КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2006 № 18/262
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Лебединський Г.І., дов. № 142/06 від 31.08.2006р.,
від відповідача1 - Бабій Р.В., дов. № 23-5/1775 від 01.06.2006р.,
від відповідача 2 - не з'явився
від відповідача 3 - не з'явився
від відповідача 4 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Жидачівський паперовий комбінат"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.06.2006
у справі № 18/262 (Мандриченко О.В.)
за позовом Закрите акціонерне товариство "Альфа-банк"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсар-98"
ВАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат"
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Жидачівський паперовий комбінат"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 3178905,41 грн.
Закрите акціонерне товариство “Альфа - Банк” (надалі - ЗАТ “Альфа-Банк”, Позивач) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат” (надалі - ВАТ “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат”, Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю “Корсар - 98” (надалі - ТОВ “Корсар - 98”, Відповідач 2), Відкритого акціонерного товариства “Ізмаїльський целюлозно - картонний комбінат” (надалі - ВАТ “Ізмаїльський целюлозно - картонний комбінат”, Відповідач 3) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Жидачівський паперовий комбінат” (надалі - ТОВ “Торговий дім “Жидачівський паперовий комбінат”, Відповідач 4), в якому просив стягнути солідарно з Відповідачів на його користь заборгованість за користування кредитом в розмірі 629 486,22 доларів США і 13 168,06 грн., а також судові витрати у вигляді сплаченого ним державного мита в розмірі 5 023,42 доларів США і 131,68 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.06.2006р. у справі № 18/262 даний позов було задоволено повністю, а саме: стягнуто солідарно з: ВАТ “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат”, ТОВ “Корсар - 98”, ВАТ “Ізмаїльський целюлозно - картонний комбінат” та ТОВ “Торговий дім “Жидачівський паперовий комбінат” на користь ЗАТ “Альфа-Банк” 620 000 доларів США - заборгованості за кредит, заборгованість за процентами по користуванню кредитом у сумі 2 376,67 доларів США, 09,28 доларів США пені за несвоєчасне погашення процентів, 7 100,27 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту та 5 023,42 доларів США витрат по сплаті держмита. Крім того, вказаним рішенням суду, було стягнуто солідарно з Відповідачів на користь Позивача: 13 168,06 грн. штрафу, 131,68 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, Відповідач 1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати повністю оскаржуване рішення суду і постановити нове, яким у задоволенні позову ЗАТ “Альфа Банк” відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що оспорюване рішення суду було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 3, 13, 15, 509 та 549 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 2, 49 та 53 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, яким фактично задовольнив позов особи, права якої порушені не були, що є підставами для скасування такого рішення.
Представник Позивача надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого, цей представник не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені в апеляційній скарзі Відповідача1 та вважав, що рішення господарського суду від 30.06.2006р. по даній справі є законним, об’єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу ВАТ “Жидачівський целюлозно – паперовий комбінат” - без задоволення.
Представники ТОВ “Корсар - 98”, ВАТ “Ізмаїльський целюлозно - картонний комбінат” та ТОВ “Торговий дім “Жидачівський паперовий комбінат” в судові засідання, призначені на 19.09.2006р. та 03.10.2006р. не з’явилися, не повідомивши суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що на думку апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду даної справи без участі цих представників.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 1 в судовому засіданні, дослідивши і вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, ЗАТ “Альфа - Банк” звернувся в господарський судміста Києва з позовом до ВАТ “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат”, ТОВ “Корсар - 98”, ВАТ “Ізмаїльський целюлозно - картонний комбінат”, та ТОВ “Торговий дім “Жидачівський паперовий комбінат”, в якому просив стягнути солідарно з Відповідачів на його користь заборгованість за користування кредитом в розмірі 629 486,22 доларів США і 13 168,06 грн., в тому числі: 620 000,00 доларів США - заборгованості за кредит, 2 376,67 доларів США - заборгованість за процентами по користуванню кредитом, 09,28 доларів США - пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту і 7 100,27 доларів США - пені за несвоєчасне погашення кредиту, а також судові витрати у вигляді сплаченого ним державного мита в розмірі 5 023,42 доларів США і 131,68 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. і рішенням господарського суду м. Києва від 30.06.2006р. у справі № 18/262 позов було задоволено повністю, а саме: стягнуто солідарно з: ВАТ “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат”, ТОВ “Корсар - 98”, ВАТ “Ізмаїльський целюлозно - картонний комбінат” та ТОВ “Торговий дім “Жидачівський паперовий комбінат” на користь ЗАТ “Альфа-Банк” 620 000 доларів США - заборгованості за кредит, заборгованість за процентами по користуванню кредитом у сумі 2 376,67 доларів США, 09,28 доларів США пені за несвоєчасне погашення процентів, 7 100,27 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту та 5 023,42 доларів США витрат по сплаті держмита. Крім того, вказаним рішенням суду, було стягнуто солідарно з Відповідачів на користь Позивача: 13 168,06 грн. штрафу, 131,68 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що вина Відповідачів в порушенні умов кредиту підтверджена доказами по справі, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обрунтованість вимог Позивача.
Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду та задоволення позовних вимог ЗАТ “Альфа - Банк”, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 15.09.2004р. між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 70-В/04 (надалі - Договір), за умовами якого Позивач відкриває Відповідачу 1 невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, та надає кредити в її межах, а Відповідач 1 використовує кредити на цілі, зазначені в пункті 1.5. даного Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачує Позивачу проценти за користування кредитами, виконує інші умови Договору та повертає Позивачу кредити у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до пункту 6.1. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця на суму загальної заборгованості за кредитною лінією протягом усього строку наявності такої заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, належне виконання Позичальником зобов’язань за цим договором забезпечується:
а) неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим договором;
б) іпотекою об’єктів нерухомості
в) заставою виробничого обладнання вартістю 161 280, 00 (сто шістнадцять тисяч двісті вісімдесят) доларів США, яке належить позичальнику на праві власності;
г) порукою Відкритого акціонерного товариства “Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” на повну суму зобов’язань Позичальника за цим договором;
д) порукою товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Жидачівський целюлозний комбінат” на повну суму зобов’язань Позичальника за цим договором і на строк дії цього договору;
е) порукою Товариства з обмежено відповідальністю “Корсар-98” на повну суму зобов’язань за цим договором і на строк дії цього договору;
Згідно із Додатковою угодою № 1 від 16.09.2004р. до Договору про відкриття кредитної лінії (надалі – Додаткова угода № 1) Позивач надав Відповідачу 1 кредит у сумі 620 000, 00 (шістсот двадцять тисяч) доларів США, а Відповідач 1 зобов’язувався сплачувати Позивачу 11,5 відсотків річних за користування кредитом.
З метою забезпечення зобов’язань за Договором, було укладено наступні договори:
- договір поруки № 93-П від 15.09.2004р., укладений між ВАТ “Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” (Поручитель), ЗАТ “Альфа-Банк” та ВАТ “Жидачівький целюлозно-паперовий комбінат” (Боржник), відповідно до якого, Поручитель поручався за виконання зобов’язань Боржником, що виникли на підставі Договору про відкриття кредитної лінії;
- договір поруки № 94-П від 15.09.2004р., укладений між ТОВ “Корсар-98” (Поручитель), ЗАТ “Альфа-Банк” та ВАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (Боржник), відповідно до якого Поручитель поручався за виконання зобов’язань Боржником, що виникли на підставі Договору про відкриття кредитної лінії.
- договір поруки № 95-П від 15.09.2004р., укладений між ТОВ “Торговий дім “Жидачівський паперовий комбінат” (Поручитель), ЗАТ “Альфа-Банк” та ВАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (Боржник), відповідно до якого, Поручитель поручався за виконання зобов’язань Боржником, що виникли на підставі Договору про відкриття кредитної лінії.
- договір іпотеки № 151/04 від 15.09.2004р., укладений між ВАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (Іпотекодавець) та ЗАТ “Альфа-Банк” (Іпотекодержатель), відповідно до якого, в забезпечення зобов’язань Іпотекодавця, які виникають із договору про відкриття кредитної лінії та додаткових угод до нього, Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно зазначене в 3.1 цього договору. Відповідно до пункту 3.3 Договору № 151/04 сторони за домовленістю оцінюють предмет іпотеки в 734 720, 00 (сімсот тридцять чотири тисячі сімсот двадцять) доларів США.
