КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 19.09.06 р.          № 41/149

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Малетича  М.М.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -Городничий В. М., дов. №8 від 08.11.2005р.,

 від відповідача - Батюк П. В., дов. № 31-1/54-25 від 25.01.2006р.,

Толок Л. В., дов. № 31-1/158 від  20.03.2006р.,

третьої особи 1- Чепурда П. І., дов. № 71 від 13.07.2006р.,

третьої особи 2- не з’явились,

третьої особи 3 - Городничий В. М., дов. №87 від 26.04.2006р.,

третьої особи 4 - не з’явились,

від пркуратури - Савицька О. В., посвідчення № 23 від 20.07.2006р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу "Меркурі ЛТД"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.03.2006

 у справі № 41/149  (Сулім В.В.)

 за позовом           Закрите акціонерне товариство "Укрвино"

 до           Міністерство аграрної політики України

 третя особа відповідача           Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

          Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик"

          Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу "Меркурі ЛТД"

          Державне підприємство "Київський виноробний завод"

 третя особа позивача            

 про          визнання недійсними наказів

 Суть рішення і скарги:

Закрите акціонерне товариство “Укрвино” (надалі – ЗАТ “Укрвино”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики України (надалі – Мінагрополітики, Відповідач), треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі – Третя особа 1), Державне комплексне торгівельне підприємство “Хрещатик” (надалі – Третя особа 2), Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “Меркурі ЛТД” (надалі – Третя особа 3) та Державне підприємство “Київський виноробний завод” (надалі – Третя особа 4), про визнання недійсними наказів.

Рішенням господарського суду міста Києва по справі № 41/149 від 16.04.2004р. даний позов було задоволено частково, а саме: визнано недійсними накази Міністерства аграрної політики України за № 173 від 17.06.2003р. „Про прийняття до сфери управління державного майна, яке повертається після оренди” та за № 211 від 01.07.2003р. “Про зміни до наказу від 17.06.03р. №173”; щодо вимог про визнання недійсним акту прийому-передачі державного майна, яке перебувало в оренді, на баланс Державного комплексного торговельного підприємства „Хрещатик” від 16.07.2003р., то у цій частині провадження у справі судом було припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2004р. вказане рішення суду було залишено без змін, а апеляційна скарга Міністерства аграрної політики – без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2004р. вказані судові рішення були залишені без змін і, крім того, було зобов'язано господарський суд міста Києва, в порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, уточнити пункт 3 резолютивної частини свого рішення від 16.04.2004р.

Останній, відповідно до вказівок касаційної інстанції, ухвалою від 08.12.2004р. роз'яснив п. 3 резолютивної частини рішення від 16.04.2004р.

В наступному, 30.06.2005р. Генеральна прокуратура України звернулася в господарський суд міста Києва з поданням про перегляд за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 16.04.2004р. по справі № 41/149, у якій просила суд скасувати вказане рішення суду та прийняти нове рішення, яким у позові ЗАТ “Укрвино”, відмовити.

За наслідками перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами за поданням прокурора, постановою господарського суду міста Києва від 29.03.2006р. у справі № 41/149  рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2004р. у справі № 41/149 в частині визнання недійсними наказів Міністерства аграрної політики України № 173 від 17.06.2003р. „Про прийняття до сфери управління державного майна, яке повертається після оренди” та № 211 від 01.07.2003р. „Про зміни до наказу від 17 червня 2003р. № 173”, було скасовано і цією ж постановою суду в задоволені позову ЗАТ „Укрвино” щодо визнання недійсними вищевказаних наказів Мінагрополітики № 173 від 17.06.2003р. та № 211 від 01.07.2003р., було відмовлено повністю, а судові витрати покладено на Позивача.

Не погоджуючись з постановою суду, представник Третьої особи 3 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову господарського суду міста Києва від 29.03.2006 року у справі № 41/149, залишивши без змін рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2004р. по цій справі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального і процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 41 Конституції України, ст.ст. 198 і 202 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 21 та ст.ст. 765 і 775 ЦК України, а також ст.ст. 6, 7, 9, 12, 13 і 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. У зв”язку з тим, що оспорювані накази Мінагрополітики № 173 та № 211 суперечать Конституції України та актам цивільного законодавства, а їх прийняття і виконання призвели до порушення цивільних прав та інтересів, тому, на думку скаржника, відповідно до ч. 2 ст. 21 ЦК України вони є незаконними і повинні бути скасованими.

Представник Відповідача - Міністерства аграрної політики України, надав заперечення на апеляційну скаргу ТОВ “Меркурі ЛТД”, в якому скаргою не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені представником Третьої особи 3 у його апеляційній скарзі і вважав, що постанова господарського суду міста Києва від 29.03.2006р. є законною, об’єктивною і такою, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити цю постанову без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Позивач, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надав, однак його Представник в судовому засіданні надав суду свої пояснення по справі, в яких просив апеляційну скаргу ТОВ “Меркурі ЛТД” задовольнити та скасувати постанову господарського суду міста Києва від 29.03.2006р. повністю.

Представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Державного комплексного  торгівельного підприємства “Хрещатик” та Гненеральної прокуратури України в судовому засіданні не погоджувались з доводами та вимогами представника Третьої особи 3 і вважали, що постанова господарського суду м. Києва від 29.03.2006р. у справі №41/149 є законною і обґрунтованою, а тому просив апеляційну інстанцію залишити цю постанову без змін, а скаргу представника ТОВ “Меркурі ЛТД”  - без задоволення.

Представник Третьої особи 4  - Державного підприємства “Київський виноробний завод”  заперечення на апеляційну скаргу не надав і в судове засідання, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, для її розгляду не з’явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, у зв’язку з чим апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі цього представника.

В судовому засіданні 22.08.2006р. по справі оголошувалась перерва до 19.09.2006р.

Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та прокуратури в судовому засіданні , дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний господарський суд, -

                                                              

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, 16 квітня 2004 року господарським судом міста Києва було винесено рішення в справі № 41/149, в наступному залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2004р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2004р., яким було задоволено позов ЗАТ „Укрвино” в частині визнання недійсними наказів Міністерства аграрної політики України № 173 від 17.06.2003 р. „Про прийняття до сфери управління державного майна, яке повертається після оренди” та № 211 від 01.07.2003 р. „Про зміни до наказу від 17 червня 2003 р. № 173”, а в частині визнання недійсним акту прийому-передачі державного майна, яке перебувало в оренді, на баланс Державного комплексного торговельного підприємства „Хрещатик” від 16.07.2003р., провадження у справі було припинено. Як вказувалось вище, зазначене рішення суду набрало законної сили та було додатково роз”яснено ухвалою цього ж суду від 08.12.2004р. про те, що оспорювані накази, визнані недійсними з 23.10.2003р.

Як видно з рішення від 16.04.2004р., зокрема, в його основу було покладено юридичний факт, встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 10.10.2003р. у справі № 36/237 про те, що ЗАТ „Укрвино” є правонаступником ТОВ КФ „Укрвино”, а договір оренди № 4 від 10.12.1992р. не припиняв свою дію та вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме - до 10.12.2007р. На підставі цього факту, при первісному розгляді справи № 41/149, суд прийшов до висновку, що Мінагрополітики не мав підстав для прийняття спірних наказів, оскільки вони порушують права та охоронювані законом інтереси ЗАТ “Укрвино” щодо орендованого ним цілісного майнового комплексу „Укрвино”.

Щодо іншої частини рішення - про визнання недійсним акту прийому-передачі державного майна, яке перебувало в оренді, на баланс Державного комплексного торговельного підприємства „Хрещатик” від 16.07.2003р., то провадження у справі було припинено з тих підстав, що зазначений акт, в розумінні ст. 12 ГПК України, не є рішенням органу, а тому спір про визнання його недійсним не підлягає розгляду у господарських судах.

В наступному, Генеральна прокуратура України 30.06.2005р. звернулася в господарський суд міста Києва із поданням про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2004р. у справі № 41/149. При чому, заявник просив суд в задоволенні вимог Позивача в частині визнання наказів Міністерства аграрної політики України № 173 від 17.06.2003р. „Про прийняття до сфери управління державного майна, яке повертається після оренди” та № 211 від 01.07.2003р. „Про зміни до наказу від 17.06.03 №173”, відмовити.

Вказане подання Генеральної прокуратури України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 16.04.2004р. у справі № 41/149 було вмотивовано тим, що в справі з'явились нововиявлені обставини, які полягають в тому, що постановою Верховного Суду України від 24.05.2005р. рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2003р. у справі № 36/237 та постанову Вищого господарського суду України від 31.03.2004р. у цій справі, якою зазначене рішення було залишено без змін і якими було встановлено юридичний факт про те, що ЗАТ „Укрвино” є правонаступником ТОВ КФ „Укрвино”, а договір оренди № 4 від 10.12.1992р. не припиняв свою дію та вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме - до 10.12.2007р. та який був підставою для прийняття рішення у справі № 41/149, скасовані. Дана обставина, на думку Генеральної прокуратури України, має істотне значення для об'єктивного розгляду спору та впливає на оцінку вже досліджених судом доказів.

За результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами на підставі подання Генеральної прокуратури України, постановою господарського суду міста Києва від 29.03.2006р. у справі № 41/149  було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2004р. у цій справі в частині визнання недійсними наказів Міністерства аграрної політики України № 173 від 17.06.2003р. „Про прийняття до сфери управління державного майна, яке повертається після оренди” та № 211 від 01.07.2003р. „Про зміни до наказу від 17 червня 2003 р. № 173”, і цією ж постановою суду в задоволені позову ЗАТ „Укрвино” щодо визнання недійсними наказів Мінагрополітики України № 173 від 17.06.2003р. „Про прийняття до сфери управління державного майна, яке повертається після оренди” та № 211 від 01.07.2003р. „Про зміни до наказу від 17 червня 2003 р. № 173”, було відмовлено повністю, а судові витрати покладено на Позивача.

 При прийняті оспорюваної постанови суд першої інстанції, зокрема, керувався тим, що накази Міністерства аграрної політики країни № 173 від 17.06.2003р. та № 211 від 01.07.2003р. є законними і не порушують право власності Позивача на належну йому частку в майні, що повертається після оренди, з огляду на те, що наказом реалізуються розпорядчі функції лише щодо державного майна, про що прямо зазначено в тексті самого наказу. За таких обставин, жодних прав власника державного майна Позивач не набув, а оскаржувані накази Міністерства аграрної політики України № 173 від 17.06.2003р. „Про прийняття до сфери управління державного майна, яке повертається після оренди” та № 211 від 01.07.2003р. „Про зміни до наказу від 17 червня 2003р. № 173”, були прийняті Відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачено ч. 2 статті 19 Конституції та чинними законами України.

У зв’язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, 10.12.1992р. між організацією орендарів фірми “Укрвино”, правонаступником якої є Позивач - Закрите акціонерне товариство “Укрвино” та Третьою особою 1 - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було укладено договір оренди № 4 цілісного майнового комплексу “Укрвино”, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 5.

Наказом РВ ФДМ України по м. Києву від 26.03.1998р. № 315 строк дії зазначеного договору було продовжено до 10.12.2002р. шляхом підписання угоди від 31.03.1998р. про продовження строку дії оренди № 4 від 10.12.1992р. між ТОВ КФ “Укрвино” та РВ ФДМ України по м. Києву.

Отже, 10.12.2002р. закінчився термін дії вказаного договору оренди цілісного майнового комплексу “Укрвино”.

Згідно наказу РВ ФДМ України по м. Києву № 566 від 03.12.2002р. “Про створення інвентаризаційної комісії та комісії по оцінці вартості майна ТОВ “Колективна фірма “Укрвино”, у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди була створена інвентаризаційна комісія та комісія по оцінці майна. За підсумками роботи комісії було складено та підписано Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ТОВ “Колективна фірма “Укрвино” станом на 30.11.2002р., Протокол № 1 засідання комісії з оцінки та Протокол № 1 засідання інвентаризаційної комісії. Зазначені документи були підписані всіма членами комісій та затверджені начальником РВ ФДМ України по місту Києву.

Перелічені дії були здійснені Позивачем та Третьою особою 1 на підставі вимог Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затверджений наказом Фонду державного майна України № 847 від 07.08.1997р. (надалі - Порядок).

08.01.2003р. РВ ФДМ України по м. Києву на адресу ЗАТ “Укрвино” направ лист за № 30-03/47, в якому викладена відмова Позивачу в продовжені терміну дії договору оренди на новий строк.

Листом від 04.03.2003р. № 37-40-1-15/2219 Мінагрополітики, як орган, уповноважений управляти зазначеним майном, згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.92. № 8 “Про управління майном, що є у загальнодержавні власності”, надіслало РВ ФДМ України по м. Києву пропозицію про повернені Відповідачеві майна цілісного майнового комплексу “Укрвино”. Про повернення майна був складений відповідний акт приймання – передачі від 01.07.2003р.

Листом від 01.07.2003р. за № 37-32-15/7338 Мінагрополітики повідомило РВ ФДМ України по м. Києву про те, що наказом Мінагрополітики №173  від 17.06.2003р. державне майно, яке перебувало в оренді Позивача, приймається до сфери управління Відповідача шляхом передачі його на баланс державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик”. В цей наказ, Відповідач, наказом № 211 від 01.07.2003р. вніс зміни, в якому слова “Об’єднання “Укрвино” було замінено словами “ТОВ “Колективна фірма “Укрвино”.

Пунктом 2 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” правовим наслідком припинення договору оренди є виникнення зобов'язання повернути об'єкт оренди.

Припинення договору оренди тягне за собою цілий комплекс заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендодавцю орендованого державного майна. Зазначені правовідносини врегульовані Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди затвердженого наказом Фонду державного майна України № 847 від 07.08.1997р. (надалі -Порядок).

