КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.08.2006 № 21/440
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
-позивача: Сопільняк В.Ю. (дов. від 14.06.05),
-відповідача 1: Постоялкіна О.В. (дов. від 15.03.04 № 16-
08/1058),
-відповідача 2: Бронішевська А.М. (дов. від 01.06.06),
-третьої особи: Сопільняк В.Ю. (дов. від 22.06.05),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Талан Коммунікейшнс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.05.2006
у справі № 21/440 (Шевченко Е.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Іміджленд –ПР” (Російська Федерація)
до 1) Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України
2) Дочірнього підприємства "Талан Коммунікейшнс"
третя особа, яка не
заявляє самостійних
вимог на предмет спору,
на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Іміджленд Україна” ТОВ "Іміджленд-Україна"
про визнання недійсними свідоцтв України №№ 47513, 47514, 54033 на торговельні марки,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Іміджленд–ПР” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі – відповідач 1) та Дочірнього підприємства “Талан Коммунікейшнс” (далі – відповідач 2) про визнання повністю недійсними свідоцтв України № 47513 на знак для товарів і послуг “Имиджленд”, №47514 на знак для товарів і послуг “Imageland”, які належать відповідачеві 2, та про зобов’язання відповідача 1 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсними свідоцтв України №№ 47513, 47514, здійснивши про це публікацію в офіційному бюлетені “Промислова власність”.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.05 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Іміджленд Україна” (далі – третя особа).
Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції позивач доповнив позовні вимоги. Він додатково просив суд визнати недійсним рішення відповідача 1 від 08.07.05 про реєстрацію торговельної марки “Іміджленд”. В подальшому позивачем були змінені позовні вимоги в цій частині – він просив суд визнати повністю недійсним свідоцтво № 54033 на знак для товарів і послуг “Іміджленд”, яке видано на підставі рішення від 08.07.05, та зобов’язати відповідача 1 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг в частині визнання недійсним свідоцтва України № 54033, здійснивши публікацію про це в офіційному бюлетені “Промислова власність”.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.06 позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв’язку із неповним з’ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи проти доводів, викладених відповідачем 2, зазначив, що оскаржуване рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте при повному та об’єктивному дослідженні всіх фактичних обставин справи, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідачем 1 наданий не був.
14.07.06 представниками відповідача 2 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки вони не можуть бути присутніми в судовому засіданні (відпустка та хвороба).
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.07.06 № 01–23/1/5 в зв’язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання законодавства в частині додержання процесуальних строків суддю Рябуху В.І. було замінено суддею Студенцем В.І.
У судовому засіданні 17.07.06 розгляд справи було відкладено на 07.08.06, оскільки представники відповідача 2 у судове засідання не з’явилися.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.08.06 № 01–23/1/2 в зв’язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання законодавства в частині додержання процесуальних строків суддю Студенця В.І. було замінено суддею Рябухою В.І.
У судовому засіданні 07.08.06 представником відповідача 2 подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він звертає увагу на необхідність застосування при визначенні комерційного найменування законодавства Російської Федерації. Крім того, на його думку, були відсутні підстави для врахування місцевим господарським судом частини доказів та пояснень судового експерта. Відповідач 2 також вважає, що господарський суд першої інстанції не звернув уваги на положення пункту 4 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.03.05 № 04–5/76 “Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності”.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень до скарги, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 було зареєстровано торговельні марки “Имиджленд”, “Imageland”, “Іміджленд” та видані свідоцтва України №№ 47513, 47514, 54033.
Датою подання заявок на зазначені вище торговельні марки є 22.01.04.
Позивач вважає, що державну реєстрацію торговельних марок було здійснено з порушенням законодавства України. При цьому він посилається на пункти “а” та “в” статті 19 Закону України від 15.12.93 № 3689-ХІІ “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” з наступними змінами та доповненнями (далі – Закон № 3689-ХІІ), оскільки позначення “Имиджленд”, “Imageland”, “Іміджленд”, зареєстровані в якості торговельних марок за оспорюваними свідоцтвами, не відповідають умовам надання правової охорони.
Так, на підставі абзацу 5 пункту 2 та абзацу 4 пункту 3 статті 6 Закону № 3689-ХІІ не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послугу, та такі, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.
Таким чином, на думку позивача, свідоцтва України №№ 47513, 47514, 54033, видані внаслідок подання відповідачем 2 заявок №№ 2004010502, 2004010503, 2004010501 на реєстрацію позначень “Имиджленд”, “Imageland” та “Іміджленд” в якості торговельних марок, порушують права позивача на фірмове найменування.
