КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.09.2006                                                                                           № 36/39

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Малетича  М.М.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Кримські генеруючі системи"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2006

 у справі № 36/39 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Державне підприємство "Кримські генеруючі системи"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго"

                                                  Міністерство палива та енергетики України

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  встановлення права власності

 Суть рішення і скарги:

Державне підприємство “Кримські генеруючі системи“ (надалі – ДП “Кримські генеруючі системи“, Позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (надалі – ВАТ  “ЕК “Севастопольенерго”, Відповідач 1) і Міністерства палива та енергетики України (надалі – Мінпаливенерго України, Відповідач 2) про встановлення права  власності.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2006р. у справі № 36/39  в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Позивача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що оспорюване рішення суду було прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема: ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, Закону України “Про перелік об”єктів державної власності, що не підлягають приватизації та Правилам користування електричною енергією, а викладені у рішенні обгрунтування, є недоведеними та не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування такого рішення.

Представник Відповідача 1 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені представником Позивача в його апеляційній скарзі і вважав, що рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2006 року по даній справі є законним, об’єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу представника ДП “Кримські генеруючі системи“ – без задоволення.

Представник Відповідача 2, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання так і не з’явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку інших представників сторін, які з’явилися в судове засідання та колегії суддів апеляційної інстанції, не перешкоджає розгляду і вирішенню даної справи.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 1 в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний

ВСТАНОВИВ:

 

Як вказувалось вище, ДП “Кримські генеруючі системи“, звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до ВАТ  “ЕК “Севастопольенерго” і Міністерства палива та енергетики України про встановлення права власності та закріплення права господарського відання на частину кабельно-повітряної лінії електропередач. Під час розгляду справи в суді першої інстанції Позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і остаточно просив суд: визнати за ДП “Кримські генеруючі системи” право повного господарського відання на кабельно – повітряну  лінію ЛЕП 6 кВ ТП 771 – 1130 від опори № 11 до опори №1; визнати затвердження Мінпаливенерго України на акті приймання – передачі, що складено між ДП “Кримські генеруючі системи” та ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго”, недійсним; зобов’язати ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго”, на виконання вимог пункту 2 Наказу Мінпаливенерго України  від 31.07.2000р. № 288 “Про передачу майна Севастопольської ТЕЦ”, в частині складання та передачі на затвердження Міністерства палива та енергетики України, здійснити складання акту приймання – передачі державного майна та інших державних актів і пасивів Севастопольської ТЕЦ, відповідно до вимог, встановлених  наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.2005р. “Про затвердження типових форм первинного обліку”.

Проте, рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2006р. у справі № 36/39  в задоволенні позовних вимог ДП “Кримські генеруючі системи“, було відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Позивачем по справі не було доведено належними засобами доказування відомості про право на повне господарське відання на спірне майно – частину кабельно-повітряної лінії ЛЕП 6 кВ ТП 771 – ТП 1130 від опори № 11 до опори № 1.

У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського про недоведеність доводів Позивача та відмовою в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, 08.11.2005р. ДП “Кримські генеруючі системи” отримало від ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” лист за № 9049/0/2-05 від 03.11.2005р., в якому Відповідач 1 відніс балансову приналежність лінії електропередач 6 кВ ТП 771 – ТП 1130 до свого відання.

Проте, Позивач не погодився з висновками Відповідача щодо визначення приналежності лінії і вважав, що лінії електропередач 6 кВ ТП 771 – ТП 1130 є державною власністю та знаходиться на балансі ДП “Кримські генеруючі системи” на праві господарського відання.

Разом з тим, як вбачається з інвентарної картки обліку основних засобів Севастопольської ТЕЦ № 243Ю, кабельно - повітряну лінію 6 кВ ТП 771 - ТП 1130 було введено в експлуатацію 01.03.1953 року за інвентарним номером 002430.

