КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.07.2006                                                                                           № 45/112

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників

 -позивача: Хорунженко В.А. (дов. від 05.09.05),

           Хоменко Н.П. (дов. від 05.09.05),

 -відповідача 1: Міссіров В.П. (дов. від 12.01.06 № 07),

 -відповідача 2:  не з’явився,

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної спілки кінематографістів України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.03.2006

 у справі № 45/112 (Балац С.В.)

 за позовом                               Приватного підприємства "Евіта"

 до                                                   1.Національної спілки кінематографістів України

                                                  2. Товариства з обмеженою відповідальністю  "Союз-Алушта"

             

                       

 про                                                  визнання частини договору недійсним,

 ( у справі оголошувалися перерви з 22.05.06 по 05.06.06, з 05.07.06 по 19.07.06),

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Евіта” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Національної спілки кінематографістів України (далі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Алушта” (далі – відповідач 2) про визнання недійсною додаткової угоди від 19.02.03 до договору купівлі-продажу Будинку творчості “Алушта” Спілки кінематографістів Союзу РСР від 12.02.03 № 31, укладеної між відповідачами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що додаткова угода від 19.02.03 до договору купівлі-продажу Будинку творчості “Алушта” Спілки кінематографістів Союзу РСР від 12.02.03 № 31 порушує його право власності на берегоукріпні споруди східної частини м. Алушта, 132 погонних метри та медичний павільйон, що розташовані в межах 16-17-18 бун на набережній с. Семидвір’я Лучистовської сільської ради, Автономної Республіки Крим.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.03.06 позов задоволено повністю.

Відповідач 1, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв’язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неповним з’ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, відмовивши позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Під час апеляційного провадження представником відповідача 1 було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження викладених ним доводів та заперечень, а саме копії постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.12.05 у справі № 2-25/15839-05. Це клопотання обґрунтоване неможливістю подання зазначеного документу суду 1-ої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Представником позивача також були заявлені клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови  Вищого господарського суду України від 14.03.06 у справі № 4298-1, копії рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.06 у справі № 2-26/6494-2006, копії рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05.05.06 у справі № 22-874/2006, копії постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.06 у справі № 2-26/6494-2006.

Відповідно до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згадані вище клопотання колегією суддів були задоволені.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем 1, вважаючи їх безпідставними, недоведеними та необґрунтованими.

Позивач просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що позивач не має правових підстав для подачі даного позову, оскільки споруди були передані ТОВ “Союз-Алушта” внаслідок укладення додаткової угоди від 19.02.03 до договору купівлі-продажу Будинку творчості “Алушта” Спілки кінематографістів Союзу РСР від 12.02.03 № 31 не належать позивачеві на праві власності.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.06.06 було продовжено строк розгляду справи на один місяць.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.06 за клопотанням представника відповідача 1, поданим на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, погодженим з представниками позивача та відповідача 2, колегією суддів строк розгляду даної справи був продовжений.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Неявка представника відповідача 2 в судове засідання, на думку колегії суддів,  не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні і додатково надані докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

12.02.03 між відповідачами у справі було укладено договір № 31 (далі – договір), відповідно до якого відповідач 1 (продавець) передав у власність відповідача 2 (покупця) Будинок творчості “Алушта” Спілки кінематографістів Союзу РСР (об’єкт незавершеного будівництва), який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Западна, 4.

19.02.03 між відповідачами укладено додаткову угоду до договору, що передбачала передачу відповідачем 1 у власність відповідачеві 2 берегоукріпних споруд довжиною 132 метри та медичний павільйон, що розташовані на набережній в с. Семидвір’я Лучистовської сільської ради.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.05.05 встановлено факт правонаступництва Приватним підприємством “Евіта” прав та обов’язків своїх попередників – Товариства з обмеженою відповідальністю “Евіта”, яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю “Кіноцентр”, яке є правонаступником Українського акціонерного товариства закритого типу “Кіноцентр”, яке є правонаступником Українського республіканського об’єднання Всесоюзного творчо-виробничого об’єднання “Кіноцентр” Союзу кінематографістів СРСР, яке є правонаступником Українського підприємства Всесоюзного творчо-виробничого об’єднання “Кіноцентр” Союзу кінематографістів СРСР.

