КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
19.10.06 р. № 162/10-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О
при секретарі судового засідання Швидаку С. І.
за участю представників сторін:
від позивача: Матюшенко Ю. С. –дов. № 286/10 від 29.09.2006 р.,
головний юрисконсульт
від відповідача: Вайдич К. П. –начальник (наказ № 8-к від 27.02.2006 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Київської області від 29.08.2006 року
у справі № 162/10-06 (суддя Чорна Л. В.)
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до Виробничого управління житлово-комунального господарства, с. Садове Баришівського району
про стягнення 6 553 грн. 72 коп.
в с т а н о в и в:
Постановою Вищого господарського суду від 27.07.2006 року справу № 162/10-06 в частині стягнення 7 % штрафу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.08.2006 року у справі № 162/10-06 (а. с. 78-79) в частині стягнення 7 % штрафу відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України” подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 29.08.2006 року у справі № 162/10-06 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в повному обсязі, посилаючись в обґрунтування вимоги апеляційної скарги на неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
За апеляційною скаргою Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Київської області від 29.08.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 27.09.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 162/10-06.
Виробниче управління житлово-комунального господарства згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить у задоволені позовних вимог відмовити.
За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Андрейцева Г. М., Швець В. О.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 7 % штрафу в розмірі 6 553 грн. 72 коп.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
31.12.2003 р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі –позивач) та Виробничим управлінням житлово-комунальним господарством (далі –відповідач) укладено договір № 06/03-3995ТЕ-17 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі –договір) (а. с. 10-14). Відповідно до п. 1.1. договору постачальник (позивач) зобов’язується продати покупцю (відповідачу) в 2004 р. природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до ч. 2 п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортні обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі до 10 числа, наступного за звітним місяця.
На виконання умов договору позивачем протягом січня –квітня та жовтня –грудня 2004 р. передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 920,844 тис. куб. м на загальну суму 222 383 грн. 83 коп., що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі природного газу за січня –квітня та жовтня –грудня 2004 р. (а. с. 14-18). Зобов’язання по оплаті, передбачені п. 6.1 договору, відповідач виконав частково, сплативши позивачу лише 128 759 грн. 26 коп.
Отже, борг у сумі 93 624 грн. 57 коп. (222 383 грн. 83 коп. –128 759 грн. 26 коп.) за поставлений в 2004 р. природний газ залишився несплаченим.
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Виробничого управління житлово-комунальним господарством і просила стягнути 93 624 грн. 57 коп. основного боргу, 17 383,57 грн. пені за період з 10.03.2005 р. по 10.03.2006 р., 20 032,53 грн. інфляційних за період з березня 2004 р. по лютий 2006 р., 4 660,56 грн. 3 % річних за період з 11.03.2004 р. по 10.03.2006 р. та 6 553,72 грн. –7 % штрафу.
Рішенням господарського суду Київської області від 16.05.2006 року позов задоволено частково, стягнуто з Виробничого управління житлово-комунального господарства на користь Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 93 624 грн. 57 коп. основного боргу, 17 383,57 грн. пені, 20 032,53 грн. інфляційних, 4 660,56 грн. 3 % річних, 1 357,45 грн. державного мита та 112,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 7 % штрафу відмовлено.
Не погоджуючись з частково прийнятим рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.06.2006 р. в частині відмови у стягненні 7 % штрафу.
Постановою Вищого господарського суду від 27.07.2006 року касаційну скаргу задоволено частково; рішення господарського суду Київської області від 16.05.2006 року по справі № 162/10-06 скасовано в частині відмови у стягненні 6 553,72 грн. –7 % штрафу; справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області; в решті рішення 16.05.2006 року по справі № 162/10-06 господарського суду Київської області залишено без змін.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.08.2006 року (новий розгляд) в частині стягнення 7 % штрафу відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності щодо стягнення штрафу.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги апеляційним господарським судом з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 2 п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортні обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі до 10 числа, наступного за звітним місяця, а останній акт передачі –приймання природного газу підписаний 31.12.2004 року. Отже, право на позов у ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” виникло 11.02.2005 р., а здано позовну заяву на пошту 16.03.2006 р. (згідно відбитку штемпеля на поштовому конверті), тобто з пропуском строку позовної давності щодо стягнення штрафу.
Крім того, колегія судді апеляційного господарського суду зазначає про неможливість стягнення 7 % штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.
Оскільки на даний час Кабінетом Міністрів України не визначено суб’єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог Господарського кодексу України, то місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що посилання позивача на Методику визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затверджену наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Фонду державного майна України від 04.11.2003 р. № 307/375/1963, в підтвердження того факту, що позивач є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, є помилковими.
Крім того, частиною 2 ст. 231 ГК України передбачені розміри штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов’язання, які обчислюються від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, тобто даною нормою передбачена відповідальність за невиконання негрошового зобов’язання, тоді як відповідачем у справі порушено саме грошове зобов’язання. Розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов’язань встановлений ч. 6 ст. 231 ГК України.
Слід зазначити, що пеня та штраф згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України є різновидами неустойки, а тому одночасне стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення є неможливим, оскільки рішенням господарського суду Київської області від 16.05.2006 року стягнуто з відповідача пеню у розмірі 17 383,57 грн. за порушення строків оплати природного газу, отриманого згідно умов договору № 06/03-3995ТЕ-17 від 31.12.2003 р.
Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7 % штрафу у розмірі 6 553,72 грн. задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 29.08.2006 року у справі № 162/10-06 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Київської області від 29.08.2006 року у справі № 162/10-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” –без задоволення.
2. Справу № 162/10-06 повернути господарському суду Київської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О