Відповідно до наказу Міненерго України, з 01.07.1995 року Севастопольська ТЕЦ була підпорядкована Державному енергопостачальному підприємству “Севастопольміськенерго”, правонаступником якого є ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” – Відповідач 1 по справі.

У свою чергу, як видно із статуту Державної енергопостачальної компанії
”Севастопольміськенерго”, ця компанія є правонаступником “Севастопольміськенерго” і до складу компанії на правах окремого структурного підрозділу входить Севастопольська ТЕЦ.

Зокрема, із вказаного статуту вбачається,  що Державне енергопостачальне підприємство “Севастопольміськенерго” являється правонаступником обєднання “Крименерго” по відношенню до майна, прав та обов'язків Севастопольського ПЕМ та Севастопольської ТЕЦ, які є структурними одиницями об'єднання “Крименерго”.

Статею 10 Закону України “Про підприємства в Україні”, який діяв на момент затвердження статуту Державного енергопостачального підприємства “Севастпольміськенерго”, майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до ст. 34 Закону  України “Про підприємтсва в Україні”, при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Оскільки ні в розподільчому балансі, ні в акті прийому – передачі майна, затвердженого Міністерством палива та енергетики України кабельно – повітряна лінія ЛЕП 6 кВ ТП 771 – ТП 1130 не була вказана, тому вищезгадана лінія не виходила зі складу майна, яке знаходилося на балансі Відповідача 1.

Наказом Мінпаливенерго України № 288 від 31.07.2000р. державне майно Севастопольської ТЕЦ та незавершене будівництво другої черги Севастопольської ТЕЦ (об'єкт К) було виділено із складу ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” та приєднано до ДП “Кримські генеруючи системи”. Вищезазначеним наказом було зобов'язано ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” передати, а Державному підприємству “Кримські генеруючі системи” – прийняти в повне господарське відання державне майно відповідно до акту приймання - передачі.

При цьому, як вбачається з акту прийому - передачі майна у 2000р. ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” передало, а ДП “Кримські генеруючі системи” прийняло в господарське відання майно, джерела власних і прирівняних коштів, інші активи і пасиви, що станом на 01.08.2000 р. знаходилися на балансі Севастопольської ТЕЦ. Однак,  до складу передавального майна кабельно - повітряна лінія - ЛЕП 6 кВ ТП 771 - ТП 1130 не входила.

В наступному, п. 9 протоколу спільної технічної наради Севастопольської ТЕЦ та Севастопольського ПЕМ від 14.12.1993р. підтверджено балансову належність ЛЕП 6 кВ “ТП 771 - ТП 1130” за Севастопольським ПЕМ.

У зв’язку з цим, Севастопольська ТЕЦ, листом  № 680 від травня 2001р., прийняла на себе відповідальність за КЛ 6 кВ ТП  771 - ТП 770 і КЛ 6 кВ ТП 770 - ТП -711.

При чому, Відповідач 1  прийняв на себе відповідальність за КЛ 6 кВ Севастопольської ТЕЦ - п/ст. 19 і за кабельний вивід кВ від ТП - 1130 до опори № 11, що входить до ВЛ 6 кВ, яка належить ВАТ “Севастопольенерго”, яке підтверджується також схемою розмежування відповідальності від 2001р., яка була погоджена між ВАТ “Севастопольенерго” і Севастопольською ТЕЦ.

Також, як видно з матеріалів справи, кабельна повітряна лінія ЛЕП 6 кВ ТП 771 ТП 1130 була сформована у 1987 році в результаті реконструкції ВЛ - 6 кВ ТП 423 - ТП 771 шляхом демонтажу проводу від опори № 11 до ТП 423 і будівництвом ВЛ 6 кВ від опори № 11 лінії 6 кВ ТП 423 - ТП 771 до ТП 1130. При цьому оперативна назва реконструйованої лінії так і залишиласьТП 423 - ТП 771 і з 1987 року знаходиться на балансі Відповідача 1, що було відображено в інвентарній карті обліку його основних засобів № 4031. У 2005р. оперативну назву лінії 6 кВт ТП 423 - ТП 771 було перейменовано в ВЛ 6 кВ КТП 1130 - ТП 771.

