.
Регуляторний акт – це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Згідно ч.5 ст. 12 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що чинним законодавством встановлений певний порядок оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування, а саме шляхом їх публікації в друкованих засобах масової інформації.
Доказів офіційного оприлюднення рішень Губицької сільської ради від 18.03.05 № 23, від 18.06.05 № 30, від 18.08.05 № 34; Задеріївської сільської ради від 26.04.05 № 14, від 16.06.05 № 19; Смолигівської сільської ради від 21.04.05 № 22, від 21.06.05 № 40, від 18.08.05 № 44; Малолиственської сільської ради від 21.04.05 № 18, від 21.06.05 №40, від 18.08.05 № 36; Т.Шевченківської сільської ради від 05.05.05, від 21.06.05 № 40; Голубицької сільської ради від 17.03.05 № 11, від 16.06.05 № 23; Неданчицької сільської ради від 05.05.05, від 18.06.05 № 39; Даницької сільської ради від 21.04.05 № 25, від 16.06.05 № 41, від 21.07.05 № 43; Великозліївської сільської ради від 18.06.05 № 41, шляхом їх публікації в друкованих засобах масової інформації, позивачем не було надано ні суду 1-ої інстанції, ні апеляційному суду.
Таким чином, позивачем застосовувалися тарифи, затверджені згаданими вище рішеннями сільських рад, які не набрали чинності.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про те, що відповідачем було правомірно та в межах наданих повноважень прийнято спірне рішення про застосування до позивача економічних санкцій.
Твердження позивача, що місцевим судом при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано довідку районного радіомовлення від 30.05.06 в якій вказано, що в ефірі Ріпкинського районного радіомовлення прозвучав матеріал Ріпкинського райсількомунгоспу про підвищення тарифів на водопостачання згідно рішень сільських рад, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки цією довідкою підтверджується факт оголошення саме “матеріалу” про підвищення тарифів, а не рішеннь виконкомів відповідних рад.
Твердження позивача, що відповідачем було здійснено перевірку з порушенням ч.4 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, а саме без попередження позивача за десять днів до початку перевірки про її проведення колегія суддів вважає помилковим, оскільки плановою виїзною перевіркою у відповідності до вказаної статті Закону вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. В той час, перевірка відповідачем позивача була проведена щодо правильності встановлення та застосування останнім тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення.
Відповідно до пп.1 п.5 Положення “Про Державну інспекцію з контролю за цінами”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.00 №1819, відповідач має право проводити в підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі (пп.5 п.5 Положення).
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України було доведено суду правомірність прийнятого ним рішення, в зв’язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Чернігівської області від 29.08.06 у справі №3/230а залишити без змін, а апеляційну скаргу Ріпкинського районного міжгосподарського комбінату комунального господарства “Райсількомунгосп” - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвалу виготовлено та підписано 24.11.06
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді
Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.