Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" травня 2009 р. Справа № 49/194-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників:
позивача –Брагіної Н.О.
відповідача –Костерного В.О.
представника СТГО "Південна залізниця" в порядку ст. 30 ГПК України - Прядка П.О.
третьої особи –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 643Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 17 лютого 2009 року у справі № 49/194-08
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", м. Київ
до ДТГО "Південно - Західна залізниця", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комбінат "Планета", смт. Ков’яги
про стягнення 7603,42 грн.
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь вартість нестачі нафтопродуктів у розмірі 7603,42 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує вартість нестачі вантажу у добровільному порядку.
Ухвалою господарського суду від 19.11.2008 року суд здійснив заміну неналежного відповідача по справі СТГО "Південна залізниця" на належного - Державне підприємство "Південно - західна залізниця".
Ухвалою господарського суду від 28.01.2009 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комбінат "Планета".
Рішенням господарського суду Харківської області від 17 лютого 2009 року у справі № 49/194-08 (суддя Кононова О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач - ПІІ "Лукойл-Україна" з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі № 49/194-08 від 17.02.2009 року та прийняти нове рішення, посилаючись на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права України.
У судовому засіданні 18.05.2009 року представник позивача просив рішення господарського суду Харківської області по справі № 49/194-08 від 17.02.2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач - ДТГО "Південно - західна залізниця" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 17 лютого 2009 року у справі № 49/194-08 винесено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, тому доводи наведені заявником апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
СТГО "Південна залізниця" –відповідач за позовом в первісній редакції - у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 17 лютого 2009 року у справі № 49/194-08 винесено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, тому доводи наведені заявником апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
У судове засідання 18.05.2009 року представник третьої особи не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ПІІ "Лукойл-Україна" без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 15.04.2008 року між ТОВ „Промекспорт” та Підприємством з іноземними інвестиціями „Лукойл –Україна” був укладений генеральний договір № 31-08/ПЭ/08/790 поставки нафтопродуктів на умовах 100% попередньої оплати (п. 6.1. договору).
Позивач вказує, що на виконання вказаного генерального договору 07.06.2006 року відправником вантажу - Комбінатом «Планета»зі ст. Ков’яги ПЗД на адресу ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»у вагоно-цистерні № 73950321 по залізничній накладній № 44484992 були відвантажені нафтопродукти - дизельне паливо марки Л-0,2-62 у кількості 65556 кг. тип наливу 66 взл. 279.5 t 20,00 плотн.0.8314.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, пунктом 2.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 передбачено, що відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси" - зазначається, яким способом визначено масу вантажу. Відповідно ч. 3 п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. В накладній № 44484992, відповідно якої здійснювалось спірне відправлення, відправником не зазначено про спосіб визначення маси вантажу.
Позивач зазначає, що здійснив повну оплату вартості нафтопродуктів постачальнику - ТОВ «Промекспорт”, в обґрунтування чого надав суду платіжне доручення № 44435 від 27.05.2008р.
Як свідчать матеріали справи, по прибутті вагону № 73950321 на ст. Знам’янка було виявлено, що на верхньому завантажувальному люку відсутня пломба ЗПУ відправника у зв’язку з чим є доступ до вантажу.
У зв'язку з цим на ст. Знам’янка був складений комерційний акт БК 047156/539/8 від 12.06.2008 р., в якому вказано, що на підставі акту загальної форми № 10462 від 11.06.2008 року вагон № 73950321 був відчеплений для проведення перевірки по комерційному браку, про що також свідчить відмітка в залізничній накладній № 44484992. При здійсненні перевірки замірів було встановлено, що маса нетто нафтопродуктів 63200 кг, що складає різницю ваги проти відображеної в залізничній накладній № 44484992 в бік зменшення на 2356 кг. До матеріалів справи сторони не надали акт загальної форми № 10462 від 11.06.2008 року щодо якого є посилання в комерційному акті.
Після проведення вказаної перевірки нафтопродукті були відвантажені на адресу згідно залізничній накладній № 41869452. По прибуття на станцію призначення вантажу при перевірці різниці проти комерційного акту не було виявлено.
На думку позивача нестача вантажу є наслідком незбереження залізницею вантажу під час перевезення та свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків і підставою господарсько-правової відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну при перевезені, що підлягає відшкодуванню у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, згідно до ст. 314 ГК України.
