ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
|
20.05.09 |
Справа №2а-418/09/2770 |
10 год. 23 хв.
Каб. №1.
Окружний адміністративний суд м. Севастополя у складі:
головуючого - судді: Гавури О.В.
при секретарі: Плаксіній О.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до військової частини А0235
про стягнення грошової компенсації
ВСТАНОВИВ:
13.04.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А0235 про стягнення грошової компенсації замість речового майна в сумі 2443 гривень 64 копійки. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1, під час проходження військової служби, не був забезпечений речовим майном та не отримав грошову компенсацію замість нього після звільнення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, та пояснив суду, що він проходив військову службу у Збройних Силах з 26.07.1974 року по 17.12.2004 року, та просив стягнути с військової частині А 0235 грошову компенсацію замість речового майна на загальну суму 2443 грн. 64 коп.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, проте про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З наданих до суду письмових заперечень проти позову убачається, що, на думку відповідача, заборгованості з нарахування та виплати грошової компенсації на користь позивача у військовій частині А0235 не зареєстровано. Крім того посилається на відсутність коштів на розрахункових рахунках та набуття чинності Закону України № 1459-ІІІ, п. 2 якого зупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також просить відмовити позивачу на підставі ст. 100 КАС України.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.
Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1. , вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Наказом Міністра Оборони України від 20.11.2004 року № 981 ОСОБА_1 був звільнений в запас Збройних Сил України за пунктом 67 підпунктом «б» - за станом здоров'я з правом дозволу носити військову форму одягу згідно Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу.
Наказом Командуючого Військово-морських сил Збройних Сил України №496 від 17.12.2004 року позивач був виключений зі списків особового складу військової частини А 0235.
При звільненні відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме - не видано компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби в Збройних силах України, проте видано його не було.
Сума компенсації, згідно з довідкою №142 від 20.12.2004 складає 2443 гривні 64 копійки, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991, військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, вправі оскаржити в суд незаконні дії військових посадових осіб і органів військового управління.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в Інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011 -XII від 20.12.1991 в редакції, що діяла до 01.01.2007, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
З 11.03.2000 Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних
коштів" від 17.02.2000 №1459-Ш призупинена дія частини другої статті 9
Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та
членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (пункт 2).
Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" до пункту 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" після слів "замість речового майна" доповнений словами "(за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців)".
Частина перша статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991, гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини другої цієї статті не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.
Відповідно до статей 1-2, 2, 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Враховуючи вищевказане, безпідставно порушено право позивача, гарантоване державою, на отримання речового забезпечення за рахунок держави, внаслідок чого відповідач має перед ним заборгованість по виплаті грошової компенсації за речове забезпечення у сумі 3120,42грн.
Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України", військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави, зокрема продовольчого та речового забезпечення у розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням характеру і умов службової діяльності.
Разом з тим вирішуючи питання щодо дотриманням позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 99, статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наказом Командуючого Військово-морських сил Збройних Сил України №496 від 17.12.2004 року позивач був виключений зі списків особового складу військової частини А 0235.
Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з вересня 2005 року.
Проте, позивач з адміністративним позовом звернувся до суду лише у квітні 2009 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. Поважності причин пропуску строку, на звернення до суду за захистом своїх прав суду не надав; незнання закону не є поважною причиною пропуску строку.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачу не обхідно відмовити.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 КАС України 25.05.09. о 12.00 год.
Керуючись ст.ст. 5, 1-2, 2, 4, 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991, ч. 5 ст. 17, ст. 22 Конституції України, Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних
коштів" від 17.02.2000 №1459-Ш, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 100, 158-163, 168 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд м. Севастополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя О.В. Гавура