КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 30.10.2006                                                                                           № 8/69

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 -позивача: ОСОБА_1 (дов. НОМЕР_1),

-відповідача: Юшко О.В. (дов. від 26.07.05),

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2006

 у справі № 8/69 (Катрич В.С.)

 за позовом                               Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія"

             

                       

 про                                                  стягнення 6 927,75 грн.,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська аграрно-хімічна компанія” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 3-ох відсотків від вартості реалізованої згідно договору НОМЕР_2 продукції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від  26.05.06 позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Також відповідач у апеляційній скарзі просить суд долучити до матеріалів справи нові докази, а саме: копії договорів купівлі-продажу НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5,НОМЕР_6; копії накладних від НОМЕР_4, НОМЕР_7,НОМЕР_8, видаткової накладної від НОМЕР_9, та накладної НОМЕР_6; копії довіреностей НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13; копію супровідного листа та акту виконаних робіт від 01.03.05. Це клопотання обґрунтоване неможливістю подання зазначених документів суду 1-ої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на зміст ст. 101 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів це клопотання було задоволено.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем, вважаючи їх необґрунтованими, та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 19.09.06 на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)  продовжено строк розгляду справи.

          Під час розгляду апеляційної скарги представником відповідача було подано письмове пояснення та уточнення до апеляційної скарги від 26.09.06 вих. № 86/09, в якому останній зазначив, що у позивача на момент подання позову до місцевого господарського суду не виникло право вимоги щодо сплати винагороди за договором НОМЕР_2, з огляду на що предмет спору по даній справі відсутній.

З урахуванням викладеного відповідач, посилаючись на п.1-1 ст. 80 ГПК України, просив суд задовольнити його апеляційну скаргу, скасувавши рішення суду 1-ої інстанції, та припинити провадження у справі.

На виконання вимог ухвали колегії суддів від 27.09.06 позивачем, як докази належного виконання зобов'язання, було подано суду листи Фермерського господарства “Альфа”, ЗАТ “Золочівське ХПП” Золочівського району Харківської області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні і додатково подані докази, обговоривши доводи скарги та уточнення до неї, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.06.03 між сторонами у справі було укладено договір № 32 (далі-договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач (повірений) зобов'язався за винагороду здійснювати за дорученням відповідача (довірителя) такі юридичні та фактичні дії від імені та за рахунок відповідача: пошук та проведення переговорів з третіми особами з приводу укладення угод на поставку продукції відповідача - мінеральних добрив (аміачної селітри).

На підставі п. 2.6. договору позивач зобов'язався по мірі реалізації продукції відповідача надавати останньому Акти виконаних робіт в яких вказувати обсяги, асортимент та вартість реалізованої продукції за договорами, укладеними за його сприянням, а також замовника, який придбав продукцію відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором ним було виконано належним чином, реалізовано та відвантажено по розпорядженню відповідача 192 тони мінеральних добрив (аміачної селітри) на суму 230925, 10 грн., що підтверджується відповідним актом виконаних робіт від 16.08.05 .

Згідно п. 3.1. договору відповідач зобов'язаний, зокрема, оплачувати витрати позивача за навантаження продукції в транспорт покупців з розрахунку 10 грн. за одну тону завантаженого товару.

Банківською випискою від 19.08.05 підтверджується оплата відповідачем позивачеві 1920 грн. вартості робіт по навантаженню продукції в транспорт покупців.

Відповідно до п. 4.1 договору за виконання робіт згідно з Актами виконаних робіт, які надаються позивачем не пізніше 5-го числа кожного місяця, відповідач зобов'язаний уплатити повіреному винагороду в розмірі 3 % від вартості реалізованої продукції, що поставляється довірителем за договорами, укладення яких пов'язане з функціонуванням позивача.

Таким чином, на думку позивача, відповідач у відповідності до п. 4.1 договору зобов'язаний сплатити винагороду в розмірі 3 % від вартості реалізованої продукції, а  саме 6927, 75 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день розгляду справи обов'язок відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг в повному обсязі не був виконаний, тобто відносини по договору є триваючими.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача про те, що реалізація мінеральних добрив була здійснена саме зусиллями відповідача, виходячи з наступного.

На підставі п. 4.2 договору відповідач зобов'язаний виплатити позивачеві належну йому винагороду протягом 5 - денного строку після оплати замовником рахунків за поставлену відповідачем продукцію у валюті договору, отримання від позивача актів виконаних робіт та інших документів, передбачених п/п 4.2.1 - 4.2.4 договору.

Листами Фермерського господарства “Альфа”, ЗАТ “Золочівське ХПП” Золочівського району Харківської області (далі - замовники), наданими позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції, підтверджується, що позивачем проведено переговори з вказаними особами щодо продажу мінеральних добрив, в результаті чого замовниками були укладені відповідні договори купівлі-продажу з відповідачем.

Так, листом Фермерського господарства “Альфа” (далі - ФГ “Альфа”) НОМЕР_14 підтверджено, що у 2004 році позивач дійсно по результатах переговорів з позивачем закупив у відповідача 140тн мінеральних добрив, перерахувавши останньому 168200,08грн., про що свідчать платіжні доручення НОМЕР_15,  НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18,  НОМЕР_19.

З листа Закритого акціонерного товариства “Золочевське хлібоприймальне підприємство” (далі - ЗАТ “ НОМЕР_20 також вбачається, що позивачем в 2004 році було проведено переговори з цим підприємством щодо продажу відповідачем 47 тонн мінеральних добрив на суму 56400грн. В результаті переговорів у відповідача було закуплено 47 тонн мінеральних добрив вартістю 56400грн. з перерахуванням зазначеної суми по платіжному дорученню 24.03.05 № 7.

Зазначене вище підтверджується листами відповідача від 15.09.04 № НОМЕР_21 №НОМЕР_22 № НОМЕР_23 №НОМЕР_24 №НОМЕР_25, НОМЕР_26, якими відповідач давав позивачеві дозвіл на відпуск мінеральних добрив ФГ “Альфа”, ЗАТ “Золочевське хлібоприймальне підприємство” та ФГ “Світанок”, якому за допомогою позивача відповідач продав 5тн. Мінеральних добрив.

Отже, на думку колегії суддів, відповідач мав інформацію, необхідну для своєчасного проведення розрахунків з позивачем в сумі 6 927,75 грн., що складає 3%  вартості реалізованої згідно договору НОМЕР_2 продукції.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, що підтверджують оплату відповідачем одержаних за договором послуг останнім не було надано ні суду 1-ої інстанції, ні апеляційному суду.

Оскільки наявними у справі та додатково поданими доказами підтверджується фактичне виконання позивачем взятих за договором зобов'язань, колегією суддів не приймаються до уваги інші посилання відповідача у скарзі стосовно неповного з'ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи та їх недоведеності.

Колегія суддів не поділяє також думку відповідача про те, що судом 1-ої інстанції порушено вимоги ст. 77 ГПК України та розглянуто справу за відсутності його представника, хоча ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи. Це клопотання не підтверджено доказами неможливості направлення до господарського суду юридичною особою (відповідачем у справі) іншого представника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.06 у справі № 8/69 залишити  без  змін, а апеляційну  скаргу -  без  задоволення.     

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

 

                                                                                          Рябуха  В.І.