КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 09.06.06 р.          № 41/396

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 позивача: Кохан Л.М. (дов. від 22.03.04 № 1664),

                     Картозія Л.Ш. (дов. від 11.01.06 № 11),

-          відповідача: не з’явився,

- третьої особи: Шуман В.П. (дов. від 28.12.05),

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Кохан Миколи Григоровича

 на постанову  Господарського суду м.Києва від 23.03.2006

 у справі № 41/396 (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді Власов Ю.Л., Балац С.В.)

 за позовом           Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Кохан Миколи Григоровича

 до           Київської міської Ради

 третя особа           Товариство з обмеженою відповідальністю "Наса"

             

 про          визнання абзацу 2 п. 22 рішення VII сесії Київради XXIV скликання від27.05.04 №281/1491 таким, що порушує права,

 09.06.06 у судовому засіданні відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

 Суб’єкт підприємницької діяльності Кохан Микола Григорович (далі – позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради (далі – відповідач) про визнання абзацу 2 пункту 22 рішення VII сесії відповідача ХХIV скликання від 27.05.04 № 281/1491 (далі – рішення № 281/1491) щодо визнання строку надання земельної ділянки таким, що суперечить Конституції України.

Посилаючись на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, позивач просив - зобов’язати відповідача на найближчій після набрання рішення суду законної сили сесії прийняти рішення про внесення відповідних змін в рішення № 281/1491 для приведення його у відповідність з Конституцією України та проектом рішення, що було включено у порядок денний сесії Київради від 27.05.04, викладеним в редакції: “Передати суб’єкту підприємницької діяльності Кохану Миколі Григоровичу, за умови виконання п. 22.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,04 га для будівництва, експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування на вул.Верхній Вал, 6 у Подільському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови”.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач остаточно сформулював позовні вимоги, відповідно до яких просив суд:

- визнати, що рішення № 281/1491 суперечить абзацам 1, 2, 4 ст. 13 Конституції України, статтям  14, 21, 22, 40, 41 абзацу 1 ст. 42, абзацу 1 ст. 140 Конституції України та потребує приведення у відповідність з її вимогами;

- встановити, що рішення Київради № 281/1491 містить умови існування подвійних рішень Київради про надання в оренду земельної ділянки, або її частини одночасно кільком особам;

- встановити, що відповідно до своєї компетенції (повноважень) відповідач рішенням № 281/1491 затвердив проект відведення земельної ділянки, яка є складовою частиною землі проекту відведення землі, затвердженого рішенням Київради від 18.03.04 № 125/1335;

- поновити порушені конституційні права позивача шляхом визнання меж земельної ділянки площею 0.0401 га, яка знаходиться за адресою вул. Верхній Вал, 6 у Подільському районі міста Києва такими:

- що не входять в межі земельної ділянки, наданої відповідачем в довгострокову оренду ТОВ “Наса” на підставі рішення відповідача від 18.03.04;

- що не входять в межі земельної ділянки, відносно якої між ТОВ “Наса” та відповідачем був укладений договір оренди землі, зареєстрований в Головному управлінні земельних ресурсів міста Києва від 13.09.04 № 85-6-00143;

- що не входять в межі земельної ділянки, відносно якої ТОВ “Наса” розробила проект щодо будівництва, обслуговування та експлуатації торговельно–розважального комплексу на вул. Верхній Вал, 4 у Подільському районі міста Києва.

Крім того, позивач просить зобов’язати відповідача у десятиденний термін після набрання судовим рішенням законної сили винести на розгляд сесії для затвердження рішення про внесення змін у кадастрову справу ТОВ “Наса” А –1647 щодо відокремлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:642:0003 від меж землевідведення ТОВ “Наса” на користь позивача та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суд від 01.08.2005 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Наса” – забудовника кварталу, на який посилається відповідач у рішенні № 281/1491 (далі – третя особа).

