КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2006 № 26/337-18/162
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Малюсько Д. Л., довіреність № 12896-1/114 від 06.12.2005р.,
від відповідача -Кобзар Л. М., довіреність № 05д від 01.02.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Київської дирекції страхування "Гарант-АВТО-Сіті"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2006
у справі № 26/337-18/162 (Мандриченко О.В.)
за позовом Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської дирекції страхування "Гарант-Авто-Сіті"
до Дочірнє підприємство Київське обласне дорожнє управління ВАТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України"
третя особа відповідача Український гідрометеорологічний центр
Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві
третя особа позивача
про стягнення 18 197,20 грн.
Суть рішення і скарги:
Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія “Гарант - АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант - АВТО – Сіті” (надалі – Страхова компанія, Позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства Київського обласного державного управління відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (надалі – ДАК “Автомобільні дороги України”, Відповідач ) про стягнення 18 197,20 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2005р. у справі № 26/337 позов було задоволено частково, а саме: з Відповідача на користь Позивача стягнуто 17 613,15 грн. страхового відшкодування, 176,13 грн. витрат по сплаті держмита та 114,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2005 р. рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2005 р. у справі №26/337 було скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2006р. рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2005р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2005р. у справі № 26/337 були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Після нового розгляду справи № 26/337-18/162, рішенням господарського суду м.Києва від 07.06.2006р. у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Позивача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що оспорюване рішення суду є незаконним і таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 1166 та 1172 ЦК України, а також не відповідає дійсним обставинам справи, яке є підставами для його скасування.
Представник Відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, у якому не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені представником Позивача в його апеляційній скарзі і вважав, що рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2006 року по даній справі є законним, об’єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу представника Страхової компанії – без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, ВАТ “Українська страхова компанія “гарант – АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант – АВТО – Сіті” звернулася в господарський суд міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Київського обласного дорожного управління ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 18 197,20 грн., судових витрат в розмірі 181 грн. 98 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2005р. вимоги Позивача було задоволено частково - з Відповідача на користь Позивача стягнуто 17 613,15 грн. страхового відшкодування, 176,13 грн. витрат по сплаті держмита та 114,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, проте постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2005р. апеляційну скаргу Відповідача було задоволено повністю – вказане рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2005р. скасовано і в задоволені позову відмовлено повністю.
Зазначена постанова апеляційної інстанції, зокрема, була мотивована тим, що Позивач, в обґрунтування позовних вимог, не надав суду першої та апеляційної інстанцій доказів порушення Відповідачем правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні шляхів, а тому суд апеляційної інстанції не встановив наявність протиправної поведінки та вини, як обов'язкових умов притягнення до відповідальності Підприємства.
В наступному, постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2006р.у справі № 26/337 касаційну скаргу Страхової компанії було задоволено частково, а саме: рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2005р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, приймаючи вказану постанову Вищий господарський суд України виходив з того, що висновки судових інстанцій про відсутність або наявність підстав для відшкодування Підприємством страхової суми було зроблено без надання належної правової оцінки щодо наявності шкоди, яка виникла при ДТП лише у зв'язку з нездійсненням заходів з посипання пісково-соляною сумішшю асфальтобетонного покриття. Крім того, наявні докази по справі свідчать, що учасниками ДТП було декілька джерел підвищеної небезпеки, в той час, як шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, виходячи з наявності вини кожної особи у заподіянні шкоди.
Також, як йшлося в постанові суду касаційної інстанції, у відповідності до п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. за № 6 (в редакції Постанови № 9 від 24.10.2003р.) “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” визначено, що питання про відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки перед іншим володільцем при ДТП за шкоду, заподіяну джерелу підвищеної небезпеки, вирішується за загальним правилом, відповідно, за відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди жоден із них не має права на відшкодування, проте цим обставинам не було дано судами належної правової оцінки.