При перевірці законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення місцевого господарського суду колегією суддів встановлено наступне.
Згідно з пунктом “а” статті 19 Закону № 3689-ХІІ свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.
Посилання позивача на невідповідність зареєстрованих в якості торговельних марок позначень “Имиджленд”, “Imageland”, “Іміджленд” умовам надання правової охорони, визначеним абзацом 5 пункту 2 та абзацом 4 пункту 3 статті 6 Закону України № 3689-ХІІ, не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Вони спростовуються висновком судової експертизи об’єктів права інтелектуальної власності від 16.12.05 №114, за результатами проведення якої експерт дійшов висновку, що за наданими на дослідження матеріалами справи фірмове найменування – “Іміджленд-ПР” на дату подання заявок до Установи на реєстрацію оскаржуваних позначень (22.01.04) не стало відомим на території України.
Отже, колегія суддів погоджується з думкою місцевого господарського суду, що на підставі оцінки результатів експертизи у сукупності з іншими доказами у справі, неможливо дійти висновку, що фірмове найменування позивача (“Імідж ленд–ПР”) є таким, що стало відомим в Україні на дату подання відповідачем заявок на торговельні марки за свідоцтвами, що оспорюються.
Колегія суддів визнає обґрунтованим також висновок господарського суду першої інстанції, що позивачем не доведено відомість його фірмового найменування на території України, а відтак, враховуючи приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено однієї з підстав позовних вимог – невідповідності зареєстрованих позначень “Имиджленд”, “Imageland” та “Іміджленд” за свідоцтвами України №№47513, 47514, 54033 умові надання правової охорони, визначеній абзацом 4 пункту 3 статті 6 Закону України № 3689-ХІІ.
З матеріалів справи вбачається, що позивач також посилається на пункт “в” статті 19 Закону України № 3689-ХІІ, згідно з яким свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Позивач зазначає, що свідоцтва України №№ 47513, 47514, 54033 видані внаслідок звернення відповідача 2 із заявками №№ 2004010502, 2004010503, 2004010501 на реєстрацію позначень “Имиджленд”, “Imageland” та “Іміджленд” в якості торговельних марок з порушенням прав позивача на фірмове найменування.
Висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість посилання позивача на видачу свідоцтв України №№ 47513, 47514, 54033 внаслідок подання відповідачем 2 заявок №№ 2004010502, 2004010503, 2004010501 на реєстрацію позначень “Имиджленд”, “Imageland” та “Іміджленд” в якості торговельних марок з порушенням прав позивача на комерційне (фірмове) найменування є таким, що ґрунтується на нормах матеріального права, та відповідає фактичним обставинам, що мають значення для справи.
Як вбачається зі статуту позивача, затвердженого протоколом від 22.02.2000 № 1 Установчих зборів, та зареєстрованого Московською реєстраційною палатою Уряду Москви 14.03.2000 за № 1216616, його повне найменування – Товариство з обмеженою відповідальністю “Іміджленд–ПР” (російською мовою: Общество с ограниченной ответственностью “Имиджленд–ПР”).
Відповідно до статті 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1983, яка набула чинності для України з 25.12.91 та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (далі – Паризька конвенція), фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов’язкового подання заявки чи реєстрації.
Україна та Російська Федерація є членами Паризького Союзу.
Отже, висновок місцевого господарського суду, що комерційні (фірмові) найменування російських суб’єктів господарювання охороняються на території України, є правильним.
Колегія суддів не погоджується з думкою апелянта про те, що місцевим господарським судом неправильно визначено поняття комерційного (фірмового) найменування позивача.
Як було зазначено вище, положення статті 8 Паризької конвенції узгоджуються з положеннями національного законодавства України.
При визначенні поняття комерційного (фірмового) найменування та того, яким є комерційне (фірмове) найменуванням позивача, та які права має позивач на комерційне найменування, а також при розмежуванні понять “найменування юридичної особи” та “комерційне (фірмове) найменування” господарським судом першої інстанції правильно застосовано положення статей 420, 489, 490 Цивільного кодексу України, відповідні положення Господарського кодексу України, підзаконних нормативно– правових актів.
