КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2006 № 41/252
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача - Язикова С. Р. – дов. від 07.08.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпостачцентр"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.05.2006
у справі № 41/252 (Пилипенко О.Є.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатива"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпостачцентр"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 45857,47 грн.
Суть рішення і скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю ” Альтернатива” (надалі – Позивач) звернулося до Господарського суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпостачцентр” (надалі Відповідач), про стягнення 45857,47 грн. заборгованості за договором № 31 від 14.04.2003р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.05.2006р. у справі № 41/252 позовні вимоги було задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ “Укрпостачцентр” на користь ТОВ “Альтернатива” основний борг в сумі 27377,59 грн., збитки від інфляції в сумі 9445,27 грн. та 3% річних в сумі 821,33 грн. Крім того, вказаним рішенням було стягнуто з Відповідача державне мито в сумі 376,44 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 96,86 грн. В решті задоволення позовних вимог ТОВ “Альтернатива” було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій він просив рішення по справі № 41/252 від 22.05.2006р. за позовом ТОВ “Альтернатива” в частині задоволення вимог ТОВ “Альтернатива” в частині стягнення з ТОВ “Укрпостачцентр” основного боргу в сумі 27377,59 грн., збитків від інфляції в сумі 9445,27 грн., 3% річних в сумі 821,33 грн., державного мита в сумі 376,44 грн., витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 96,86 грн., а всього 38117,49 грн., скасувати та прийняти нове, яким Позивачу відмовити в задоволенні вказаної частини позовних вимог. А в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 30% на суму 8213,28 грн. рішення від 22.05.2006р. залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 549, п. 5 ст. 530 ЦК України, а також процесуального права, а саме, п. 5 ст. 81, ст. 4-2 ГПК України. Крім того, висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, порушують принципи диспозитивності та рівності сторін.
Представник Позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, в судові засідання, призначені на 04.08.2006р. та 18.08.2006р. не з’явився, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, не повідомивши суд про причини своєї неявки, у зв’язку з чим апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі цього представника.
Заслухавши пояснення представника Відповідача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, ТОВ “Альтернатива” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпостачцентр” про стягнення заборгованості за договором № 31 від 14.04.2003р. у розмірі 45857,47 грн., а саме: основного боргу в сумі 27377,59 грн., збитків від інфляції в сумі 9445,27 грн., 3% річних в сумі 821,33 грн. та штрафу в розмірі 30% на суму 8213,28 грн., і рішенням господарського суду м. Києва від 22.05.2006р. у справі № 41/252 позов було задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ “Укрпостачцентр” на користь ТОВ “Альтернатива” основний борг в сумі 27377,59 грн., збитки від інфляції в сумі 9445,27 грн. та 3% річних в сумі 821,33 грн. В решті задоволення позовних вимог ТОВ “Альтернатива” було відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором № 31 від 14.04.2003 р., укладеним між Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернатива» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпостачцентр», з урахуванням індексу інфляції в сумі 36822 грн. 86 коп. та 3 % річних в сумі 821 грн. 33 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки Позивачем було виконано свої зобов’язання по поставці товару перед Відповідачем в повному обсязі, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 % штрафу - задоволенню не підлягають в зв'язку з закінченням строку позовної давності, з поточного рахунку відповідача підлягає стягненню основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 36822 грн. 86 коп. та 3 % річних в сумі 821 грн. 33 коп.
У зв’язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського про обгрунтованість доводів Позивача та задоволення частково його позовних вимог в обсязі, визначеному в рішенні суду, з огляду на наступне.
Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., Цивільний кодекс України набирає чинності з 1 січня 2004 року, відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Кодексу, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Отже, при вирішенні спору щодо стягнення заборгованості за договором № 14-10/01 від 14.11.2003р., підлягає застосуванню Цивільний кодекс України 16.01.2003р., оскільки спірний договір не виконаний сторонами, а тому правовідносини між його сторонами продовжують існувати на момент розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтернатива» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпостачцентр» (надалі -- покупець) було укладено договір № 31, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а останній прийняти товар (вугільну продукцію) (надалі - товар) згідно додатку - специфікації до вказаного договору та оплатити товар згідно умов передбачених договором.
Відповідно до положень ст. 3 спірного договору поставка товару здійснюється партіями на протязі строку дії договору, залізничним транспортом, при цьому датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній (п. 3.4 спірного договору).
Пунктами 6.2 - 6.3 Договору визначено, що Постачальник на протязі 3 банківських днів після відвантаження партії товару згідно календарного штемпеля станції відправлення зобов'язаний поштовим відправленням надати покупцю визначені договором документи в тому числі податкову накладну та рахунок - фактуру на оплату товару
Пунктом 8.1 спірного Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 30 % від вартості неоплаченої партії товару.
