КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.08.2006                                                                                           № 10/115

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Студенця  В.І.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -Чернинська Л. М., дов. № 18/1237 від 25.07.2006р.,

 від відповідача -не зявився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Шевченка"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2006

 у справі № 10/115 (Пашкіна С.А.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Шевченка"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення заборгованості 37202,53 грн.

 Суть рішення і скарги:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” (надалі – ВАТ “Чернігівгаз”, Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Шевченка” (надалі – ТОВ “Агрофірма ім. Шевченка”, Відповідач), про стягнення 28 781,32 грн. заборгованості за виконані роботи по технічному обслугованою, а також 6547,20 грн. - витрат від інфляції та 1874,01 грн. - трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.06.2006р.у справі №10/115 позов було задоволено повністю, а саме: стягнуто з ТОВ “Агрофірма ім. Шевченка” на користь ВАТ “Чернігівгаз” основний борг в сумі 28 781,32 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 6 547,20 грн. та трьох відостків річних в сумі 1 874,01 грн. Крім того, вказаним рішенням суду було стягнуто з Відповідача на користь Позивача державне мито в сумі 372,03грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій він просив рішення по справі № 10/115 від 22.06.2006р. скасувати та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, а також суд першої інстанції допустив неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, що є підставою для його скасування.

Представник Позивача надав відзив на апеляційну скаргу, у якому не погоджувався з доводами та вимогами, що були викладені Відповідачем в його апеляційній скарзі та вважав, що рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2006 року є законним, об’єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Агрофірма ім. Шевченка”  – без задоволення.

Представник Відповідача в судове засідання 08.08.2006р. не з’явився і направив до суду письмове клопотання, у якому просив перенести розгляд справи на більш пізній період, мотивуючи це необхідністю витребування додаткових доказів, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті та неможливістю своєї участі у розгляді справи на зазначену дату.

Представник Позивача проти вказаного клопотання заперечував та вважав, що розгляд справи можливо здійснити без участі представника Позивача, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши письмове клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного суду відхиляє таке клопотання, оскільки вважає, що таке заявлено безпідставно, зокрема: у ньому не вказано – які саме додаткові докази необхідно витребувати для долучення до матеріалів справи та не вказана причина неподання таких доказів в суді першої інстанції, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Крім того, представником Відповідача не вказано жодних причин своєї неявки в судове засідання, призначене на 08.08.2006р., з письмовим підтвердженням поважності таких причин.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість вказаного клопотання, та вважає за можливе здійснити  розгляд справи за відсутності представника  Відповідача за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський  суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, ВАТ “Чернігівгаз” звернулося в Господарський судЧернігівської області з позовом до ТОВ “Агрофірма ім. Шевченка” про стягнення  28781,32 грн. заборгованості за виконані роботи по технічному обслугованою, 6547,20 грн. витрат від інфляції та 1874,01 грн. – трьох відсотків річних і рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.06.2006р. у справі № 10/115 позов було задоволено повністю, а саме: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 28781,32 грн. - основного боргу,  6 547,20 грн. - суму інфляційних втрат, 821,33 грн. - трьох відсотків річних, а також 372,03 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 28 781,32 грн. по зобов”язаннях, взятих на себе сторонами за договорами від 25.12.2002 р., укладеними між ВАТ “Чернігівгаз” та Приватним сільськогосподарським виробничим кооперативом ім.Шевченка, правонаступником якого є  ТОВ “Агрофірма ім.Шевченка”, з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 01.06.2003р. по 30.04.2006р. в сумі 6547,20грн. та трьох відсотків річних за цей же період в сумі 1874,01 грн., в силу ст.ст. 525 та 526 ЦК України, є обґрунтованими та підлягають   задоволенню.

У зв’язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського про обґрунтованість доводів Позивача та задоволення його позовних вимог в обсязі, визначеному в рішенні суду, з огляду на наступне.

Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., Цивільний кодекс України набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Кодексу, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, при вирішенні спору щодо стягнення заборгованості за договорами від 25.12.2002р., підлягає застосуванню Цивільний кодекс України від 16.01.2003р., оскільки ці договори так і не були виконані, а тому правовідносини між його сторонами продовжують існувати і на момент розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2002р. між Позивачем та Приватним сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Шевченка, правонаступником якого є Відповідач, що підтверджується довідкою останнього від 18.06.2006р., було укладено два договори на технічне обслуговування газових мереж і споруд та на технічне обслуговування газових мереж із поліетиленових труб.

Згідно вказаних договорів Позивач взяв на себе зобов’язання проводити технічне обслуговування та проводити роботи, перелічені в розділі 2 вказаних Договорів, а Відповідач зобов’язувався оплатити вартість виконаних робіт.

Згідно п. 2.4.6 та п. 2.3.4 названих Договорів Відповідач зобов’язувався проводити оплату за технічне обслуговування систем газо-забезпечення один раз в квартал, але не пізніше одного місяця за кварталом, згідно наданого кошторису, на підставі виставлених рахунків.

Позивач на виконання умов договорів виконав обумовлені роботи на загальну суму 35 581,32 грн., що підтверджується актами виконаних робіт.

Однак, судом першої інстанції правомірно встановлено, що Відповідач в порушення умов вказаних договорів, свої зобов’язання належним чином не виконав, за виконані роботи розрахувався частково, внаслідок чого заборгованість перед Позивачем складає 28 781,32 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк (термін) його виконання.

Отже, судова колегія констатує, що позовні вимоги в частині стягнення  з Відповідача основної заборгованості в сумі  28 81,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, необхідно зазначити, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договорами від 25.12.2002 р. з урахуванням індексу інфляції в період з 01.06.2003р. по 26.05.2003р. включно, в сумі 6547,20 коп. суд першої інстанції задовольнив правомірно враховуючи наступне.

Положеннями ст.ст. 610, 611 та 612 ЦК України визначається,  що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), за яке настають правові наслідки передбачені законом або договором. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Крім того, судова колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції також було правомірно задоволено і позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних, що складає 1 874,01грн., оскільки дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, а тому є всі підстави для застосування відповідальності, відповідно до ч. 2 ст. 625 вказаного закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, апелянтом  всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2006р., яке було прийнято по даній справі, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Шевченка”, суд апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 . Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Шевченка” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2006р. по справі № 10/115 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз”  до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Шевченка” про  стягнення заборгованості 37202,53  грн., - без змін.

2. Справу № 10/115 повернути до господарського суду міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Студенець  В.І.

                                                                                          Малетич  М.М.

14.08.06 (відправлено)