Іменем України

У Х В А Л А

28 жовтня 2010 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Голубицького С.С.,

суддів Гаврилова В.М., Танечника І.І.,

при секретарі Кирилейзі Ю.С.,

за участю :

прокурора Остапик О.П.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4,

у відкритому судовому засіданні розглянула апеляції засудженого і захисника-адвоката ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 18 червня 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і засуджено до восьми років позбавлення волі.

Позовні вимоги потерпілої задоволено частково. Стягнуто з засудженого на її користь 3 490 грн. матеріальної шкоди та 80 тис. грн. моральної шкоди.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком КЛЕБАНА визнано винним і засуджено за те, що він 25 жовтня 2009 року в 00 год. 50 хв. поблизу автомобільних боксів на території ПП « Львівкульттовари », що по вул. Джерельній, 69 в м. Львові, на грунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли в ході словесного конфлікту між ним та потерпілим ОСОБА_5, який переріс у бійку, з метою вбивства, умисно наніс останньому удар ножем в груди, спричинивши проникаючу колото-різану рану передньої поверхні грудної клітки зліва з пошкодженням легені і серця, що стало причиною смерті потерпілого.

В апеляціях засуджений КЛЕБАН і його захисник – адвокат ОСОБА_1, покликаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невірну юридичну кваліфікацію його дій судом першої інстанції вказують, що умислу на вбивство потерпілого КЛЕБАН не мав і наніс йому удар ножем з метою захисту від насильства під час нападу останнього, сприймаючи його дії як реальну загрозу своєму життю та здоров’ю. Вважаючи, що під час сутички з потерпілим засуджений перебував в стані необхідної оборони, просять апеляційний суд вирок районного суду змінити і перекваліфікувати його дії на ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Колегія суддів, вислухавши доповідь головуючого про обставини справи і зміст апеляцій, виступи засудженого КЛЕБАНА та його захисника -адвоката ОСОБА_1 на їх підтримку, думки прокурора, потерпілої ОСОБА_3 і її представника - адвоката ОСОБА_4 про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, провівши у справі судове слідство щодо з’ясування фактичних обставин справи, встановила наступне.

Суд першої інстанції повністю дослідив зібрані докази у справі, правильно встановив фактичні обставини справи та дав вірну юридичну оцінку діям засудженого.

Доводи скаржників в апеляціях про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і невірну кваліфікацію дій засудженого є надуманими та суперечать матеріалам справи.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції, як і в суді першої інстанції, апеляційним судом не здобуто доказів на підтвердження того, що під час конфлікту із потерпілим КЛЕБАН перебував у стані необхідної чи уявної оборони.

Зокрема, при перегляді в суді апеляційної інстанції відеозаписів камери спостереження та допиту свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 встановлено, що перший та другий конфлікти не носили настільки загрозливого характеру для засудженого, щоб у нього була необхідність для самооборони із застосуванням ножа від дій потерпілого який не був озброєний. Як видно з відеозапису камер спостереження, під час першої сутички присутні на місці події свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не вбачаючи загрозливої ситуації для життя чи здоров’я КЛЕБАНА протягом кількох хвилин спостерігали і не вмішувались у конфлікт, і тільки після того, як ОСОБА_5 вдарив його, розборонили їх.

Під час другої сутички засуджений КЛЕБАН, як правильно вказано у вироку районного суду, тримаючи в руці ніж і наносячи ним удар ножем в ділянку серця потерпілому ОСОБА_5 міг передбачати наслідки цього удару та бажав цих наслідків, що свідчить про його умисел на вбивство потерпілого.

Крім того, на думку суддів, у КЛЕБАНА не було необхідності в застосуванні ножа, який він відшукав після першої сутички, поскільки в цей час поруч із ними знаходились свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які при необхідності могли прийти йому на допомогу і припинити насильницькі дії з боку потерпілого, а тому колегія приходить до переконання, що під час вказаних подій засуджений не перебував у стані необхідної або уявної оборони.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що доводи апеляцій про відсутність у засудженого умислу на вбивство ОСОБА_5 та його захист від насильницьких дій останнього є надуманими і не підтверджуються зібраними у справі доказами, а тому приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та вірно кваліфікував дії КЛЕБАНА за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство.

Зважаючи на наведене підстав для перекваліфікації дій засудженого на ст. 118 КК України і задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів –

у х в а л и л а :

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника-адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 18 червня 2010 року, яким ОСОБА_8 визнано винним і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України – без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий : / підпис /.

Судді : / підписи /.