Відповідно до пункту 5.5 вказаних договорів поруки № № 93-П, 94-П та 95-П, Поручителі зобов’язуються протягом всього строку дії Договору надавати банку належним чином оформлені документи, що характеризують їх фінансовий стан і діяльність, згідно із переліком і в строки, встановлені в Додатку № 1 до Договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зважаючи на ту обставину, що договір поруки є окремим видом зобов’язань і регулюється спеціальним нормами права визначеними ст.ст. 553-559 ЦК України, то в даному випадку слід було застосувати саме ці норми.
Так, в ст. 553 ЦК України зазначається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
У відповідності до вказаної норми закону, в договорах поруки укладених між Позивачем та Відповідачами 15.09.2006 року містилися відповідні пункти 2.1., де зазначалося, що поручитель поручається за виконання боржником своїх обов’язків.
Крім того, до договорів поруки застосовуються також положення ЦК України в яких містяться норми стосовно договору, а саме - ч. 2 ст. 626 ЦК України, яка зазначає, що договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони.
Проаналізувавши вищезазначені норми, суд дійшов висновку про те, що укладені договори поруки створили лише обов’язки для поручителя та надали права кредитору і боржнику за первісним договором про відкриття кредитної лінії. Таким чином дані договори є односторонніми.
В даному випадку, в обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачі 2, 3 та 4, всупереч умовам договорів поруки, не надавали необхідних документів, яке стало підставою для звернення до Позичальника із вимогою про дострокове повернення суми кредиту, відповідно до п. 11.7. Договору № 70-В/04; у свою чергу, Позичальник не виконав направлену йому вимогу, що і стало підставою для звернення до суду.
Поряд з цим, відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом .
Випадки відповідальності позичальника у вигляді дострокового повернення кредиту за відсутності його вини у порушенні зобов’язання передбачені ст.1052 ЦК України, відповідно до якої, у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобовязанння або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи із змісту вказаних статей закону можна зробити висновок про те, що законодавством передбачено - в яких саме випадках позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики незалежно від наявності вини позичальника.
Разом з тим, задовольняючи вимогу Позивача про дострокове повернення кредиту, суд першої інстанції посилався на те, що кожним з Поручителів був порушений п. 5.5. відповідного договору поруки, а Позичальником – п. 8.1. кредитного Договору, так як Відповідачі не надали Позивачу інформацію (документи), яка характеризує фінансовий стан і діяльність кожного з них. На відсутність у справі доказів про надання документів, які характеризують фінансовий стан поручителів, звернув увагу під час вивчення матеріалів справи і суд апеляційної інстанції.
Однак, при цьому суд першої інстанції, як підставу для дострокового повернення кредиту, послався на п. 11.7. Договору про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого Позивач має право вимагати дострокового повернення кредитів та в односторонньому порядку розірвати даний Договір, в тому числі - у разі суттєвих порушень Відповідачем 1 умов даного Договору.
Відповідно ж до п. 11.6. Договору, суттєвим порушенням Позичальником цього Договору вважається будь-яка з наступних обставин:
- повне або часткове прострочення повернення кредиту (кредитів) згідно з п. 9.3. Договору;
- повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитами хоча б за один місяць, якщо таке прострочення складає 10 і більше календарних днів;
- несплата або часткова несплата будь-якого зі штрафів, передбачених п. 11.3. Договору, протягом 20 і більше календарних днів із дня одержання Позичальником повідомлення Банку про накладення такого штрафу;
- нецільове використання Позичальником будь-якого з кредитів або його частини;
- невиконання Позичальником обов'язку, передбаченого пунктом 12.4. цього Договору;
- недостовірність будь-якої з гарантій, наданих Позичальником Банку згідно з п. 3.1. цього Договору.
Відповідно до п. 12.4. Договору, будь-яка з Додаткових угод, на підставі яких у відповідності з цим Договором надаються окремі Кредити, може бути укладена Сторонами шляхом обміну її факсимільними копіями. Для ідентифікації підписів уповноважених осіб та відбитка печатки на факсимільних копіях Сторони використовуватимуть їх зразки, що були проставлені в цьому Договорі, або були засвідчені керівником Сторони та/або нотаріусом та надані іншій Стороні. Позичальник зобов”язується не пізніше 7 (семи) днів з моменту укладення Додаткової угоди надати Банку примірник такої Додаткової угоди, власноручно підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою Позичальника.