Як вбачається із Акту державної приймальної комісії про приймання до експлуатації закінченого будівництвом об’єкту – берегоукріпних споруд східної зони м.Алушти від 29.09.1989 /Т.1, а.с. 120-123/, цю споруду кошторисною  вартістю 876,6тис. руб. було прийнято на баланс експлуатаційної організації Українського підприємства Всесоюзного творчо-виробничого об’єднання “Кіноцентр”. Також про прийняття даного об’єкту на баланс УП ВТВО “Кіноцентр” свідчить відповідний наказ підприємства та інвентаризаційний опис основних засобів із зазначенням наявності цих об’єктів на балансі правопопередника позивача та їх вартість /Т.1, а.с. 25-29/.

Під час розгляду справи судом першої інстанції були досліджені рішення судів, які не скасовані, та є чинними.

Так, постановою арбітражної наглядової колегії Вищого Арбітражного суду
України від 21.03.95 № 04-1/КВ 8/3п-15/29 у справі за позовом Спілки
кінематографістів України (правопопередника відповідача 1) до державної адміністрації Шевченківського району м. Києва та АТ “Кіноцентр” (правопопередника позивача) про визнання недійсними засновницьких документів АТ  “Кіноцентр”, його державної реєстрації, ліквідацію АТ і визнання за Спілкою кінематографістів України права власності на майно УАТЗТ, відмовлено в позові Спілці кінематографістів України до державної адміністрації Шевченківського району міста Києва та УАТЗТ “Кіноцентр”. В постанові зазначено, що вимоги позивача (СКУ) щодо судового визнання права власності Спілки кінематографістів України на майно УАТЗТ “Кіноцентр” не можуть бути задоволені судом, оскільки Спілка кінематографістів України не була і не є власником майна УРО “Кіноцентр”.

Ухвалою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов ВАСУ від 12.06.98 № 04-1/11-15/55а  зазначена постанова залишена без змін.

В даній ухвалі зафіксовано той факт, що Спілка кінематографістів України, яка була структурним підрозділом Спілки кінематографістів СРСР, не була суб’єктом права власності майна УРО ВТВО “Кіноцентр”. Крім того, це майно ніколи не знаходилось у повному    господарському    віданні    Спілки    кінематографістів    України.    На   майно

колишнього УРО ВТВО “Кіноцентр”, яке з моменту реєстрації УАЗТ “Кіноцентр” стало його власністю, не поширюються норми Постанов Верховної Ради України від 10.04.92 “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України”, та від 03.02.94 №3943-ХП “Про майно загальносоюзних громадських організацій” колишнього Союзу РСР”.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням викладеного спростовується твердження відповідача 1 про те, що він є власником берегоукріпних споруд в силу Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” та прийнятої на виконання цього Закону Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.98 № 1058 “Про передачу нерухомого майна творчим спілкам”, а також про те, що лише з матеріалів даної справи йому стало відомо, що берегоукріпні споруди східної частини м. Алушта (132 погонних метри) та медичний павільйон, розташовані в межах 16-17-18 бун на набережній с. Семидвір’я Лучистовської сільської ради, Автономної Республіки Крим, з 1989 року і до цього часу знаходяться у володінні і користуванні у позивача.

Наданим відповідачем 1 Актом приймання-передачі Будинку творчості “Алушта” від 04.06.99, затвердженим відповідачем 1 та Фондом державного майна України, підтверджується, що відповідачеві 1 у власність передавалося у 1999 році лише незавершене будівництво Будинку творчості “Алушта” (м. Алушта, вул. Западна, 4), що відповідає додатку № 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.98 № 1058, а не берегоукріпні споруди східної частини м. Алушта (132 погонних метри) та медичний павільйон, розташовані в межах 16-17-18 бун на набережній с. Семидвір’я Лучистовської сільської ради АР Крим, які були введені в експлуатацію у 1989 році.

Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20-26.08.98  у справі № 4298-1 за позовом Українського Акціонерного товариства “Кіноцентр” до Кримського акціонерного товариства з туризму та екскурсіям “Кримтур” про витребування з незаконного володіння та користування берегоукріпних споруд східної зони м. Алушта, 132 погонних метри, медичного павільйону, та повернення їх власнику -УАТ  “Кіноцентр”, позов задоволено. Цим рішенням встановлено, що зі згоди власника АТ “Кіноцентр” (м. Москва), УП ВТВО “Кіноцентр” було реорганізовано в Українське АТЗТ “Кіноцентр” з передачею йому майна колишнього підприємства у власність. За таких обставин вимоги позивача задоволено, оскільки порушено його право власності - розпорядження, користування та володіння нерухомим майном - берегоукріпними спорудами.

Рішенням зобов’язано Кримське акціонерне товариство з туризму та екскурсіям “Кримтур” повернути УАТ “Кіноцентр” берегоукріпні споруди східної зони м. Алушта (пляж Будинку творчості кінематографістів) довжиною 132 погонних метри та медичний павільйон.

Судове рішення від 20-26.08.98 було виконано, що підтверджується Актом від 05.08.99 б/н приймання-передачі берегоукріпних споруд східної зони м. Алушта (132 пог. м.) та медичного павільйону від Кримського акціонерного товариства з туризму та екскурсіям “Кримтур” до УАТЗТ “Кіноцентр” /Т.1, а.с. 32/.

До того ж поданою під час апеляційного провадження представником позивача копією постанови Вищого господарського суду України від 14.03.06 у справі № 4298-1, якою рішення арбітражного суду Автономної республіки Крим від 20-26.08.98  залишено без змін, а касаційну скаргу Національної спілки кінематографістів України – без задоволення встановлено, що отримання НСКУ в червні 1999 року свідоцтва П-563 про право власності на будинок творчості “Алушта” Спілки кінематографістів Союзу СРСР від 04.06.99 не породжує юридичних наслідків для сторін у справі та не спростовує належність УАТ “Кіноцентр” на праві власності берегоукріплюючих споруд східної зони м. Алушти довжиною 132 погонних метра та медичного павільйону.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.06.05 у справі № 2-1/9500-2005 за позовом Приватного підприємства “Евіта” до Виконавчого комітету Лучистовської сільської ради м. Алушти Автономної Республіки Крим про визнання недійсним рішення ненормативного характеру досліджено підстави набуття Приватним підприємством “Евіта” права власності на берегоукріпні споруди та медичний павільйон. При розгляді згаданої справи було встановлено, що оскільки Приватне підприємство “Евіта” є власником берегоукріпних споруд східної частини м. Алушти, довжиною 132 погонних метри та медичного павільйону, рішення виконкому, що оскаржується, порушує право власності позивача на берегоукріпні споруди, охоронюване ч. 4 ст. 41 Конституції України, п. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 2 Закону України “Про власність”. Зазначене рішення не скасовано та набрало законної сили.

Наявні у матеріалах справи договори про передачу в користування берегоукріпних споруд східної зони м. Алушти, 132 пог.м. та медичного павільйону від 05.08.99 та від 15.03.05, на думку колегії суддів, свідчать про здійснення позивачем права власності на згадане вище майно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.98 № 1058 “Про передачу нерухомого майна творчим спілкам” передано у власність нерухоме майно творчих спілок колишнього Союзу РСР, яке станом на 24.08.91 згідно з правовстановлюючими документами перебувало у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур, згідно з додатком 1. Національній спілці кінематографістів України у відповідності до вказаного додатку було передано виключно Будинок творчості Спілки кінематографістів Союзу РСР (незавершене будівництво), що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Західна, 4.