Ухвалою місцевого господарського суду від 23.03.06 було закрито провадження у справі в частині:

- визнання рішення № 281/1491 таким, що містить у себе умови існування подвійних рішень відповідача про надання в оренду земельної ділянки, або її частини одночасно кільком особам;

- встановлення того, що відповідно до своєї компетенції (повноважень) відповідач рішенням № 281/1491 затвердив проект відведення земельної ділянки, яка є складовою частиною землі проекту відведення землі, затвердженого рішенням Київради від 18.03.04 № 125/1335;

- прийняття рішення про поновлення порушених конституційних прав позивача шляхом визнання меж земельної ділянки площею 0.0401га, яка знаходиться за адресою вул. Верхній Вал, 6 у Подільському районі міста Києва такими, що не входять в межі земельної ділянки:

- наданої відповідачем в довгострокову оренду ТОВ “Наса” на підставі рішення Київради від 18.03.04;

- відносно якої між третьою особою та відповідачем був укладений договір оренди землі (зареєстровано в Головному управлінні земельних ресурсів міста Києва 13.09.04 № 85-6-00143);

-відносно якої третя особа розробила проект будівництва, обслуговування та експлуатації торговельно-розважального комплексу на вул. Верхній Вал, 4 у Подільському районі міста Києва.

Також ухвалою місцевого господарського суду від 23.03.06 позивачеві було відмовлено у задоволенні клопотання про виключення з числа доказів копій договорів оренди землі третьої особи, посвідченої копії технічної документації із складання договору оренди землі ТОВ “Наса”, посвідченої копії висновку Головного управління земельних ресурсів від 21.10.03 щодо погодження проекту відведення землі ТОВ “Наса” (кадастрова справа А 1647), посвідченої копії Державного висновку землевпорядної експертизи від 24.02.04 № 5324 щодо проекту відведення землі ТОВ “Наса”, посвідченої копії графічної частини проекту відведення землі третій особі (кадастрова справа А 1647), в тому числі, план земельної ділянки та ситуаційний план земельної ділянки.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.03.06 в задоволенні іншої частини позовних вимог позивачеві було повністю відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою від 28.03.06 та доповненнями до неї відповідно від 03.04.06 та від 29.05.06, в яких, посилаючись на порушення судом положень статті 6 Конституції України, статей 2, 6, 49, 121, 151, 152, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції та прийняти ухвалу про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 4 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає  судовому  розгляду справи.  

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги (повістка про виклик, надіслана відповідачеві рекомендованим листом 30.05.06, була вручена представнику відповідача Бондар 31.05.06, про що свідчить повідомлення пошти про вручення поштового відправлення), не скористався правом направити у судове засідання представника, заперечення на апеляційну скаргу не надав.

На думку колегії суддів, наявні у справі матеріали дозволяють розглянути по суті апеляційну скаргу позивача на постанову господарського суду першої інстанції.

Представник третьої особи вважає постанову місцевого суду такою, що відповідає чинному законодавству України, обставинам та матеріалам справи.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до статті 201 КАС України підставами для зміни  постанови  або  ухвали  суду  першої інстанції є:

1) правильне  по  суті  вирішення  справи чи питання,  але із помилковим  застосуванням  норм  матеріального  чи  процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Статтею 202 КАС України передбачені підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Серед них:

1) неповне  з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин,  що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Аналіз матеріалів справи, вивчення змісту процесуальних документів місцевого суду свідчить про наступне.

Позивач звернувся з позовом 18.05.05, про що свідчить штемпель канцелярії Господарського суду м. Києва на позовній заяві.

Ухвалою від 27.05.05 місцевим судом було порушено провадження у справі в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, з призначенням її до розгляду на 14.06.05.

Як правильно зазначено у запереченнях третьої особи на апеляційну скаргу, до набрання чинності КАС України (01.09.05) розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з клопотаннями представників сторін, в тому числі представників позивача, які були присутніми у судових засіданнях.

На підставі пункту 6 розділу VII КАС України  до початку  діяльності  окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішуються відповідним  господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Отже, на думку колегії суддів, за зазначених вище умов був відсутнім обов’язок суду першої інстанції розглядати спір з початку.

У зв’язку з викладеним посилання позивача на те, що оскаржувану постанову, прийнято за наслідками підготовчого провадження, є неправильним.

Матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції систематично та своєчасно надсилав сторонами всі процесуальні  документи, з яких вони могли дізнатися про хід розгляду справи, витребування додаткових документів тощо.

У клопотанні, одержаним Господарським судом м. Києва 22.03.06, Суб’єкт підприємницької діяльності Кохан Микола Григорович просив провести судове засідання за відсутності його представника. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні або направити іншого представника він не скористався.

Колегією суддів взято до уваги, що практично в усіх засіданнях місцевого суду брали участь два представника позивача.

