ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" квітня 2009 р.Справа № 22/198-08-5154
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді Жекова В.І.,
Суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,
секретар судового засідання Стогній С.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача –Тітаренко О.О.
від відповідача –ОСОБА_2
розглянувши апеляційну скаргу
ФОП ОСОБА_3
на рішення господарського суду Одеської області
від 21.01.2009р.
у справі № 22/198-08-5154
за позовом ТОВ „Тідісі Південь”
до ФОП ОСОБА_3
про стягнення 16730,1 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р., яка надіслана учасникам процесу 04.03.2009р., розгляд апеляційної скарги призначено на 24.03.2009р. Учасників судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
08.12.2008р. ТОВ „Тідісі-Південь” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 основного боргу у сумі 13177 грн., штрафу у сумі 3553,1 грн., витрат на оплату держмита та ІТЗ судового процесу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.01.2009р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено та стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ „Тідісі-Південь” суму вартості товару в розмірі 13177 грн. штрафу в розмірі 3553,1 грн., 168 грн.- держмита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із винесеним рішенням ФОП ОСОБА_3 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2009р. та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ТОВ „Тідісі-Південь” повністю.
Скарга вмотивована тим, що дійсно відповідач приймав на відповідальне зберігання пневматичні шини загальною вартістю 13177 грн., але в зв’язку з купівлею зазначених шин, договірні відносини з приводу відповідального зберігання не розпочинались, відповідно акт прийому-передачі товару не підписувався сторонами. Більш того на адресу відповідача не надходило вимоги №780 щодо повернення продукції, також не підписувалось та не складалось жодних інвентаризаційних описів щодо знаходження товарно-матеріальних цінностей на його складі.
Також, скаржником зазначено, що справу в господарському суді розглянуто без участі відповідача, без повідомлення його про час та місце слухання справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанцій встановлено, що 05.04.2008р. між ТОВ „Тідісі-Південь” (власник) та ФОП ОСОБА_3 (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №617/2008 в/з.
За умовами договору позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне зберігання пневматичні шини для вантажного автотранспорту. Продукція передається на склад зберігача по акту приймання-передачі. З моменту передачі на зберігання продукції зберігач несе ризик випадкової загибелі продукції та повну фінансову відповідальність за схоронність та ідентифікацію продукції відповідно до цін власника.
Відповідно до акту приймання-передачі №1 від 05.04.2008р. ТОВ „Тідісі-Південь” передало, а ФОП ОСОБА_3 прийняла продукцію відповідно до кількості та номенклатури вказаній в таблиці.
02.11.2008р. за вих. №780 ТОВ „Тідісі-Південь” направило на адресу ФОП ОСОБА_3 вимогу про повернення товару. Доказом направлення зазначеної вимоги є наявна в матеріалах справи квитанція з описом вкладення.
Не отримавши відповіді на вимогу позивача, 06.11.2008р. ТОВ „Тідісі-Південь” проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні. За результатами проведеної інвентаризації складено інвентаризаційний опис №1, в якому зазначено про відсутність товарно-матеріальних цінностей переданих на відповідальне зберігання відповідачу. Зазначений інвентаризаційний опис підписано представником зберігача та скріплено печаткою ФОП ОСОБА_3
За таких обставин колегія суддів зазначає, що твердження скаржника про не підписання акту приймання-передачі та інвентаризаційного опису, не знайшли своє відображення з огляду на викладене та наявні в матеріалах справи докази.
Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно зі ст.ст. 949, 951 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Відповідно до п.5.2. укладеного між сторонами договору у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для подальшого цільового використання, що відбулося з вини зберігача, останній відшкодовує власникові її повну вартість, яка вказана в актах приймання-передачі.
Твердження відповідача про купівлю останнім пневматичних шин, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки наданий представником скаржника документ не є належними доказом підтвердження факту покупки товару, з огляду на його невідповідність вимогам ч. 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить всіх необхідних реквізитів, визначених зазначеним Законом, а саме: дату і місце складання; назву підприємств, від імені яких складено документ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; підпис та печатка про купівлю-продаж товару, що як наслідок не доводить факту покупки відповідачем товару на суму 13177 грн.
Крім того скаржником не надано до суду жодних платіжних документів в підтвердження здійснення операції щодо оплати вартості товару.
Отже, господарським судом правомірно встановлено обов’язок відповідача на відшкодування повної вартості переданої продукції та сплатити штраф за неналежне виконання умов договору.
Твердження скаржника, про порушення господарським судом норм процесуального права, яке полягало в розгляді справи без його участі та неповідомлення його про час та місце слухання справи, також спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що господарський суд ухвалою від 10.12.2008р. прийняв позовну заяву до розгляду, призначивши розгляд справи на 26.12.2008р. На зворотній стороні зазначеної ухвали стоїть відмітка суду про її надіслання сторонам у справі 10.12.2008р., в тому числі відповідачу за адресою: м. Одеса, вул. Харківська, 16, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, зазначеній в реквізитах укладеного договору відповідального зберігання та свідоцтві про державну реєстрацію ФОП.
Ухвалою від 26.12.2008р. господарський суд розгляд справи відклав на 21.01.2009р.
Ухвалу господарського суду Одеської області про відкладення розгляду справи надіслано сторонам у справі рекомендованою поштою згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом Голови Вищого господарського суду України №75 від 10.12.2002р. (ч. 2 п. 3.26 Інструкції).
Зважаючи на викладене, у апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду. Нез'явлення в судове засідання будь-кого із сторін не є перешкодою в прийнятті рішення. Тому, нез'явлення відповідача в судові засідання господарського суду, не є підставою для скасування судового рішення.
Оскільки інших доводів щодо скасування рішення господарського суду скаржником не наведено, а викладені доводи спростовані матеріалами справи, колегія суддів залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України,
колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 21 січня 2009р. зі справи №22/198-08-5154 –залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя
В.І. Жеков
Судді В.І. Картере
В.Т. Пироговський
Повний текст постанови підписано 10.04.2009р.