Після нового розгляду даної справи, рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2006р. у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант - АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант - АВТО – Сіті” до Дочірнього підприємства Київського обласного державного управління Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 18 197,20 грн. було відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що у діях Відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що є обов”язковою умовою цивільно-правової відповідальності, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв’язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи, 12.01.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Еліт Україна” (далі ТОВ “Еліт Україна”) та Відкритим акціонерним товариством Українська страхова компанія “Гарант - АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант - АВТО – Сіті” було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, який оформлений полісом № 19-3235652 КС.
Згідно умов вказаного договору був застрахований автомобіль Опель Астра Караван G, державний номер 358-88 КА. Страхування проводилося на підставі Правил добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО) № 19-1, які зареєстровані Міністерством фінансів України за № 0602903.
Матеріалами справи доведено, що 03.12.2004р. о 06 годині 30 хвилин у м.Києві на перехресті вул. Заболотного та вул. Червонопрапорної сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю декількох учасників дорожнього руху, внаслідок якої було пошкоджено вказаний автомобіль Опель.
Згідно матеріалів справи, страхування автомобіля Опель проводилось на його повну вартість у розмірі 39 986,00 грн., а тому вартість відновлювального ремонту застрахованого ТОВ “Еліт Україна” автомобіля Опель, становила 33 370,50 грн., що перевищує 75 % страхової суми - 29 989,50 грн.
Оскільки ТОВ “Еліт Україна” не передано страховику пошкоджений автомобіль Опель, то Товариство зобов'язано було сплатити ТОВ “Еліт Україна” різницю між страховою сумою і залишковою вартістю транспортного засобу.
Враховуючи вимоги п. 9.20 Правил страхування, Товариство в якості страхового відшкодування сплатила страхувальнику (ТОВ “Еліт Україна”) страхову суму за вирахуванням: франшизи у сумі 79,97 грн.; витрат страховика на проведення автотоварознавчих досліджень в розмірі 550 грн.; витрат страховика на сплату вартості довідки ДАІ в сумі 34,05 грн.; сплаченого страхового відшкодування за іншим страховим випадком в розмірі 1 045,51 грн., а також залишкової вартості автомобіля Опель в сумі 20 663,32 грн.
Отже, розмір суми належної до сплати страхувальнику (ТОВ “Еліт Україна”) складає 17613,15 грн.
Виплата страхового відшкодування у розмірі 17 613,15 грн. була здійснена 26.01.2005р. Товариством ТОВ “Еліт Україна”, що підтверджується платіжним дорученням № 1655.
Згідно з постановою начальника ВДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 07.12.2004 р. ДТП сталася внаслідок невжиття інженером філії „Конча-Заспівське ДЕУ” - Колядою Ю.М., заходів з посипання пісково-соляною сумішшю асфальбетонного покриття.
Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідно до журналу посипки протиожеледними матеріалами автомобільної дороги Київське напівкільце по ДРП-1 за 2004-2005 роки, який ведеться черговим оператором зв'язку філії “Конча-Заспівське ДЕУ”, 02.12.2004р. опадів не було, а нічна температуру повітря передбачалася від +1 до +3 градусів за Цельсієм.
За даними цього журналу на 5-ту годину ранку 03.12.2004р. опадів не було, а температура повітря становила +3 градуси Цельсію.
Вказані обставини, також підтверджено і листом Українського гідрометеорологічного центру № 13-20/974 від 28.10.2005р., де вказано про погодні умови за станом на 03.12.2004р., які були наступними:
- 5 год. 00 хв. - хмарно, температура повітря +3°, без опадів, димка, метеорологічна дальність видимості 4 км., відносна вологість повітря 97%;
- 7 год. 15 хв. - туман, метеорологічна дальність видимості - 500 метрів;
- 8 год. 00 хв. - хмарно, температура повітря +2°, без опадів, димка.