З матеріалів справи вбачається, що позивача, як юридичну особу, зареєстровано Московською реєстраційною палатою Уряду Москви 14.03.2000. Саме з цього моменту позивач почав використовувати своє комерційне (фірмове) найменування – “Іміджленд–ПР” (транслітерований варіант від російськомовного “Имиджленд–ПР”).
Посилання скаржника на належність позивачеві іншого фірмового найменування спростовується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, протоколом Установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю “Іміджленд–ПР” від 22.02.2000 № 1, в якому йдеться про створення ТОВ “Іміджленд–ПР” та затвердження його статуту, статутом та свідоцтвами про державну реєстрацію позивача, про його реєстрацію у податковому органі, свідоцтвом Міністерства РФ по податках та зборах №004163263.
Таким чином, висновок Господарського суду м. Києва, що право на комерційне (фірмове) найменування “Іміджленд–ПР” належить позивачеві, починаючи з 14.03.2000 (дата державної реєстрації позивача), є таким, що відповідає чинному законодавству України та зробленим на підставі аналізу всіх обставин, що мають значення для справи.
Посилання апелянта на недоведеність позивачем порушення його прав на комерційне (фірмове) найменування також не заслуговує на увагу з огляду на наступне.
Колегія суддів вважає, що для доведення факту порушення відповідачем 2 прав позивача на комерційне (фірмове) найменування достатнім є встановлення факту, що останній знав про існування такого суб’єкта господарювання, як ТОВ “Іміджленд–ПР”, та про те, що саме ця юридична особа здійснює свою діяльність під таким комерційним (фірмовим) найменуванням. Це було встановлено у ході судового розгляду справи.
Зазначене вбачається з договору № 126-10/03, укладеного між сторонами у м. Києві 20.10.03, предметом якого було замовлення позивачем у відповідача певних послуг (при укладенні цього договору позивач виступав під своїм комерційним (фірмовим) найменуванням. Це свідчить, що станом на 20.10.03 (до дати подання заявок) відповідач 2 знав про існування російської юридичної особи з комерційним (фірмовим) найменуванням “Іміджленд–ПР”. Підтвердженням зазначеного є також листи позивача від 17.03.04 та від 16.04.04, надіслані відповідачеві 2 до дати подання заявок. Зі змісту цих листів вбачається, що між сторонами проводилися переговори, пов’язані зі створенням спільного підприємства на території України, від чого позивач відмовився.
Отже, станом на дату подання заявок на позначення за оспорюваними свідоцтвами відповідач 2 усвідомлював існування російського суб’єкта господарювання з комерційним (фірмовим) найменуванням “Іміджленд–ПР”.
Колегія суддів вважає обґрунтованим врахування місцевим господарським судом пояснень судового експерта, з яких вбачається, що висновок не містив дослідження схожості позначень, зареєстрованих за оспорюваними свідоцтвами, з фірмовим найменуванням позивача. Для порівняння слід було встановити відомість такого фірмового найменування, якої встановлено не було. Разом з тим, провівши дослідження відрізняльної частини фірмового найменування позивача (без зв’язку з його відомістю на території України, а це є необхідною умовою для визначення невідповідності зареєстрованих позначень умовам надання правової охорони), експерт дійшов висновку, що, по–перше, позначення “Имиджленд”, “Imageland”, “Іміджленд” за свідоцтвами України №№ 47513, 47514, 54033 є схожими настільки, що кожне з них можна сплутати з комерційним (фірмовим) найменуванням позивача, а, по–друге, що одночасне використання відповідачем 2 згаданих позначень за свідоцтвами України №№ 47513, 47514, 54033 та позивачем свого фірмового найменування може призвести до введення в оману щодо особи, яка надає послуги та може призвести до змішування діяльності суб’єктів господарювання.
На підставі аналізу поданих сторонами доказів судом також було встановлено, що сфери діяльності позивача та відповідача 2 співпадають.
Таким чином, аналіз наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності дає підстави стверджувати, що подача відповідачем 2 заявок №№2004010502, 2004010503, 2004010501 на реєстрацію позначень “Имиджленд”, “Imageland” та “Іміджленд” в якості торговельних марок та видача свідоцтв України №№ 47513, 47514, 54033 порушують права позивача на комерційне (фірмове) найменування.
Отже, колегією суддів встановлено, що доводи апеляційної скарги та пояснень до неї не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, у зв’язку з чим не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.06 у справі № 21/440 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Талан Коммунікейшнс” – без задоволення.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
10.08.06 (відправлено)