Господарський суд Харківської області не погодився з таким твердженням позивача та визнав відсутність для стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум, виходячи з наступного.
За договором перевезення вантажу, відповідно до ст.ст. 909, 924 ЦК України та ст.ст. 307, 314 ГК України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.
Згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно залізничної накладної № 44484992 зі станції Ков'яги Південної залізниці відправником - Комбінатом "Планета" на адресу ПІІ "Лукойл - Україна" був відправлений вантаж - дизельне паливо Л-02-62.
Позивач вказує, що вартість нафтопродуктів підтверджується додатковою угодою № 6 від 26.05.2008р. до генерального договору поставки нафтопродуктів та актом прийому-передачі нафтопродуктів № ПЗ-0010447 від 07.06.2008, підписаними ПП «ЛУКОЙЛ-Україна»та ТОВ «Промекспорт».
Проте, відправником згідно накладної № 44484992 зазначений Комбінат "Планета". Договір № 31-08/ПЄ/08/790, на який посилається позивач як на підставу здійснення перевезення, як і вказана додаткова угода були укладені між ТОВ „Промекспорт” та Підприємством з іноземними інвестиціями „Лукойл –Україна”. До матеріалів справи доданий лист ТОВ „Промекспорт” № 02/03-19 від 13.02.2009 року, в якому останній повідомляє позивача, що ТОВ "Промекспорт" не укладало відповідний договір з ДП Комбінат "Планета" на виконання послуг. Жодних інших взаємовідносин між сторонами ТОВ "Промекспорт" та ДП Комбінат "Планета" не існує. За таких обставин суд не має підстав вважати, що перевезення, здійснене згідно залізничної накладної № 44484992 відбувалось саме на виконання генерального договору № 31-08/ПЭ/08/790 поставки нафтопродуктів. А отже, визначати вартість втраченого вантажу чи суму, на яку було знижено його вартість, враховуючи відомості, вказані в договорі № 31-08/ПЄ/08/790 та додатковій угоді № 6 від 26.05.2008р. до генерального договору - безпідставно, оскільки зазначені документи не є належними доказами дійсної вартості вантажу.
Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням наведених обставин справи та на підставі вимог наведених вище норм права, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл - Україна" позбавлені фактичного та правового обґрунтування, оскільки позивач не довів суду дійсної вартості нестачі нафтопродуктів у розмірі 7603,42 грн. в зв’язку з чим в задоволенні позову суд відмовив повністю.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43,112-114 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог представник позивача вказує на те, що судом першої інстанції не застосовані норми матеріального права такі, як по-перше ст. 924 ЦК України, ст. 306 ГК України та ст.. 23 ЗУ «Про залізничний транспорт»в частині того, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачем, якщо не доведе, що втрата сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. По-друге п. 27 Правил видачі вантажів відповідно до якого вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. По-третє, ст. 35 Статуту залізниці, відповідно до якого завантажені контейнери, а також криті вагони і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження. По-четверте, ст.. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем при заявлені позову не дотримано обов'язкових вимог статей 115 та 130 Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. №457 (далі - Статут).
Так, здійснюючи розрахунок вартості недостачі вантажу позивачем, як доказ ціни відправленого вантажу, взято додаткову угоду №6 до генерального договору поставки нафтопродуктів №31-08/ПС від 15.04.08 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекспорт", яке не є стороною договору перевезення вантажу за залізничною накладною №44484992.
Відповідно до ст. 6 Статуту накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Господарським кодексом України та Статутом залізниць України встановлено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів (сторонами договору перевезення) є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Уклавши договір перевезення вантажу залізницею у відправника та одержувача вантажу виникають зобов'язання виконувати вимоги та приписи як Статуту залізниць України, так і Правил перевезення вантажу залізничним транспортом.
Ст. 115 Статуту передбачено: вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Ст. 130 Статуту передбачено: право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
Відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від І 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами і доповненнями) згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
У разі коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві - вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника".
Отже, здійснюючи розрахунок та надаючи докази в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем порушено принципи судочинства щодо належності та допустимості доказів. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту, та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. № 457 (далі - Статут) визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми (форму затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19.11.98 р. № 460), оформлений відповідно до Статуту і наданий відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване позивачем рішення господарського суду Харківської області від 17 лютого 2009 року у справі № 49/194-08 прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, тому рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 17 лютого 2009 року у справі № 49/194-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Головуючий суддя
Судді