Зазначене також підтверджується наданим Відповідачем листом Українського гідрометеорологічного центру № 13-20/948 від 20.10.2005р., відповідно до якого температура повітря протягом доби у місті Києві на 03.12.2004р. прогнозувалась від 2° до 4° тепла, а фактична температура протягом доби складала 2° - 5° тепла.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що для забезпечення належного утримання доріг, які експлуатує ДРП-1 філії “Конча-Заспівське ДЕУ”, 02-03.12.2004р., згідно графіку, чергували 3 автомобілі Підприємства, на яких здійснювався об'їзд з метою обстеження. В період з 5 год. 40 хв. до 6 год. 10 хв. проводилося обстеження ділянки автодороги “Київське Напівкільце” (вул.Заболотного) відповідальним черговим Колядою Ю.М. на автомобілі КО-713 д.н. 94-03 КХУ, під керуванням водія Карася І.П.
Під час проведення обстеження працівниками ДЕУ автодороги її асфальтобетонне покриття було вологе. У разі утворення ожеледиці термін її ліквідації на ділянці автодороги Київське Напівкільце визначено Порядком та термінами проведення робіт по ліквідації зимової слизькості та ожеледиці на автомобільних дорогах загального користування державного і місцевого (територіального) значення на зимовий період 2004 -2005 років по філії „Конча - Заспівське ДЕУ”, встановленого відповідно до п. 3.1.16 Технічних умов (ДСТУ 3587-97), що становить 2 год. 22 хв. Посипка була здійснена Відповідачем після отримання повідомлення про ДТП.
Також, матеріалами справи встановлено, що ДТП сталося в зоні дорожніх знаків, які встановлені на період зимового утримання, за погодженням з ДАІ Голосіївського району м. Києва, на км 22+600 праворуч автомобільної дороги Київське напівкільце - 1.13 “Слизька дорога” з табличками 7.12 “Ожеледиця”, 7.13 “Вологе покриття”, 7.2.1 “Зона дії 2 км.” та на км 20+900 праворуч - 3.29 “Обмеження швидкості 50 км” з табличкою “Зона дії 5 км”, що підтверджується відомостями заміни та встановлення дорожніх знаків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вина.
Відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1188 та 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
На запит Господарського суду міста Києва Голосіївським РУ ГУ МВС України у м. Києві були направлені матеріали адміністративної справи стосовно ДТП, яка сталася 03.12.2004р. у м. Києві на перехресті вул. Заболотного та вул. Червонопрапорної. Відповідно до матеріалів адміністративної справи вина Відповідача у виникненні вищезазначеної ДТП не встановлена.
Слід також зазначити про те, що листом Голосіївського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 25.04.2006р. № 2/4960 повідомлено про те, що стосовно дорожньо-транспортних пригод, які мали місце 03.12.2004р. у м. Києві по вул. Заболотного, протокол про адміністративне правопорушення складений лише відносно інженера БР Філії „Конча -Заспівське ДЕУ” - Коляди Ю.М. Стосовно інших водіїв протоколи про адміністративне правопорушення на складалися, що робить неможливим встановлення їх ступеня вини в цій пригоді.
Як дійсно вказував місцевий господарський суд у своєму рішенні, підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення, до якого відноситься: протиправна поведінка особи; шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б однієї із складових цивільного правопорушення на особу не може бути покладена відповідальність.
Колегія суддів констатує, що вина Відповідача у заподіянні шкоди не доведена, ак отже відсутній склад цивільного правопорушення, у зв”язку з чим позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Проте, в даному випадку, апелянтом всупереч вимогам вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2006р., яке було прийнято по даній справі, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант - АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант - АВТО – Сіті” , суд апеляційної інстанції не знаходить.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант - АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант - АВТО – Сіті” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2006р. у справі № 26/337-18/162 за позовом Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант - АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант -АВТО – Сіті” до Дочірнього підприємства Київського обласного державного управління Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 18 197,20 грн.,- без змін.
2. Справу № 26/337-18/162 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
25.09.06 (відправлено)