КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2006 № 18/443
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Пінчук А.П.
За участю представників:
-позивача: Васько В.В., Шульга Н.В. (дов. від 28.08.06),
-відповідача 1: Тетенко В.В. (дов. від 24.07.06 № 73),
-відповідача 2: не з’явився,
- відповідача 3: Біркіна А.В. (дов. від 16.08.06 № 31-28000-11/61),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії з обмеженою відповідальністю "Роузвайн Ентерпрайзис Лімітед"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.03.2006
у справі № 18/443 (Мандриченко О.В.)
за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю "Роузвайн Ентерпрайзис Лімітед"
до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву,
2) Управління Державного казначейства України у м.Києві,
3) Міністерства фінансів України
про стягнення 1 877 399, 22 доларів США,
ВСТАНОВИВ:
Компанія з обмеженою відповідальністю “Роузвайн Ентерпрайзис Лімітед” (далі – позивач) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі – відповідач 1), Управління Державного казначейства України у м. Києві (далі – відповідач 2), Міністерства фінансів України (далі – відповідач 3) про стягнення 675513,49 доларів США вартості експропрійованого (націоналізованого) майна.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем було подано заяву від 01.02.06 про збільшення позовних вимог, в якій заявлено вимогу про стягнення солідарно з відповідачів за рахунок коштів державного бюджету та інших державних коштів 1877399,22 доларів США вартості експропрійованого (націоналізованого) майна – пакету акцій у кількості 458207 штук (21,991427% статутного фонду ВАТ “Універсам № 10”).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.03.06 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв’язку з порушенням та неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального, міжнародного права та Конституції України, та задовольнити заявлені позовні вимоги.
Відповідач 1 заперечує проти доводів позивача, вважаючи їх необґрунтованими та хибними, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Відповідач 2, посилаючись на відсутність затвердженого Положення про Управління Державного казначейства, у зв’язку з чим не можна оформити довіреність на участь представника у справі, просить слухати апеляційну скаргу без його участі та зупинити провадження до затвердження зазначеного Положення або залучити Державне казначейство України.
Клопотання відповідача 2 задоволенню не підлягає з огляду на зміст ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.06 № 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.06 за № 454/12328.
Відповідач 3 також вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним, винесеним при повному, об’єктивному з’ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідач 3 просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідачем 2 наданий не був.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився.
В судовому засіданні представником позивача було надано доповнення до апеляційної скарги від 27.09.06, в якому скаржник додатково зазначив про порушення норм Конституції України, національного та міжнародного права, яких припустився місцевий господарський суд при прийнятті рішення, підтримавши вимоги апеляційної скарги щодо його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені судом під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 01.08.2000 у справі №14/406, яке набрало чинності, був задоволений позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі – РВ ФДМУ) до Спільного підприємства “Укрфінком” та Компанії “Rosevine Епtеrрrіsеs Limited” (далі – Компанія) про розірвання договору від 05.11.98 № 59, укладеного між РВ ФДМУ та Компанією. Підставою для розірвання цього договору було невиконання Компанією інвестиційних зобов’язань, передбачених договором.
Згідно з п. 9 ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції, яка була чинною на момент розірвання спірного договору) у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі – продажу у зв’язку з невиконанням покупцем договірних зобов’язань приватизований об’єкт підлягає поверненню у державну власність.
Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 03.05.01 у справі № 2/120 РВ ФДМУ було відмовлено в задоволенні позовних вимог до Компанії про повернення до державної власності в особі позивача пакету акцій ВАТ “Універсам № 10 “Печерський” у кількості 458207 шт.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.02 рішення суду першої інстанції від 03.05.01 у справі № 2/120 було скасовано, а позов РВ ФДМУ – задоволено. З постанови апеляційної інстанції, залишеної без змін постановами Вищого господарського суду України від 10.06.02 та Верховного Суду України від 22.10.02, вбачається, що договір купівлі–продажу акцій від 04.06.97 № 39 укладений між РВ ФДМУ та СП “Укрфінком”, а останній в подальшому продав пакет акцій Компанії (договір купівлі–продажу від 09.12.97).
Отже, спірний пакет акцій є державною власністю.
Виходячи зі змісту статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.52, ратифікованого Україною 17.07.97, на думку колегії суддів, відсутні підстави вважати, що застосування до спірних правовідносин законодавства про приватизацію порушило права та охоронювані законом інтереси позивача.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизація державного майна – це відчуження майна, що перебуває у державній власності, з метою підвищення соціально–економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. При цьому одним з основних пріоритетів приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.
Так, п. 133 Державної програми приватизації на 2000 – 2002 роки, затвердженої Законом України “Про Державну програму приватизації” (далі – Державну програму приватизації), передбачено, що:
– у разі розірвання договору купівлі–продажу державного майна за рішенням суду у зв’язку з невиконанням покупцем договірних зобов’язань об’єкт приватизації підлягає поверненню в державну власність;
– порядок повернення в державну власність об’єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі–продажу таких об’єктів затверджується Кабінетом Міністрів України;
– у разі розірвання договорів купівлі–продажу об’єктів приватизації у зв’язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку, повернення покупцям коштів, сплачених за об’єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об’єктів у порядку, встановленому Фондом.
Порядок повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі–продажу таких об’єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.01 № 32 (далі – Порядок повернення у державну власність об’єктів приватизації), регулює відносини щодо повернення у державну власність об’єкта приватизації, відчуженого за результатами його продажу на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу, у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об’єкта за рішенням суду у зв’язку з невиконанням умов договору або визнання судом його недійсним.
Пунктом 3 Порядку повернення у державну власність об’єктів приватизації передбачено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об’єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об’єкта у зв’язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку, провадиться згідно із законодавством.
На підставі пункту 133 Державної програми приватизації Наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 № 1701, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.08.2000 за №567/4788, був затверджений Порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об’єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі – продажу” (далі – Порядок повернення покупцям коштів). Порядком повернення покупцям коштів передбачено, що джерелом розрахунків з покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об’єкта, повернутого у власність держави, а розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об’єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК (п. 2). При цьому у разі отримання від повторного продажу об’єкта суми коштів у розмірі більшому, ніж сплачено покупцем за договором купівлі–продажу, поверненню підлягає сума, визначена договором. Коригуванню, з урахуванням індексу інфляції за період, що минув з часу його укладення, ця сума не підлягає (п. 5).
Численні публікації у виданні “Відомості приватизації” (№№ 47(234) від 04.12.02, 12(249) від 02.04.03, 14(302) від 14.04.04, 14(352) від 06.04.05, 312(401) від 22.03.06 тощо є свідченням того, що повторні продажі пакету акцій ВАТ “Універсам №10 “Печерський” в кількості 458207 штук не відбулися. За таких обставин вбачається відсутність факту надходження коштів від повторного продажу, і як наслідок, відсутність коштів – джерела розрахунку з покупцем (позивач) відповідно до норм законодавства України.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва є законним, обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.06 у справі № 18/443 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
17.10.06 (відправлено)