КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

28.05.09 р.                                                                                          справа № 12/231          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Шкурдової  Л. М. (доповідач по справі),

суддів:                                                  Тарасенко К. В.

                                                  Шевченко В. Ю.

при секретарі судового засідання  Лебедєвій С.В.,

за участю представників сторін –згідно з протоколом судового засідання від 28 травня 2009 року (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»

на рішення господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року          

у справі № 12/231 (суддя Грачов В.М.)

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»,      м. Київ

до          фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Черкаси

про              стягнення 19505,16 грн.,-

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року у справі № 12/231 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 19505,16 грн. задоволено частково; з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»стягнуто 4866,00 грн. боргу, 1135,76 грн. пені, 303,42 грн. 3% річних, 1883,34 грн. інфляційних втрат, 189,21 грн. судових витрат; в частині стягнення 5358,64 грн. штрафних санкцій та 123,84 грн. судових витрат відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням в частині відмови у позові про стягнення 5358,64 грн. штрафних санкцій, товариство з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій Скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року у справі № 12/231 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу та пропорційно розподілених судових витрат і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 9293,00 грн. заборгованості, 6494,00 грн. штрафу, 303,42 грн. 3% річних, 1883,34 грн. інфляційних втрат, 195,05 грн. витрат по сплаті державного вита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права, оскільки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового акта невірно застосовано приписи ст.ст. 232, 233 ГК України та ст. 549 ЦК України, а саме: відмовлено у стягненні штрафу з посиланням на норми законодавства, які регулюють стягнення пені.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 квітня 2009 року за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» на рішення господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року згідно зі ст. 98 ГПК України порушено апеляційне провадження у справі № 12/231 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28 травня 2009 року за участю представників сторін.

Представник Скаржника в судовому засіданні 28 травня 2009 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 24 лютого 2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» задовольнити повністю, стягнувши з відповідача 9293,00 грн. заборгованості, 6494,00 грн. штрафу, 303,42 грн. 3% річних, 1883,34 грн. інфляційних втрат, 195,05 грн. витрат по сплаті державного вита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в судове засідання 28 травня 2009 року не з’явився, про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу до суду не надіслав.

Заслухавши думку представника Скаржника, порадившись на місці, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи № 12/231, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також заслухавши пояснення представника Скаржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна», та часткового скасування рішення господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року у справі № 12/231, з  огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

25 грудня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»(далі-Позивач, Товариство, Скаржник) звернулося до господарського суду Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-Відповідач, Підприємець) про стягнення 19505,16 грн., з яких 10824,00 грн. боргу, 6494,40 грн. штрафу, 1883,34 грн. інфляційних втрат та 303,42 грн. 3% річних.

При цьому, підставою для звернення Позивача до місцевого господарського суду з позовом є невиконання Відповідачем зобов’язань з оплати вартості Товару, поставленого на підставі договору № 762/2007 К поставки (відстрочки) від 20 червня 2007 року згідно з видатковою накладною № ЕСТ 06200011 від 20 червня 2007 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року у справі № 12/231 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 19505,16 грн. задоволено частково; з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою «ТІДІСІ Україна»стягнуто 4866,00 грн. боргу, 1135,76 грн. пені, 303,42 грн. 3% річних, 1883,34 грн. інфляційних втрат, 189,21 грн. судових витрат, відмовлено у позові в частині стягнення 5358,64 грн. штрафних санкцій та 123,84 грн. судових витрат.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 20 червня 2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір № 762/2007 К поставки (відстрочки), відповідно до умов якого Позивач в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов’язується передати у власність Відповідачеві автомобільні товари асортимент, найменування, кількість та ціна яких вказується в специфікаціях та видаткових накладних, які є невід’ємною частиною цього договору, а відповідач зобов’язується прийняти зазначений вище Товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного Договору. Пунктами 2.2., 2.3. Договору від 20 червня 2007 року встановлено, що ціна Товару, його кількість асортимент по кожній поставці вказані у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною цього Договору. Загальна сума Договору складається із сум, зазначених у видаткових накладних. Згідно з розділом 3 Договору від 20 червня 2007 року розрахунки здійснюються Відповідачем наступним чином: авансове перерахування грошових коштів у розмірі 14,29 % від вартості, вказаної у додатках до Даного Договору, які є невід’ємною його частиною; наступна помісячна оплата відповідно до графіку, визначеному Додатками до Даного Договору. Підставою для оплати є видаткова та податкова накладні, які надаються Позивачем Відповідачу. Між позивачем та відповідачем підписаний Додаток до договору від 20 червня 2007 року згідно з яким сторонами встановлений графік розрахунків відповідача з позивачем та специфікація до договору від 20 червня 2007 року, якою сторони узгодили найменування товарів.

На виконання вищевказаних умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв згідно з видатковою накладною № ЕСТ 06200011 від 20.06.2007 року, копія якої наявна в матеріалах справи, Товар загальною вартістю 10824,00 грн. На зазначеній накладній міститься підпис та печатка відповідача, що є підтвердженням отримання відповідачем товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору від 20 червня 2007 року вартість товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі зазначеного договору згідно з видатковою накладною, копія якої наявна в матеріалах справи, станом на час подання позовної заяви відповідачем позивачу не сплачена.