Виходячи зі змісту статей 201 та 202 КАС України, для вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення (часткового задоволення) апеляційної скарги, слід з’ясувати, чи спірна постанова є законною та обґрунтованою.

Так, в процесі розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до рішення № 281/1491 був затверджений проект відведення позивачеві земельної ділянки для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування на вул. Верхній вал, 6 у Подільському районі міста Києва, встановлені термін та інші умови її передачі та експлуатації.

На підставі рішення № 281/1491 (пункт 22.1.2) позивач уклав з Комунальним підприємством “Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі” (далі – Центр) договір від 11.08.04 № 1519 на виконання проектно – вишукувальних робіт. Відповідно до умов договору позивач доручив, а Центр прийняв на себе обов’язки виконати проектно–вишукувальні роботи по перенесенню меж земельних ділянок в натурі (на місцевість) та виготовлення договору оренди на період до початку капітальної забудови кварталу, але не більше ніж на 5 років для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування на вул. Верхній Вал, 6 у Подільському районі міста Києва.

Рішенням відповідача від 18.03.04 № 125/1335 (далі – рішення № 125/1335)  було затверджено проект відведення земельних ділянок третій особі для будівництва, обслуговування та експлуатації торговельно–розважального комплексу з офісними приміщеннями та закладами громадського харчування на вул. Верхній Вал, 4 у Подільському районі міста Києва за рахунок земель міської забудови.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов’язані  з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗК України), Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відносини, пов’язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить:

а) розпорядження землями територіальної громади міста;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста;

д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом;

е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок;

є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади;

ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах;

з) організація землеустрою;

и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства;

й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок;

к) внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст;

л) вирішення земельних спорів;

м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

07.07.04 між відповідачем (далі – орендодавець) та третьою особою (далі – орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок строком на 15 років. На підставі цього договору позивач, керуючись  пунктом 33 рішення № 125/1335 за актом приймання–передачі передав, а третя особа прийняла в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку по вул. Верхній Вал, 4 у Подільському районі м. Києва.

На думку позивача, відповідач при прийнятті рішення № 281/1491, визначаючи умови надання позивачеві зазначеної вище земельної ділянки, порушив його права, які гарантуються статтею 13 Конституції України.

Відповідно до вимог пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування” вирішення  відповідно  до   закону   питань   регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції відповідача.

Отже, висновок місцевого суду, що відповідач відповідно до чинного законодавства України має право розпоряджатися земельними ділянками, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, є правильним.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради, в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України.

Таким чином, як правильно визначив суд першої інстанції, рішення № 281/1491 прийняте відповідачем в межах наданих йому повноважень та у порядку, передбаченому Конституцією та законами України.

На думку колегії суддів, в постанові, що оскаржується, місцевий суд правомірно не             прийняв до уваги посилання позивача на те, що відповідач при прийнятті рішення № 281/1491 порушив права позивача, які гарантуються йому статтею 13 Конституції України.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, а відтак, встановлення цього строку є функцією та правом саме сторін за договором. При цьому, якщо умова щодо строку дії договору про передачу в оренду майна, на якій наполягає власник такого майна, не суперечить вимогам чинного законодавства, але заперечується особою, яка намагається взяти це майно в оренду, у суду відсутні правові підстави зобов’язати такого власника віддати його майно в оренду на умовах, запропонованих особою, бажаючою користуватися  цим майном.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наданих повноважень, відповідач прийняв рішення № 125/1335.

З графічної частини договору оренди земельних ділянок від  07.07.04, укладеного між відповідачем та третьою особою, вбачається, що земельна ділянка позивача відокремлена від меж земельної ділянки, наданої в оренду третій особі за рахунок земель міської забудови  та відповідає графічній частині проекту відведення землі.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у  зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглянувши матеріали справи, правомірно встановив, що позивач не надав належних доказів того, що спірним рішенням порушуються його права та охоронювані законом інтереси.

 Керуючись  ст.ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

 Постанову Господарського суду  м. Києва від 23.03.06 р. у справі № 41/396   залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності Кохан Миколи Григоровича – без задоволення.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

   

Виготовлено та підписано 13.06.06

 Головуючий суддя          Григорович О.М.

 Судді

           Гольцова  Л.А.

          Рябуха  В.І.