КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.08.2006                                                                                           № 12/137

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 - позивача: Бойко Д.Д. (дов. від 30.05.06 № 118/05),

-відповідача:Чернинська Л.М. (дов. від 25.07.06 №18/1237),

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”,

          Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз”

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2006

 у справі № 12/137 (Лавриненко Л.М.)

 за позовом                               Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"

             

                       

 про                                                  стягнення 368 057,21 грн.,

 

ВСТАНОВИВ:

 Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – позивач) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” (далі – відповідач) про стягнення з відповідача 235696,26грн. основного боргу за поставлений природний газ за період з січня по грудень 2004 року, 22471,99грн. пені за період з 10.11.05 по 12.05.06, 86756,11 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2004 року по квітень 2006 року та річних в сумі 23132,85грн. за період з 11.02.04 по 12.05.06 згідно договору на постачання природного газу від 24.12.03 № 06/03-3146.

          Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.06.06 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 199184,09грн. припинено. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 36512,17грн. боргу, 2232,98грн. пені, 21848,82грн. річних, 51172,08грн. інфляційних, 3310,47грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

          Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 35584,03грн. інфляційних, 20239,01грн. пені, у зв’язку із порушенням місцевим судом норм матеріального і процесуального права, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

          Відповідач, також не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв’язку з порушенням місцевим судом норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права, та відмовити позивачеві у задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача від 03.07.06 позивач заперечує проти доводів, викладених останнім, вважаючи їх помилковими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.12.03 між сторонами у справі було укладено договір на постачання природного газу № 06/03-3146 (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач (постачальник) зобов’язався передати у власність відповідача (покупця) в 2004 році природний газ винятково для потреб споживачів, а саме – установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, надалі газ, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору визначено обсяг постачання газу в 2004 році – до 38976.000 куб.м., в тому числі по місяцям кварталів.

Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з 01.01.04 і діє в частині поставки газу до 31.12.04, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Протоколом узгодження розбіжностей від 26.01.04 до договору, який є його невід’ємною частиною, сторони погодили преамбулу договору, п.п.7.2, 9.1, 9.2, в редакції покупця (відповідача у справі), а п.п. 1.2.2, 3.4, 6.1, 6.2, 6.3 в редакції постачальника (позивача), п.п. 7.3, 10.6 виключили, п. 7.4 виклали в новій редакції.

17.05.04 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою п.5.1 договору викладено в новій редакції, а саме: “5.1. З 01.05.04 ціна за 1000 куб.м. газу без врахування вартості транспортування газу по території України та тарифу на постачання газу становить 132,50грн., крім того ПДВ 20% - 26,50 грн., разом 159 грн.”

Додатковою угодою № 2 до договору від 01.11.04, п.2.1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якого визначено обсяг постачання газу в 2004 році – до 37482,049 тис.куб.м., в тому числі по місяцям кварталів.

Позивачем, на виконання умов договору, за період з січня по грудень 2004 року було передано відповідачеві природного газу в обсязі 36462,817тис.куб.м., на суму 5977928,56грн., що підтверджується актами прийому–передачі газу підписаними сторонами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Пунктом 6.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей) оплату за природний газ відповідач зобов’язаний здійснювати грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту прийому-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Зобов’язання щодо оплати отриманого від позивача природного газу відповідач виконав частково, перерахувавши 5742232,30грн.

На день подання позову до господарського суду заборгованість відповідача становила 235696,26 грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено в рахунок погашення боргу 199184,09грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.06.06 № 550. Таким чином, заборгованість відповідача становить 36512,17грн.

Оскільки спір у справі відносно стягнення з відповідача 199184,09 грн. боргу врегульовано, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі в цій частині вимог на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 36512,17грн. основного боргу.

На підставі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей) у разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей)  встановлено, що пеня нараховується позивачем (постачальником) протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Позивачем у відповідності до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 ЦК України, та п. 7.4 договору було нараховано відповідачеві за період з 12.11.05 по 12.05.06 пеню у сумі 22471,99грн.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевий суд, проаналізувавши умови договору, та здійснені відповідачем на виконання його умов платежі, врахувавши, що постачання газу здійснювалося винятково для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, дійшов правильного висновку, що заборгованість у відповідача виникла у зв’язку з відсутністю у бюджетних установ та організацій, яким здійснювалось постачання газу, коштів для їх оплати. Розрахунки за спожитий ними газ на суму 2133091,91грн. були здійснені шляхом проведення взаємозаліку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.03 №163 та із залученням коштів державного бюджету.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про те, що  розмір пені, в даному випадку, підлягає зменшенню на 90 відсотків, та про стягнення з відповідача на користь позивача 2232,98 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було заявлено до стягнення  86 756,11 грн. інфляційних за період з лютого 2004 року по квітень 2006 року та річних від простроченої суми за період з 11.02.04 по 12.05.06.

Мотивуючи відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 35 584,03 грн. інфляційних, місцевий суд послався на недоцільність здійснювати нарахування інфляційних втрат за цілий місяць, без врахування дати і суми здійснених щоденних проплат, оскільки це, на думку суду, не відповідатиме фактичним інфляційним втратам позивача у зв’язку з простроченням оплати газу відповідачем.

Проте, колегія суддів, погоджуючись з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, вважає такий висновок помилковим, оскільки у відповідності до листа Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р “Про рекомендації відносно порядку застосування інфляції при розгляді судових справ” при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня.

Оскільки відповідач згідно з п. 6.1 договору повинен був остаточно розраховуватися на підставі акту прийому–передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним, то позивачем було правомірно нараховано з лютого 2004 по квітень 2006 року 86 756,11 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, рішення місцевого суду підлягає зміні, шляхом його скасування в частині відмови позивачеві у стягнені з відповідача 35584,03грн. інфляційних втрат. В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що місцевим судом під час розгляду справи не було з’ясовано, що заборгованість за договором виникла не внаслідок непроведення останнім своєчасних розрахунків, а внаслідок своєчасного ненадходження коштів від кінцевих споживачів, а саме установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів колегія суддів вважає безпідставним, оскільки неможливість виконання третіми особами обов’язку щодо оплати коштів за спожитий газ не звільняє відповідача від обов’язку щодо вчасного виконання умов укладеного ним договору.

Посилання відповідача у скарзі на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, а саме постанови Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 13.11.98 № 1785 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ”, Постанови НКРЕ від 12.07.00 № 759 “Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств” колегія суддів вважає помилковим.

У відповідності до п.1.1 Постанови НКРЕ від 12.07.2000 № 759, алгоритм визначає та встановлює послідовність дій власників природного газу, газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання за використаний природний газ від усіх категорій споживачів.

Таким чином, цей алгоритм не впливає на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості переданого газу, та не звільняє боржника від зобов’язань щодо оплати боргу.

Керуючись ст.ст.  49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

  Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.06 у справі № 12/137 змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 35584,03 грн. інфляційних втрат.

Пункт 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

“Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 36512,17грн. основного боргу, 2232,98грн. пені, 21848,82грн. – річних, 86756,11грн. інфляційних втрат, 3465,34грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”.

В решті рішення Господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” залишити без задоволення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 355,84грн. державного мита, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Видачу наказу на  виконання  даної  постанови  доручити Господарському суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

09.08.06 (відправлено)