Отже, місцевий господарський суд, задовольняючи вимоги Позивача про стягнення заборгованості по кредиту та процентів за його користування, обґрунтовував таке рішення відсутністю доказів того, що Відповідачі надавали Позивачу довідки, які характеризують їх фінансовий стан і діяльність що, однак, на думку колегії суддів, згідно вищевказаних умов кредитного Договору, не є підставою для задоволення таких вимог Позивача.
Крім того, як вказувалось вище, згідно із змісту статті 1052 ЦК України, кредитор може набути права вимоги дострокового повернення кредиту, з підстав порушення забезпечення зобов'язань, лише за умови, що зобов'язання щодо забезпечення будуть порушені самим позичальником або за умови, якщо в результаті порушення будь-якою особою, забезпечення буде втрачене чи погіршаться його умови.
У зв”язку з цим, колегія суддів констатує, що ненадання інформації про фінансовий стан та діяльність Поручителів в даному випадку не могло призвести до негативних наслідків щодо забезпечення зобов'язань. Як видно з позовної заяви та рішення суду першої інстанції, у них відсутні будь-які вказівки на те, яким саме чином забезпечення Договору про відкриття кредитної лінії було погіршене в результаті ненадання вищезгаданої інформації.
Таким чином, оскільки жодна з перелічених у статті 1052 ЦК України підстав не мала місця у спірних правовідносинах, тому Позивач не набув права вимагати від Відповідача 1 дострокового повернення кредиту.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що вимога Кредитора, про дострокове повернення кредиту не відповідає вимогам закону, то суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення позову і в частині вимоги про сплату пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 22.03.2006р. по 12.04.2006р.
Крім того, відповідно до пункту 9.3 Договору про відкриття кредитної лінії, при зменшенні ліміту кредитної лінії, у відповідності з пунктом 1.2. цього Договору, Позичальник зобов’язаний здійснювати повернення частини кредиту (кредитів) таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала:
- станом на “16” жовтня 2006 року - 568 000, 00 (п’ятсот шістдесят вісім тисяч) доларів США;
- станом на “16” листопада 2006 року - 516 000,00 (п’ятсот шістнадцять тисяч) доларів США;
- станом на “16” грудня 2006 року - 464 000, 00 (чотириста шістдесят чотири тисячі) доларів США;
- станом на “16” січня 2007 року - 412 000, 00 (чотириста дванадцять тисяч) доларів США;
- станом на “16” лютого 2007 року - 360 000, 00 (триста шістдесят тисяч) доларів США;
- станом на “16” березня 2007 року - 308 000, 00 (триста вісім тисяч) доларів США;
- станом на “16” квітня 2007 року - 256 000, 00 (двісті п’ятдесят шість тисяч) доларів США;
- станом на “16” травня 2007 року - 204 000, 00 (двісті чотири тисячі) доларів США;
- станом на “16” червня 2007 року - 152 000, 00 (сто п’ятдесят дві тисячі) доларів США;
- станом на “16” липня 2007 року - 100 000, 00 (сто тисяч) доларів США;
- станом на “16” серпня 2007 року - 48 000, 00 (сорок вісім тисяч) доларів США.
Отже, за умовами Договору про відкриття кредитної лінії, Позичальник зобов’язувався повернути суму кредиту частинами, починаючи не пізніше ніж “16” жовтня 2006 року, що на момент пред”явлення позову не настало, а тому підстави для нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту, станом на час розгляду справи, у суду були відсутні.
Судом першої інстанції також було неправомірно задоволено позов і в частині стягнення пені за прострочення сплати процентів, нарахованих з 01.03.2006р. по 06.03.2006р. і за період з 22.03.2006р. по 04.05.2006р., так як відповідно до пункту 6.1. Договору проценти по ньому нараховуються щомісяця на суму загальної заборгованості за кредитною лінією. Згідно із пунктом 6.2. Договору проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа (включно) по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, згідно із наявною в матеріалах справи випискою по особовим рахунками, а саме: довідкою № 67 від 05.04.2006р., Відповідачем 1 було погашено проценти за користування кредитом за період з 01.03.2006р. по 31.03.2006р.
