КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.10.2006                                                                                           № 10/101

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 -позивача: Шамрук С.П. (дов. від 08.08.05 №6667),

-відповідача: Юрченко Ю.І. (дов. від 16.06.06),

 -третьої особи: не з’явився,

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Чернігівліфт-2"

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2006

 у справі № 10/101 (Пашкіна С.А.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Чернігівської філії ВАТ “Укртелеком”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Чернігівліфт-2"

 третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору,

на стороні позивача

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Таско”

                       

 про                                                  стягнення заборгованості 1 835,94 грн.,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Чернігівської філії ВАТ “Укртелеком” (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Чернігівліфт-2” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 1 835,94 грн., з яких 1775,36 грн. – основний борг, 25, 78 грн. – пеня, 22, 03 грн. – річні, 12,77 грн. – інфляційні.

          Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.06.06 позов задоволено повністю.

          Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, у зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Крім того, відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права та просить прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем, вважаючи рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим при повному з’ясуванні всіх обставин справи з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду Островича С.Е. від 18.09.06 продовжено строк розгляду справи на один місяць.

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 25.09.06 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Таско” (далі-третя особа).

          У письмових запереченнях на апеляційну скаргу третя особа доводи відповідача, викладені у скарзі, вважає такими, що не відповідають дійсності, та просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.

Третя особа належним чином була повідомлена про час і місце проведення судового засідання, проте не використала наданого їй законодавством права направити свого представника для участі в розгляді апеляційної скарги.

Неявка представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та додатково подані докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

01.01.01 між відповідачем та Українсько-Американсько-Голландсько-Німецьким Закритим акціонерним товариством “Утел” було укладено договір про надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку № 1807-01-01 (далі – договір), відповідно до п.1.1. якого “Утел” зобов’язався надавати, а відповідач (споживач) приймати та оплачувати надані йому послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку на лініях, що знаходяться у його власності або користуванні і мають технічний доступ до телефонної мережі загального користування.

Пунктом 2.1.2. договору встановлено, що “Утел” зобов’язано до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати споживачеві рахунок на оплату наданих послуг, довідку про кількість та загальну вартість розмов, наданих на кожний з телефонів споживача в розрахунковому місяці.

Згідно п.3.4. договору споживач повинен сплатити рахунок за послуги “Утел” до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на поточний субрахунок “Утел”.

29.07.04 було проведено державну реєстрацію Дочірнього підприємства “Утел” ВАТ “Укртелеком”, яке є правонаступником всіх прав і обов’язків Українсько–Американсько–Голландсько–Німецького ЗАТ “Утел” (п. 3.11 Статуту ДП “Утел”).

20.04.05 Загальними зборами акціонерів ВАТ “Укртелеком” прийнято рішення про реорганізацію Дочірнього підприємства “Утел” ВАТ “Укртелеком” шляхом його приєднання до ВАТ “Укртелеком”. Згідно п.3.3.1. Статуту ВАТ “Укртелеком”, товариство є правонаступником всього майна, прав та обов’язків Дочірнього підприємства “Утел” ВАТ “Укртелеком”.

На виконання умов договору № 1807-01-01 позивач надавав відповідачеві послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку, що підтверджується відповідними рахунками за послуги зв’язку, належним чином завірені копії яких додані до позовної заяви.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач в порушення п.3.4. договору не здійснював оплату наданих йому послуг, в результаті чого у нього виникла заборгованість за період з 01.04.05 по 31.10.05 у розмірі 1775,36 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.05.05 відповідач звернувся до позивача із заявою №45 (Т.1, а.с.47), в якій просив останнього вимкнути телефонні номери 164-591, 165-085, 165-487, 165-507, оскільки відповідач у зв’язку з виселенням із займаного приміщення не мав можливості користуватися ними (заява отримана позивачем 27.05.05, що підтверджується вхідним штампом).

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 32 Закону України “Про телекомунікації”, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на обмеження оператором, провайдером телекомунікацій доступу споживача до окремих видів послуг на підставі його власної письмової заяви.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, отримавши письмову заяву щодо тимчасового вимкнення телефонних номерів, позивач мав відключити їх, а не продовжувати надавати послуги.

Актом звірки розрахунків, підписаним та засвідченим печатками сторін, підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку за період з 01.04.05 по 01.06.05 у сумі 551,28 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які підтверджують виконання відповідачем зобов’язань, щодо сплати отриманих послуг в повному обсязі та належним чином, не було надано ні суду 1-ої інстанції, ні апеляційному суду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1775,36 грн. заборгованості за договором за період з 01.04.05 по 31.10.05 підлягає зміні, шляхом його скасування в частині стягнення 1224,08 грн.

Позивачем відповідно до п. 4.3. договору було нараховано відповідачеві пеню в сумі 25,78 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 551,28 грн. заборгованості за період з 01.04.05 по 01.06.05, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача 25,78 грн. пені, зменшивши її на 21,98 грн.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що зменшенню на 7,2 грн. підлягає сума інфляційних втрат, яка була нарахована позивачем і становила 12,77 грн. та на 15,23 грн. також сума 3% річних.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Чернігівліфт-2” задовольнити частково.

  2. Рішення  Господарського суду Чернігівської області від 08.06.06 у справі №10/101  змінити, скасувавши його в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Чернігівліфт-2” на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” 1224,08 грн. боргу, 21,98 грн. пені, 15,23 грн. річних, 7,2 грн. інфляційних втрат.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

“Позов  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Чернігівліфт-2” на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”  551,28 грн. боргу, 3,80 грн. пені, 6,80 грн.-3% річних, 5,57 грн. інфляційних втрат, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Чернігівліфт-2” 5,67 грн. державного мита, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на  виконання  даної  постанови  доручити Господарському суду Чернігівської області.

 

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

19.10.06 (відправлено)