Справа № 2а-338/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“12“ травня 2009 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючої – судді Луців-Шумської Н.Л.
при секретарі Галоян К.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, -
у с т а н о в и в :
17.02.2009р. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача в її користь 840,2грн недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачці державну допомогу до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в повному розмірі у відповідності до розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку.
Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що 19 вересня 2008 року вона народила дитину – ОСОБА_2. Вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Всупереч вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку їй виплачувалась не в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та доповненнях до неї, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Від відповідача надійшли письмові заперечення щодо позову. Суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, суд дійшов висновку. Що позов підлягає задоволенню з таких мотивів.
19 вересня 2008 року гр. ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про народження дитини.
Згідно ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим же Законом та іншими законами України.
Відповідно до цього ж Закону призначається, як вид державної допомоги сім’ям з дітьми - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вказаний вид державної допомоги сім’ям з дітьми призначається і виплачується через органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника). Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим же Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції що діяла у 2007 році, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік, на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня – 526 гривень, з 1 квітня – 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня – 557 гривень.
Пунктом 23 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину першу статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено в новій редакції:
"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 по справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності ОСОБА_4 України окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Конституційний Суд України роз’яснив, що ОСОБА_4 України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
Хоча вказане Рішення Конституційного Суду України прямо не встановлює неконституційність пункту 23 розділу 2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» висновок Кунституційного Суду України щодо неможливості внесення законом про Державний бюджет зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх носить загальний характер, стосується не лише неможливості внесення цим законом змін до Закону України «Про статус суддів», Закону України «Про судоустрій України», Закону України «Про оплату праці», а і до інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожної людини.
Така позиція висловлена у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності ОСОБА_4 України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) справа N 1-29/2007 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 пункт 4, де зазначено, що зі змісту положень ОСОБА_4 України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного Кодексу України. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у ОСОБА_4 України Бюджетному Кодексі то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Відповідно до ст. 46 ОСОБА_4 України соціальні допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 3 ст.22 ОСОБА_4 України вказує на те, що «при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є основним джерелом існування дитини та позивачки, яка не працює і доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку.
Згідно довідки Шевченківського районного відділу соціального захисту за № 62 від 04.02.2009р. позивач отримувала в грудні 2008р. – січні 2009р. допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 125,81грн. – 130,00грн.
Різниця між виплаченою та недоплаченою позивачці допомогою за спірний період становить 840,20 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.
Згідно ст. 19 ОСОБА_4 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.
Тож суд вважає підставною вимогу позивачки про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати Буд жак Є.М. державну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення нею трирічного віку в повному розмірі у відповідності до розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років.
ОСОБА_4 України щодо соціальних допомог, які є основним джерелом існування, і мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, є нормами прямої дії.
Тож суд вважає підставною вимогу позивачки про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати ОСОБА_5 державну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_6 до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2009 року у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6,8,9,11,69,71,86,158,160,162,163 КАС України, Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ОСОБА_4 України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Визнати дії Шевченківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у неповному розмірі – неправомірними.
Стягнути з Шевченківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в користь ОСОБА_1 840грн.20коп. недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період грудень 2008р. – січень 2009р.
Зобов’язати Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в повному розмірі у відповідності до розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років.
Постанова суду може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Луців-Шумська Н.Л.