Відповідно до додатку №1 до спірного договору постачальник зобов'язувався відвантажити, а покупець прийняти товар на загальну суму 465012 грн. 00 коп., а згідно додатку №2 на суму 468000 грн. 00 коп.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надав суду належним чином завірені копії, а саме: видаткову накладну № РН-0000098 від 31.05.2003 р. згідно якої наданий позивачем товар, плата за поставку та інші доплати складають разом 62984 грн. 16 коп.; видаткову накладну № РН-0000158 від 26.06.2003 р., про стягнення залізничного тарифу та сплату вартості товару в загальній сумі 14053 грн. 80 коп.; видаткову накладну № РН-0000187 від 30.06.2003 р. згідно якої приплати, залізничний тариф та вартість товару складають 29909 грн. 45 коп.; видаткову накладну № РН -0000190 від 09.07.2003 р. згідно якої залізничний тариф, приплати та вартість товару складають 44577 грн. 62 коп.; видаткову накладну № РН -0000202 від 18.07.2003 р. згідно якої залізничний тариф, приплати та вартість товару складають 29144 грн. 45 коп.; видаткову накладну № РН -0000278 від 31.08.2003 р. згідно якої залізничний тариф, приплати та вартість товару складають 314231 грн. 50 коп.; корегування до рахунку - фактури № СФ 0000519 від 30.10.2003 р. з корегуванням якості вугілля Тк 0-100, відвантаженого за накладною №278 31.08.2003 р. на повернення 13341 грн. 79 коп.; квитанцію про прийняття вантажу з штемпелями станції відправника, оформлену згідно вимоги п.3.4 спірного договору, яким, зокрема, визначено: датою поставки вважається дата календарного штемпеля відправника на залізничній станції.
Як встановлено судом першої інстанції, Позивачем не заперечується той факт, що Відповідачем проводилась оплата отриманого за спірним договором товару, але згідно акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, наданого Позивачем, заборгованість відповідача складає 27377 грн. 59 коп.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав зобов'язання по поставці товару перед відповідачем в повному обсязі, а відповідач прийняв товар в узгодженому сторонами асортименті, кількості та належної якості, однак повністю оплату товару не здійснив.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк (термін) його виконання.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо не урегульованості питання відносно порядку і строків оплати ним транспортних витрат, на підставі чого, на його думку і виникла заборгованість, колегією суддів не приймаються та спростовуються матеріалами справи.
А саме, п. 4.3. спірного договору визначено, що загальна вартість договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до доданої до нього специфікації та сума транспортних витрат (залізничний тариф);
Крім того, порядок розрахунків між сторонами договору визначається п. 5.1 - 5.2 спірного договору, якими визначено, що оплата товару покупцем здійснюється на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 календарних днів з дати поставки партії товару відповідно до календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній при цьому в рахунках вказується базова ціна товару та сума транспортних витрат.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача основної заборгованості в сумі 27377,59 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, судова колегія констатує, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором № 31 від 14.04.2003 р. з урахуванням індексу інфляції в період з 01.09.2003 р по 14.03.2006 р. включно, в сумі 36822 грн. 86 коп. суд першої інстанції задовольнив правомірно враховуючи наступне.
Положеннями ст.ст. 610, 611 та 612 ЦК України визначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), за яке настають правові наслідки передбачені законом або договором. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Разом з тим, судова колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції також було правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, що згідно розрахунку Позивача складає 821,33грн., оскільки дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому є підстави для застосування відповідальності відповідно до ст. 625 ЦК України
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відмовив Позивачу в частині стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 30 % від вартості неоплаченої партії поставленого товару, оскільки ним пропущено строки позовної давності оскільки.
Відповідно до положень п. 8.1 договору № 31 від 14.04.2003 року покупець взяв на себе обов'язок сплатити постачальнику 30% вартості неоплаченої партії поставленого товару у випадку несвоєчасної оплати такої партії.
Пунктом 5.1 договору № 31 від 14.04.2003 року визначено, що оплата товару покупцем здійснюється на протязі 10 календарних днів з дати поставки партії товару відповідно до календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній. Виходячи з того, що остання відправка товару була здійснена позивачем 12.08.2003 р. згідно календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній право позивача на звернення до суду з позовною вимогою виникло, виходячи з вищевикладеного, 23.08.2003 р., тобто з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст. 46 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Статтею 72 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що за позовом про стягнення неустойки (штрафу) встановлено шестимісячний строк позовної давності.
Таким чином, оскільки Позивач звернувся до господарського суду лише 15.03.2006р., а строк позовної давності в частині позовних вимог про стягнення штрафу сплив 23.02.2004 р., в зв’язку з цим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення штрафу, а отже, задоволенню вони не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, апелянтом всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2006р., яке було прийнято по даній справі, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 85, 101 – 104 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпостачцентр” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2006р. по справі № 41/252 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернатива” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпостачцентр” про стягнення 45857,47 грн.,- без змін.
2. Справу № 41/252 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
24.08.06 (відправлено)