24 лютого 2009 року через загальний відділ місцевого господарського суду від позивача надійшла заява на підставі ст. 22 ГПК України, в якій позивач зменшив розмір позовних вимог на 5958,00 грн. заборгованості у зв’язку із сплатою відповідачем зазначеної суми. До вказаної заяви позивачем додані ксерокопії платіжних квитанцій у кількості 4 штуки. Як вбачається із наданих позивачем платіжних квитанцій, часткова сплата заборгованості проведена відповідачем 06.02.2009 року, що підтверджує визнання відповідачем заборгованості за договором, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у даній справі.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, з урахуванням поданої позивачем заяви, предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором від 20 червня 2007 року у сумі 4866,00 грн.

Також, при зверненні з позовною заявою позивач просив суд стягнути з відповідача 1883,34 грн. інфляційних втрат та 303,42 грн. 3% річних з огляду на невиконання відповідачем зобов’язань з оплати вартості товару за договором від 20 червня 2007 року.

Згідно з п. 10.4 Договору від 20 червня 2007 року у випадку затримки оплати товару Покупець зобов’язується сплатити Постачальнику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу та 3% річних від суми простроченого платежу.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що станом на час прийняття місцевим господарським судом рішення у справі № 12/231 відповідачем не сплачено позивачу вартість товару, що є предметом договору від 20 червня 2007 року, у розмірі, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, 4866,00 грн., наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом позов в частині стягнення 4866,00 грн. заборгованості, 303,42 грн. 3% річних та 1883,34 грн. інфляційних втрат задоволено правомірно.

Щодо відмови у задоволені позову в частині стягнення 5358,64 грн. штрафних санкцій та відмови в частині відшкодування судових витрат у розмірі 123,84 грн., то колегія суддів вважає за доцільне зазначити, таке.

При зверненні до місцевого господарського суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача на підставі п. 10.3 Договору від 20 червня 2007 року 6494,40 грн. штрафу.

Рішення місцевого господарського суду від 24 лютого 2009 року в частині відмови у позові про стягнення штрафу аргументоване тим, що за змістом ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», за порушення грошових зобов’язань встановлюються штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Проте, за оцінкою колегії суддів, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права при відмові у позові в частині стягнення штрафу з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому, у даному випадку, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України. Цивільне законодавство визначає ці види штрафної відповідальності як різновиди неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у  частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов’язання понад встановлений сторонами зобов’язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов’язання.

Пунктом 10.3 Договору від 20 червня 2007 року передбачено, що за затримку платежів відповідно до розділу 3 цього Договору на термін, що перевищує 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 60 (шістдесят) відсотків від загальної вартості невиконаного зобов’язання.

Таким чином, при укладені договору від 20 червня 2007 року сторони дійшли згоди про застосування такого виду господарських санкцій як штраф, який нараховується у випадку прострочення відповідачем виконання зобов’язання понад 30 днів з моменту настання строку виконання зобов’язання, а тому враховуючи, що строк оплати вартості товару, передбачений розділом 3 Договору від 20 червня 2007 року, прострочений відповідачем понад 30 днів, розмір заявленого позивачем штрафу є арифметично вірним, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у даному випадку застосування місцевим господарським судом ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» є безпідставним, а отже, зазначена позовна вимога підлягає задоволенню у повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 6494,40 грн.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 55 ГПК України судові витрати не входять до ціни позову, а отже при прийнятті рішення, судом здійснюється розподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України, тому зазначення в резолютивній частині рішення про відмову у позові в частині стягнення судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог є помилковим.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Частиною 2 ст. 103 ГПК України встановлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року у справі № 12/231 частковому скасуванню з прийняттям нового рішення.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»на рішення господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року у справі № 12/231 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року у справі № 12/231 в частині стягнення штрафу скасувати.

3.          Прийняти нове рішення у справі № 12/231 щодо стягнення штрафу.

   Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (18035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»(02089,               м. Київ, вул. Радистів, 73а, код 33780248) 6494,40 грн. (шість тисяч чотириста дев’яносто чотири грн. 40коп.) штрафу, 135,47 грн. (сто тридцять п’ять грн. 47коп.) витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (18035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»(02089, м. Київ, вул. Радистів, 73а, код 33780248) 4866,00 грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість грн. 00коп.) боргу, 303,24 грн. (триста три грн. 24 грн.) 3% річних, 1883,34 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят три грн. 34 коп.) інфляційних втрат рішення господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року у справі № 12/231 залишити без змін.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (18035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»(02089,              м. Київ, вул. Радистів, 73а, код 33780248) 64,94 грн. (шістдесят чотири грн. 94коп.) витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

6. Господарському суду Черкаської області видати накази на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 12/231.

7. Матеріали справи № 12/231 повернути до господарського суду Черкаської  області.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення.

Головуючий суддя:                                                                      Шкурдова  Л. М.

Судді:

                                                                                                    Тарасенко К. В.

                                                                                                    Шевченко В. Ю.

Дата відправки  02.06.09