Справа № 2-а-3079/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
|
02 червня 2009 року |
м. Суми |
Зарічний районний суд м. Суми в складі
головуючого - судді Бурда Б.В.
при секретарі - Богуш Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, 3-я особа - Головне управління Державного казначейства України в Сумській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити у відповідності до ст. 15 Закону України „ Про державну допомогу сім'ям з дітьми “ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами …» заборгованості по державній допомозі по догляду за дитиною за період з квітня 2007 року по грудень 2008 року. Крім того, вважає що відповідачем невірно був визначений розмір одноразової допомоги при народженні дітей і замість 22,6 розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років виплачено 8500 грн., у зв'язку з чим відповідач не доплатив їй 1308 грн. вказаної одноразової допомоги. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона має на утриманні дитину віком до 3 років та відповідно до вимог вказаного Закону отримує державну допомогу на дітей до досягнення нею трьохрічного віку, відповідачем не нараховувалося та не сплачувалося позивачці зазначена допомога у належних сумах.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заперечення, просить слухати справу у його відсутність, проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом, позивачка має на утриманні малолітню дитину, а саме сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Сумської міської ради. З квітня 2007 року їй призначена одноразова допомога зумовлена народженням дитини відповідно до положень ст.. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» в розмірі 8500 грн.
Судом встановлено, що з квітня 2007 року по грудень 2008 року, включно, позивачці на підставі Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» була нарахована та виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах від 111,83 грн. до 144,10 грн. на місяць.
Відповідно до ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" позивачка має право на отримання щомісячної виплати допомоги на дитину із урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 грн., з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн., встановленого ч. 2 ст. 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік".
Із заперечень відповідача, встановлено, що відповідач не здійснював зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини для розрахунку допомоги матерям по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Згідно зі ст. 4 цього Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми », було зупинено.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік" у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлюється у розмірі що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 абзац третій частини другої статті 56 щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційним).
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ч. 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 14 статті 71 та абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ч. 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" з урахуванням положень ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", нараховувати та здійснювати позивачу відповідну допомогу по догляду за дитиною до досягнення 3 років.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Посилання представника відповідача на відсутність коштів та механізму здійснення вказаних виплат не може бути взято до уваги судом з огляду на наступне. Конституцією України статтею 46 передбачено, що пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Преамбулою Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.92 р. передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Суд зазначає, що Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.92 р. не ставить виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в залежність від наявності чи відсутності механізму його виплати.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення виплат щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку із урахуванням прожиткового мінімуму, а також відсутність коштів на ці виплати, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Судом встановлено, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача, якій не виконав рішення Конституційного суду України, за період з липня 2007 року по 31.12.2007 року позивач недотримала 2019,99 грн. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Також встановлено, що відповідно до п.п. 7,8 п. 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» - в 2008 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Зазначені вище норми Законів України є чинними і неконституційними не визнавалися.
Оскільки відповідно до ст. 5 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника), тому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату зазначеної допомоги у визначених вище розмірах.
Що стосується одноразової допомоги при народженні дитини, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами …» в редакції, що діяла на момент народження дитини, допомога при народженні дитини надається у сумі кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.
Між тим, ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію зазначених норм законів.
Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлений інший розмір допомоги при народженні дитини ніж зазначений у зазначених Законах , а саме у сумі 8500 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію зазначених норм Законів.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» діючою стала на ряду зі ст.. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» і ст.. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
Однак в зазначених нормах законів по різному визначається розмір допомоги при народженні дитини.
Отже, на час виникнення у позивача права на отримання допомоги існували дві норми закону, які встановлювали різний розмір допомоги при народженні дитини.
При цьому суд зазначає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ради України.
Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: « Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення одноразової допомоги при народженні дітей, оскільки позивачу була призначена допомога при народженні дітей відповідно до положень статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана на той час неконституційною.
При цьому, виходячи з висновків Конституційного Суду України наведених у рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік», який був прийнятий пізніше Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в редакцій, що діяла на момент виникнення у позивача права на отримання допомоги.
Щодо строку звернення до адміністративного суду необхідно зазначити наступне.
Порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду не припинилося до цього часу.
Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, передбаченої ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у відповідності до вимог ст. 62 Закону України „Про Держаний бюджет України на 2007 рік".
Виходячи з вищевикладеного, заявлений позов підлягає частковому задоволенню в зазначених вище обсягах.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 99-100, 128, 159-163 КАС України, ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми », Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. у справі « Про соціальні гарантії громадян », суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради в частині недоплати позивачеві щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року 2019,99 грн. щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розмірів встановлених ч.1 ст.15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми » ( в редакції станом на 09.07.2007 року).
Стягнути з місцевого бюджету м. Суми на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3,40 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня її складання в повному обсягу заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсягу.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови суду виготовлений 02.06.2009 року.
суддя