КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2006 № 7/170
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
-позивача: Коновалов С.В. (дов. від 20.07.05),
Калінкін Л.В. (дов. від 04.04.06),
-відповідача: Хижняк І.О. (дов. від 15.11.05 № 02-14/328),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства – багатогалузевий концерн “Содружество”,
Державної акціонерної компанії "Хліб України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.05.2006
у справі № 7/170 (Якименко М.М.)
за позовом Закритого акціонерного товариства – багатогалузевий концерн "Содружество"
до Державної акціонерної компанії "Хліб України"
про стягнення 11 110 280,17 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство – багатогалузевий концерн “Содружество” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної акціонерної компанії “Хліб України” (далі – відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11110280,17грн., 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Заборгованість виникла по невиконаній відповідачем мировій угоді від 08.08.01, яку затверджено ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.01 № 2/397 (далі – мирова угода).
Під час розгляду справи судом 1-ої інстанції позивачем було подано заяву про доповнення до позовної заяви від 04.04.06 № 48-юр, в якій зазначено, що згідно з додатком до мирової угоди від 27.08.01 розрахунки відповідача з позивачем могли бути проведені зерновими культурами за біржовими цінами на момент розрахунку. В період з 04.09.01 відповідач здійснював поставку в рахунок погашення заборгованості пшениці 3, 4, 5, 6 класів. Однак, після звернення позивача до Української аграрної біржі, йому стало відомо, що поставки зернових культур здійснювалися відповідачем за завищеними цінами ніж середні ціни по внутрішніх спотових угодах, які зафіксовані Національною асоціацією бірж України. На думку позивача, різниця між поставками зернових культур відповідачем та середніми цінами по внутрішніх спотових угодах, які зафіксовані Національною асоціацією бірж України, складає 1264619,71грн, в т.ч. за 2001 рік – 505870,69грн., за 2002 рік – 758749,02грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.05.06 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1264619,71 грн. основного боргу, 2901,90грн. витрат по сплаті державного мита, 13,42грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні всієї суми боргу у зв’язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог у зв’язку з порушенням норм матеріального права, в іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
У доповненні до апеляційної скарги від 17.07.06 позивач, обґрунтовуючи доводи, викладені у апеляційній скарзі, додатково зазначив, що місцевим судом під час розгляду справи не було надано належної оцінки листу ДАК “Хліб України” від 09.12.05 № 1-2-268-24/4193. В цьому листі зазначено, що погодження пропозиції ЗАТ БК “Содружество” щодо погашення боргу за рахунок передачі в оренду майна ДАК “Хліб України” є неможливим, оскільки майно, передане до статутного фонду компанії, відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не може бути предметом оренди.
У відзиві на апеляційну скаргу від 18.07.06 позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, зазначив, що рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог є обґрунтованим, у зв’язку з чим просить залишити його в цій частині без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.06 строк розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України був продовжений.
У відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ БК “Содружество” від 20.09.06 відповідач зазначив, що доводи позивача, викладені у скарзі, є необґрунтованими, вважаючи, що строк виконання зобов’язання щодо передачі позивачеві в довгострокову оренду майна не настав, та просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач був визнаний одним із переможців за результатами проведення конкурсу по визначенню оптових постачальників пально-мастильних матеріалів для задоволення потреб сільськогосподарських виробників на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.98 “Про умови забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами у 1998 році”. На підставі зазначеного позивачем були укладені з відповідачем договори від 11.03.98 № 30, від 03.07.98 №№ 159, 160, від 15.07.98 № 86, відповідно до умов яких здійснювалось постачання пально-мастильних матеріалів та проводились розрахунки за поставлені товари зерновою продукцією.
Позивач належним чином виконав зобов’язання за договорами, проте відповідач виконав зобов’язання тільки за договором від 15.07.98 № 86, у зв’язку з чим 01.07.01 позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача збитків від несвоєчасного виконання зобов’язань у розмірі вартості заборгованих об’ємів зерна та пені.