Засновником Відповідача 1 – Відповідачем 2 був затверджений перелік передаточного обладнання  ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго”. При чому, Міністерством палива та енергетики України 02.07.2001р. на адресу Відповідача 1 був направлений затверджений перелік передаточного обладнання станом на 01.06.1995р. і своїм листом Мінпаливенерго України підтвердило перелік передаточного обладнання, яке було передано в процесі корпоратизації в статутний фонд ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”. В переліку під порядковим номером 1001 вказана кабельно – повітряна лінія 6 кВ ТП 423 - ТП 771, що підтверджує входження вказаної лінії в статутний фонд саме ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”.

Отже, кабельно - повітряна лінія 6 кВ ТП 423 ТП 771 - ТП 1130 ввійшла в статутний фонд Відповідача 1 і являється його власністю.

Таким чином, надані Позивачем суду першої інстанції докази знаходження спірного майна на балансі підприємства з 2000 року не можуть вважатися належними доказами по справі, оскільки не відповідають назві вказаній позовній заяві – “ЛЕП 6 кВ ТП 771 – ТП 1130”, а з наданих документів вбачається її правильна назва – “ВЛ 6 кВ”.

Відповідно до ст. 8 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підприємство самостійно визначає облікову політику, а також розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій.

Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, посилання Позивача на те, що за актом прийому - передачі була передана і ЛЕП 6 кВ ТП 771 ТП 1130, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки в акті не зазначено саме таку ЛЕП.

Згідно Наказу Міністерства статистики України № 352  від 29.12.2995р. були затверджені типові форми первинного обліку, але це не форми статистичної звітності, які є обов'язковими, а форми первинного обліку, які є типовими і можуть застосовуватися при здійсненні господарських операцій, або можуть і не застосовуватися учасниками таких відносин.

Проте, вказаний Наказ № 352 не містить вказівки, що типові форми є обов'язковими для використання всіма суб'єктами.

Акт прийому – передачі це двосторонній документ, який підтверджує передачу майна, склад якого обумовлюється сторонами за взаємною згодою домовленості чи за вказівкою уповноваженого органу.

Відповідно до частини 2 ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинні облікові документи, до яких належить і акт прийому – передачі, повинні мати слідуючі реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому акт прийому передачі майна від 2000р. відповідає вищезазначеним вимогам, що ставляться до таких документів.

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, оскільки Позивач не надав доказів про склад і вартість майна, відносно якого він просить скласти акт прийому – передачі, тому вимоги Позивача здійснити складання акту приймання – передачі державного майна та інших державних активів та пасивів Севастопольської ТЕЦ відповідно до вимог, встановлених наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію.

Крім того, відповідно до ст. 71 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно до ст. 80 ЦК Української РСР передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову, є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

За змістом пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила  цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В даному випадку, оскільки в акті прийому - передачі майна 2000 року зазначено лише загальні суми активів та пасивів Севастопольської ТЕЦ та відсутній перелік майна, дебіторська та кредиторська заборгованості, що передавалося, тому і не можна визначити конкретні передані об'єкти.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, в даному випадку, апелянтом  всупереч вимогам вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів  та вимог, заявлених  в апеляційній скарзі.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2006р., яке було прийнято по даній справі, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Державного підприємства “Кримські генеруючі системи“, суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Кримські генеруючі системи“   залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2006р. по справі № 36/39 за позовом  Державного підприємства “Кримські генеруючі системи“  до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго”, Міністерства палива та енергетики України  про встановлення права  власності, - без змін.

2. Справу №  36/39 повернути до господарського суду міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

                                                                                          Студенець  В.І.

18.09.06 (відправлено)