КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.09.2006                                                                                           № 31/295

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Малетича  М.М.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -не з'явився

 від відповідача1-не з'явився

відповідача2 - не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державний комітет України з державного матеріального резерву

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.05.2006

 у справі № 31/295 (Калатай Н.Ф.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Кагарлицький елеватор"

                              Закрите акціонерне товариство "Комплекс Агромарс"

 до                                                   Державний комітет України з державного матеріального резерву

                                                  Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчоїслужби Міністерства юстиції України

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 372918,62 грн.

 

Суть рішення і скарги:

Рішенням господарського суду міста Києвавід 14.05.2004 р. у справі № 31/295 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Кагарлицький елеватор” (надалі – ВАТ „Кагарлицький елеватор”, Позивач) до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі – ДК України з матеріального резерву, Відповідач) про стягнення суми коштів було задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Відкритого акціонерного товариства „Кагарлицький елеватор” 161 970,72 грн. - основного боргу, 1700,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позову, вказаним рішенням суду, було відмовлено.

На виконання рішення суду, 24.05.2004р. було видано відповідний наказ за № 31/295, а по виконанню цього наказу, постановою старшого виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04.10.2004 р. за № 212/5 було відкрито виконавче провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва  від 22.12.2004р. за заявою Закритого акціонерного товариства “Комплекс Агромарс” було замінено сторону виконавчого провадження по виконанню наказу № 31/295 від 24.05.2004р. з Відкритого акціонерного товариства „Кагарлицький елеватор” на Закрите акціонерне товариство “Комплекс Агромарс”.

Постановою від 12.01.2006р. № 499/6 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про арешт коштів боржника, було накладено арешт на кошти в межах 47 000 000 грн., що містяться на рахунках: № 35221010003272, № 35213006003272 та № 35213006003272, КПКВ 5121030, КЕКВ 1172 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, які належать Державному комітету України з державного матеріального резерву.

Відповідач 01.02.2006р., в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця при проведенні примусового виконання рішення, у якій просив визнати незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.01.2006 р. за № 499/6 та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати Постанову про арешт коштів боржника від 12.01.2006 р. № 499/6.

Проте, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2006р. у справі № 31/295 в задоволені скарги Державного комітету України з державного матеріального резерву  на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судом було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник Державного комітету України з державного матеріального резерву подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2006р. у справі №31/295, визнавши незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.01.2006р. № 499/6 та зобов’язати останнього скасувати постанову про арешт коштів боржника від 12.01.2006р. за № 499/6.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що оскаржувана ухвала суду була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і, зокрема – ст. ст. 49, 55 Закону України “Про виконавче провадження”, а також, ст. ст. 23, 25 Бюджетного кодексу України, що є підставою для скасування такої ухвали.

Однак, представник скаржника в судове засідання, призначене на 15.09.2006р., не з’явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки.

Представники відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відкритого акціонерне товариство “Кагарлицький елеватор” та Закритого акціонерного товариства “Комплекс Агромарс” в судове засідання також не з”явивлися, не повідомивши суд про причини своєї неявки і своїх відзивів на апеляційну скаргу суду не надали.

Разом з тим, враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення сторін про час і місце розгляду даної справи, апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву  без участі без участі вказаних представників сторін за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого  господарського суду, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як видно з матеріалів справи, Відповідач, в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, звернувся в господарський суд міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця при проведенні примусового виконання рішення, в якій просив визнати незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.01.2006р. за № 499/6 та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про арешт коштів боржника від 12.01.2006р. № 499/6, проте ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2006р. у справі № 31/295 в задоволені скарги Державного комітету України з державного матеріального резерву на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, було відмовлено.

При прийняті оспорюваної ухвали суд першої інстанції, зокрема, керувався тим, що скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволенню не підлягає, оскільки ґрунтується на неправомірних доводах, зокрема: заявником не було доведено, що при прийняті постанови № 499/6 Відділом виконавчої служби було порушено вимоги ст.ст. 49 та 55 Закону України “Про виконавче провадження”, а також ст.ст. 23, 25 і 120 Бюджетного кодексу України.