До прийняття рішення у справі між сторонами була досягнута домовленість про те, що відповідач визнає свій основний борг перед позивачем за вказаними вище договорами по поставці зерна пшениці на суму 25460,244 тис.грн. та зобов’язується погасити цей борг.
08.08.01 між сторонами було укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.01 № 2/397.
Протоколом узгодження графіку погашення основного боргу відповідача перед позивачем від 08.08.01 сторони визначили способи погашення боргу, зокрема: 1) шляхом передачі зернової продукції та перерахування грошових коштів із терміном погашення дев’ять місяців до 08.05.02; 2) шляхом передачі майна в довгострокове орендне користування із терміном погашення вісім років до 08.07.09.
27.08.01 між сторонами був підписаний Додаток до мирової угоди від 08.08.01 яким погоджено, що розрахунки ДАК “Хліб України” із ЗАТ БК “Содружество” за договорами від 11.03.98 № 30, від 03.07.98 №№ 159, 160, від 15.07.98 № 86 проводитимуться зерновими культурами за біржовими цінами на момент розрахунку.
У наданому під час розгляду справи позивачем листі Української аграрної біржі від 12.07.04 (т.1, а.с.36-37) вказано середні ціни за даними Національної асоціації бірж України на торгах товарних бірж України по внутрішнім спотовим угодам на товари, якими розрахувався відповідач з позивачем.
Місцевий господарський суд на підставі згаданого листа від 12.07.04 дійшов правильного висновку, що відповідач, здійснюючи розрахунки по мировій угоді, поставляв зернову продукцію по завищеним цінам. Матеріалами справи підтверджується, що різниця між поставленими відповідачем зерновими культурами та середніми цінами по внутрішніх спотових угодах, які зафіксовано Національною асоціацією бірж України, становить 1264619,71грн.
Виходячи зі змісту п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс слід застосовувати до правовідносин сторін.
Статтею 599 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На підставі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).
З урахуванням викладеного висновок суду 1-ої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми різниці між поставками зернових культур відповідачем та середніми цінами по внутрішніх спотових угодах, які зафіксовані Національною асоціацією бірж України в сумі 1264619,71грн. є правильним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що мирова угода виконана частково. Він вважає, що в порушення п.2 Протоколу узгодження графіку погашення основного боргу відповідач не передав позивачеві майно ДАК “Хліб України” в довгострокове орендне користування.
Відповідно до п. 2 Протоколу узгодження графіку погашення основного боргу відповідача перед позивачем від 08.08.01 одним із способів погашення боргу є, зокрема, передача майна в довгострокове орендне користування. Термін погашення встановлений до 08.07.09.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на день розгляду справи строк виконання зобов’язання по передачі майна позивачеві в довгострокове орендне користування не настав.
Твердження позивача у апеляційній скарзі про те, що відповідно до пункту 2 Протоколу узгодження графіку погашення основного боргу відповідач зобов’язався передати в довгострокове орендне користування позивачеві майно з 08.08.01 на термін вісім років до 08.08.09 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, виходячи із змісту вказаного пункту, погашення п’ятдесяти відсотків боргу здійснюється відповідачем шляхом передачі майна в довгострокове орендне користування до 08.07.09, тобто на протязі восьми років і на даний час строк виконання цього зобов’язання, як правильно було встановлено судом 1-ої інстанції, не настав.
Факт приймання позивачем протягом 2001–2002 років зернової продукції за більш високими, ніж було узгоджено сторонами, цінами, на думку колегії суддів, не свідчить про зміну умов мирової угоди. Цим документом були передбачені розрахунки з позивачем зерновими культурами за біржовими цінами на момент розрахунку. Накладні, на підставі яких здійснювалися поставки, відповідно до законодавства, зокрема, змісту ч.2 ст.632 ЦК України, не є підставою для внесення до мирової угоди відповідних змін.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом повно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а рішення винесено з дотриманням норм матеріального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103–105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.06 у справі № 7/170 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.