Таким чином, колегія дійшла висновку, що Відповідач 1 сплатив проценти за користування кредитом своєчасно, у відповідності з умовами Договору про відкриття кредитної лінії, а тому Позивач безпідставно вимагає стягнути з Відповідачів 09,28 доларів США пені за прострочення сплати процентів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів з моменту пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи також видно, що однією з підстав для звернення до суду першої інстанції, як вважає Позивач, стало і невиконання Відповідачем 1 вимоги про дострокове повернення кредиту. На підтвердження цієї обставини Позивачем було долучено до матеріалів справи лист за № 1257-11.1-28003/04 від 07.03.2006р. Виходячи із змісту даного листа, Позивач звернувся до Відповідача 1 з вимогою про дострокове повернення кредиту у строк не пізніше 7 (семи) днів від дати пред’явлення цієї вимоги, що в свою чергу суперечить зазначеним нормам закону.
Зважаючи на те, що Договором про відкриття кредитної лінії не було врегульовано, в який саме строк Позичальник зобов’язується повернути кредит у разі вимоги про дострокове повернення, то слід керуватися термінами визначеними в законі, а саме - ч. 1 ст. 1049 ЦК України. Отже, суд першої інстанції при винесенні рішення допустив порушення і ч.1 ст. 1049 ЦК України.
Також, судом першої інстанції неправильно застосовано норми права, у зв’язку з чим неправомірно задоволено позов і в частині стягнення штрафу саме за ненадання інформації про фінансовий стан Позичальника.
До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідно до пункту 8.1. Договору про відкриття кредитної лінії Позичальник зобов’язувався протягом усього строку дії цього Договору надавати банку належним чином оформлені документи, що характеризують його фінансовий стан і діяльність, перелік і строки надання яких встановлені в Додатку № 1 до цього Договору, оскільки дійсно, як вказувалось вище, в матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач 1 надавав документи визначені додатком № 1 до Договору № 70-В/04, в січні, лютому та березні місяцях 2006 року.
Згідно із пунктом 11.3. Договору, позичальник зобов’язаний сплачувати банку штрафи, зокрема, за кожний випадок невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов’язань, зазначених у пунктах 8.1-8.6 чи пункті 12.5. цього Договору, у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) від розміру ліміту кредитної лінії, зазначеного в підпункті “а” пункту 1.2. цього Договору.
Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пункт 11.3. Договору не відповідає вимогам закону та не може бути застосований, як підстава для стягнення штрафу.
Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Передбачене договором зобов’язання щодо надання позичальником інформації про його фінансовий стан носить немайновий характер і тому його виконання не може забезпечуватись штрафом.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідачів штрафу за ненадання довідок, на загальну суму 131 168, 06 грн., не підлягає задоволенню, так як не відповідає вимогам закону.
Крім цього, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги і в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 01.04.2006р. по 12.04.2006р. на загальну суму 2 376,67 (дві тисячі триста сімдесят шість) доларів США. Так, в матеріалах справи наявна виписка (документ № 99) по особовим рахункам з 01.01.2006р. по 02.06.2006р. Згідно даної виписки Відповідачем 1 від 04.05.2006р. було погашено проценти за користування кредитом за період з 01.04.2006р. по 30.04.2006р. Таким чином, Позивач безпідставно вимагає стягнути з Відповідачів проценти за користування кредитом за зазначений в позовній заяві період.
Тому, у цій частині вимог, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 01.04.2006р. по 12.04.2006р., на підставі п.1 ст.80 ГПК України, так як відсутній предмет спору.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У зв’язку з цим, на думку апеляційної інстанції, Позивачем, в порушення вимог ст.33 вказаного Закону, не було доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог та заперечень, що є підставою для відмови йому в позові.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення (п.п. 2, 3 і 4 ч. 1 та ч.2 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат” підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2006р. по даній справі – повному скасуванню, з прийняттям нового рішення про припинення провадження у справі в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 01.04.2006р. по 12.04.2006р., на підставі п.1 ст.80 ГПК України, та про відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Жидачівськийцелюлозно – паперовий комбінат” у справі № 18/262 задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 30.06.2006р. у справі № 18/262 за позовом Закритого акціонерного товариства “Альфа – банк” до Відкритого акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно – паперовий комбінат”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Корсар – 98”, Відкритого акціонерного товариства “Ізмаїльський целюлозно – картонний комбінат” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Жидачівський паперовий комбінат” про стягнення 3 178 905,41 грн., скасувати. Прийняти нове рішення по справі, яким провадження у справі в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 01.04.2006р. по 12.04.2006р. припинити, на підставі п.1 ст.80 ГПК України. В іншій частині позову, Відкритому акціонерному товариству “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат”, відмовити.
3. Справу № 18/262 повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
09.10.06 (відправлено)