Справа №2-11/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16 липня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Новак А.В., при секретарі Миколайчук Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства „Голосіївський завод будівельних матеріалів і конструкцій", третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди,-

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення його на роботі на посаді водія автокрану, з якої він був звільнений 10.04.2003 р. у зв'язку зі скороченням чисельності працівників на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України, скасування наказу про звільнення № 2-к від 10.04.2003 p., оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1080 грн. і стягнення моральної шкоди в сумі 2 000 грн.

Позивач підтримав свої вимоги в судовому засіданні, вважає своє звільнення незаконним і просить суд задовольнити свої вимоги в повному обсязі. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди збільшив до п'ятидесяти тисяч гривень і просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач був звільнений на законник підставах, також зазначив, що підприємство тривалий час не працює у зв'язку з прийняттям Київрадою рішення про будівництво на місці розташування приміщення відповідача житлового комплексу, який на даний час побудовано.

Третя особа в судове засіданння не з'явився. Про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснения сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

З 1965 року позивач працював у відповідача на посаді машиніста автокрану, з якої він був звільнений 10.04.2003 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України за наказом № 12-к від 10.04.2003 р. (а.с- 16).

Про наступне звільнення, згідно наказу 5-к від 10.02.2003 року, позивач був своєчасно попереджений, відмовившись при цьому від підпису, про що свідчить акт, складений в той же день (а.с. 18-19).

10.02.2003 p. позивачу під розпис була запропонована робота на підприємстві на посаді завантажувача-вивантажувача сировини, від якої він відмовився (а. с. 17).

В ході всього розгляду справи позивач наполягав на тому, що має намір працювати лише машиністом автокрану.

На вимогу суду 03.03.2004 року профспілковий комітет відповідача повторно розглянув подання адміністрації і дав згоду на звільнення позивача з займаної посади. Аналогічне рішення 11.03.2004 року прийняв об'єднаний профспілковий комітет АП «Київміськбудматеріали».

З оглянутих судом штатних розкладів станом на 1 січня та 14 квітня 2003 року встановлено, що скорочення чисельності та штату працівників відповідача дійсно мало місце, що видно зі зменшення чисельності працюючих, кількості штатних одиниць, а також фонду заробітної плати.

У зв'язку з тим, що позивач лише 03.03.2004 р. надав відповідачу листок непрацездатності за період з 10 квітня по 19 квітня 2003 року, відповідач наказом від 03.03.2004 року вніс зміни до наказу 12-к від 10.04.2003 року, змінивши дату звільнення позивача з 10 квітня на 20 квітня 2003 року з виплатою йому всіх належних сум при звільненні (а.с. 9).

Надаючи оцінку тій обставині, що виборним органом первинної профспілкової організації було надано згоду на звільнення позивача через рік після винесення наказу, про його звільнення, суд прийшов до висновку, що такі дії є правомірними, оскільки судом встановлено, що позивач дійсно є ч.1еном профспілкової організації і для його звільнення необхідна згода виборного органу первинної профспілкової організації. В конкретному випадку, з врахуванням пояснень представника відповідача, про те, що згода не була надана виборним органом первинної профспілкової організації своєчасно, у зв'язку з тим, що не мала місця необхідна чисельність ч.1енів виборного органу первинної профспілкової організації, однак на вимогу суду цей недолік було усунено. Суд вважає, що правило ст. 43 КЗпП відповідає спеціальній нормі ст. 235 КЗпП, яка надає суду право поновити працівника на роботі тільки у разі звільнення його без законної підстави. Порушення порядку звільнення саме по собі в ст. 235 КЗпП не визнається судом, підставою для звільнення. Суд вважає, що згода виборного органу первинної профспілкової організації є елементом підстави для звільнення. Час одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації -попередньо (до звільнення) чи потім (після звільнення) є елементом порядку звільнення, порушення якого не тягне поновлення працівника на роботі.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд

прийшов до висновку про необхіднідть відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову повністю.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити в за правилами ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, п. 1 ст. 40, ст.ст. 43 КзПп України, ст. 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,15, 58, 60, 88, 208-209,212-215,223,294-296 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ,,Голосіївський завод будівельних матеріалів і конструкцій", третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.