Берегоукріпні споруди східної частини м. Алушти довжиною 132 погонних метри та медичний павільйон, що розташовані в межах 16-17-18 бун на набережній с. Семидвір’я Лучистовської сільської ради, знаходяться в іншій частині міста Алушти, порівняно із місцезнаходженням Будинку творчості Спілки кінематографістів Союзу РСР. Крім того, берегоукріпні споруди на момент передачі Будинку творчості “Алушта” (м. Алушта, Західна, 4) Спілці кінематографістів України (1999 р.), знаходились з 1989 року в експлуатації УП ВТВО “Кіноцентр”, а з 1992 року - у власності УАТЗТ “Кіноцентр”.

З урахуванням викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновком місцевого суду, вважає безпідставним твердження відповідача 1 про те, що вказані споруди входять до складу майна Будинку творчості “Алушта”.

Висновок суду 1-ої інстанції, що право власності позивача на берегоукріпні споруди та медичний павільйон встановлено зазначеними вище судовими актами та не потребує доведенню у даній справі, також є правильним.

До того ж, рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 19.07.05 у справі №2-20/10283-2005 зобов’язано Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації здійснити реєстрацію прав власності Приватного підприємства “Евіта” на берегоукріпні споруди східної частини м. Алушта,132 погонних метри, та медичний павільйон у реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Частиною 4 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України “Про власність” право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

При визнанні угоди (частини угоди) недійсною слід керуватися законодавством, яке діяло на момент її укладення, оскільки угода (частина угоди), якщо є відповідні правові підстави, визнається недійсною з моменту її укладення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає помилковим застосування місцевим судом до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України. Вирішуючи питання про визнання недійсною додаткової угоди від 19.02.03 до договору купівлі-продажу Будинку творчості “Алушта” Спілки кінематографістів Союзу РСР від 12.02.03 № 31, укладеної між відповідачами, суду 1-ої інстанції слід було керуватися нормами Цивільного кодексу УРСР (далі – ЦК УРСР), чинного на момент її укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що, зокрема, не відповідає вимогам закону. Така угода на підставі ст. 59 ЦК УРСР вважається недійсною з моменту її укладення.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦК УРСР недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

          З огляду на зазначене вище, висновок місцевого господарського суду, що вимоги позивача ґрунтуються  на нормах законодавства та є такими, що підлягають задоволенню, є правильним.

Твердження відповідача 1 у скарзі про помилковість та невідповідність обставинам справи висновку місцевого суду про те, що ухвалою Вищого арбітражного суду України від 12.06.98 № 04-1/11-15/55а  у справі № 8/3п за УАЗТ “Кіноцентр” було визнано право власності на все майно, яке було на балансі УРО ВТВО “Кіноцентр”, колегія суддів вважає безпідставним.

Матеріалами справи підтверджується, що судовою колегію по перегляду рішень ухвал, постанов за результатами перегляду постанови арбітражної наглядової колегії Вищого арбітражного суду України від 21.03.95 № 04-1/КВ 8/3п-15/29 у справі № 8/3п було прийнято ухвалу № 04-1/11-15/55а, якою відхилено подання Генеральної прокуратури України про її перегляд за нововиявленими обставинами та залишено вказану постанову без змін.

Таким чином, факт, що Спілка кінематографістів України не була і не є власником майна УРО “Кіноцентр”, встановлений постановою арбітражної наглядової колегії Вищого арбітражного суду України від 21.03.95, в силу ст. 35 ГПК України не має доводитися знову при вирішенні даного спору.

Доводи відповідача 1, що позивач не отримав статус власника берегоукріпних споруд, та про те, що оспорювана додаткова угода до Договору купівлі-продажу  № 31 не порушує прав останнього колегія суддів вважає помилковим, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справами доказами, які були досліджені та вірно оцінені судом 1-ої інстанції під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.06 у справі № 45/112 залишити  без  змін, а апеляційну  скаргу -  без  задоволення.       

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

25.07.06 (відправлено)