Пунктом 22 зазначеного Порядку передбачено, що у випадку, коли за результатами оцінки майна з урахуванням всіх компенсацій, відшкодувань, погашення боргів тощо частка орендаря у цілісному майновому комплексі орендованого підприємства дорівнює нулю, або є такою, що може бути викуплена державою за згодою орендаря, або склад майна орендаря такий, що дозволяє здійснювати виробництво без цього майна, то можливі такі варіанти:

а) на базі поверненого після оренди державного майна знову створюється державне підприємство;

б) на базі поверненого після оренди державного майна в результаті реорганізації (поділу, виділення) створюється кілька державних підприємств;

в) повернене після оренди державне майно приєднується до майна діючого (іншого) державного підприємства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судова колегія звертає увагу на те, що наказ Міністерства аграрної політики № 173 від 17.06.2003р. містить положення про прийняття до сфери управління державного майна, яке повертається після оренди.

Згідно зазначеного наказу вирішено прийняти до сфери управління Міністерства аграрної політики України державне майно, яке перебувало в оренді в об'єднанні „Укрвино” шляхом передачі його на баланс комплексного торговельного підприємства „Хрещатик”; створити комісію для приймання передачі зазначеного майна; голові комісії з приймання передачі державного майна у десятиденний термін подати на затвердження акту приймання передачі зазначеного майна; депатраметну стратегії розвитку аграрної економіки, Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики, управлінню державною власністю та приватизації, управлінню організації і методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності разом з іншими структурними підрозділами міністерства врахувати зміни, пов'язані із прийманням до сфери управління міністерства вищезазначеного державного майна.

Наказом Міністерства аграрної політики № 211 від 01.07.2003р. було внесено зміни до Наказу Міністерства аграрної політики №173 від 17.06.2003р. При чому, зазначеним наказом було внесено наступні зміни: в пункті 1 наказу слова „Обєднання „Укрвино” замінити словами „ТОВ „Колективна фірма „Укрвино” (м. Київ, вул. Саперне поле, 5); в пункті 3 наказу слово „десятиденний” замінити словом „місячний”.

Недотримання зазначеної процедури прийняття до сфери управління державного майна, яке перебувало в оренді, унеможливлює будь-яке подальше законне розпорядження зазначеним державним майном.

Отже, колегія суддів київського апеляційного господарського суду констатує, що зміст оскарженого наказу № 173 від 17.06.2003р. стосовно прийняття до сфери управління Міністерства аграрної політики України державного майна, яке перебувало в оренді в об'єднанні “Укрвино” шляхом передачі його на баланс державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” та № 211 від 01.07.2003р., яким внесено зміни до наказу від 17 червня 2003р. № 173, відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам, що склались на момент їх прийняття.

Крім того, відповідно до пункту першого Декрету КМ України від 15.12.1992р. № 8-92 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності. Згідно до пункту 16 Положення про Міністерство аграрної політики України, затвердженого Указом Президента України від 07.06.2000р. за № 772/2000, Міністерство аграрної політики України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління. Згідно до Закону України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, Колективна фірма “Укрвино” є об'єктом права державної власності, що не підлягає приватизації, а органом управління - Мінагрополітики.

Отже, зазначені накази № 173 від 17.06.2003р. та № 211 від 01.07.2003р. є законними й з точки зору наявності повноважень Міністерства аграрної політики України на здійснення функцій з управління зазначеним майном.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів  не погоджується з твердженнями Позивача, що оскаржені накази Міністерства аграрної політики України порушують його право власності на належну йому частку в майні, що повертається після оренди з огляду на те, що наказом реалізуються розпорядчі функції лише щодо державного майна, про що прямо зазначено в тексті самого наказу. Жоних прав власника на державне майно Позивач не набув.

За таких обставин, оскаржені накази Міністерства аграрної політики України № 173 від 17.06.2003р. „Про прийняття до сфери управління державного майна, яке повертається після оренди” та № 211 від 01.07.2003р. „Про зміни до наказу від 17 червня 2003 р. № 173”, були прийняті в межах повноважень та у спосіб, що передбачено ч. 2 статті 19 Конституції та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак, в даному випадку, Позивачем не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що постанова  господарського суду міста Києва від 29.03.2006 року у справі № 41/149, яку було прийнято по даній справі, у зв’язку з правильним встановленням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в постанові суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою.

У зв’язку з цим, оскаржувана постанова суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “Меркурі ЛТД” - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 69-71, 76, 79, 86, 184, 195, 196, 198, 200, 205 та 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “Меркурі ЛТД” залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 29.03.2006 року у справі № 41/149 за позовом Закритого акціонерного товариства “Укрвино” до Міністерства аграрної політики України,  треті особи: Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву, Державне комплексне торгівельне підприємство “Хрещатик”, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “Меркурі ЛТД” та Державне підприємство “Київський виноробний завод”, за участю Генеральної прокуратури України, про визнання недійсними наказів, - без змін.

2. Справу № 41/149  повернути до господарського суду міста Києва.

 

Ухвала набирає законної сили з дня її складання в повному обсязі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

 Головуючий суддя          Андрієнко  В.В.

 Судді

           Малетич  М.М.

          Студенець  В.І.