У зв’язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження”, державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням втрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Пацуріна О.В. № 86/15 від 30.01.2003р. про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, виконавчі провадження, що знаходилися на виконанні відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо Відповідача (заявника) до липня 2003 року, були об'єднані у зведене.

Частиною другою резолютивної частини цієї постанови № 86/15 встановлено, що усі виконавчі провадження, які надалі будуть відкриватися у відділі Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, мають приєднуватися до зведеного виконавчого провадження № 86/15.

Відповідно до ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження” у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду  констатує, що, оскільки провадження по виконанню наказу № 31/295 від 24.05.2004р., було відкрите 04.10.2004р., воно,  відповідно до постанови № 86/15, вважається приєднаним до зведеного, а отже, посилання Відповідача на відсутність постанови по об'єднанню кількох виконавчих проваджень щодо нього у зведене виконавче провадження, спростовуються наявними в справі доказами і тому до уваги не приймається.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності тверджень заявника про ненаправлення йому Відділом додатку до постанови № 499/6 від 21.01.2006 року, враховуючи наступне.

Заявником до скарги було додано лист відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби № 25-50-6758/6 від 12.01.2006р., який свідчить про те, що заявникові та Державному казначейству України було направлено постанову №499/6 про арешт коштів боржника від 12.01.2006р. та перелік 123 виконавчих проваджень, що об'єднані у зведене провадження, всього - на 7 аркушах.

Сама спірна постанова № 499/6 міститься на 2-х аркушах та представником Відділу до матеріалів справи додано перелік на 5-ти аркушах відкритих виконавчих проваджень щодо боржника, в тому числі - на виконання наказу № 31/295 від 24.05.2004р.

Таким чином, Відповідачем не було надано суду доказів того, що він не отримав додатку до постанови № 499/6, отримавши при цьому саму постанову.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим, посилання заявника  на порушення судом першої інстанції при прийняті оспорюваного рішення ст.ст. 23 та 25 Бюджетного кодексу України судовою колегією Київського апеляційного господарського суду також не приймаються з огляду на таке.

У відповідності до вимог ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий  бюджет, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів звертає увагу на лист Державного казначейства України № 05-04/27-132 від 11.01.2006р. на ім'я Департаменту державної служби Міністерства юстиції України про те, що в Державному казначействі України (МФО 820172) по коду програмної класифікації 5121030 “Відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з обслуговуванням цінностей матеріального резерву” відкриті наступні реєстраційні рахунки, що діють в 2006 році: № 35221010003272 - кошти спеціального фонду державного бюджету “Плата за послуги, що надаються бюджетними установами”; № 35225016003272 - кошти спеціального фонду державного бюджету “Інші кошти спеціального фонду безпосереднього зарахування”; № 35213006003272 - кошти загального фонду державного бюджету.

Таким чином,  державний виконавець був вправі накладати арешт на кошти Відповідача, що знаходяться на цільових рахунках, які призначені для розрахунків з підприємствами, установами та організаціями за обслуговування цінностей матеріального резерву. При цьому, будь-яких обмежень щодо стягнення на ці цілі грошей з зазначених рахунків за рішеннями судів законом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що скаржником не  доведено, що при прийняті постанови № 499/6 та накладенні арешту на належні йому кошти, що знаходяться на рахунках № 352210100003272, № 35225016003272 і № 35213006003272, КПКВ 5121030, КЕКВ 1172, МФО 820172 в ОПЕРУ Державного казначейства України, Відділом державної виконавчої служби було порушено вимоги ст.ст. 23, 25 та 120 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом про необґрунтованість скарги Державного комітету України з державного матеріального резерву на дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а отже - в її задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, апелянтом  всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 30.05.2006р., яка була прийнята по даній справі, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 86, 92, 99, 101 – 106 та 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2006р. про відмову в задоволенні скарги Державного комітету України з державного матеріального резерву на дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби  Міністерства  юстиції України по справі № 31/295 за позовом  Відкритого акціонерного товариства “Кагарлицький елеватор”  до  Державного комітету України з державного матеріального резерву, стягувач - Закрите акціонерне товариство “Комплекс Агромарс”, про   стягнення 372 918,62 грн., -  без змін.

2. Справу № 31/295  повернути до господарського суду міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

                                                                                          Студенець  В.І.

22.09.06 (відправлено)