КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
12.10.06 р. № 242/20-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О
при секретарі судового засідання Швидаку С. І.
за участю представників сторін:
від позивача: Гак В. В. –дов. № 126 від 14.06.2006 р., представник;
Куцаренко В. С. –дов. № 127 від 14.06.2006 р., представник
від відповідача 1: Соляник О. Г. –дов. б/н від 16.04.2006 р., головний бухгалтер;
Яцюк В. І. –дов. б/н від 16.04.2006 р., представник
від відповідача 2: Федченко В. М. –дов. б/н від 16.04.2006 р., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького та Приватного підприємства “Господар” на рішення господарського суду Київської області від 04.08.2006 року
у справі № 242/20-06 (суддя Іваненко Я. Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бекон”, м. Миронівка
до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького, м. Миронівка
2. Приватного підприємства “Господар”, м. Миронівка
про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бекон” (далі –позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького (далі –відповідач 1) та Приватного підприємства “Господар” (далі –відповідач 2) про визнання недійним договору купівлі-продажу цеху технічних фабрикатів, побутового корпусу (цеху утилізації), трансформаторної підстанції, підведеного водопроводу від артезіанських свердловин до водонапірної башти від 17 червня 2003 року, що укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького і Приватним підприємством “Господар” та витребування з чужого незаконного володіння – від Приватного підприємства “Господар” незаконно придбане за договором купівлі-продажу від 17 червня 2003 року майно: цех етичних фабрикатів, побутовий корпус (цех утилізації), трансформаторну підстанцію, підведений водопровід від артезіанських свердловин ТОВ “Бекон” до водонапірної башти, –на користь законного власника Товариства з обмеженою відповідальністю “Бекон”(т. 1 а. с. 122).
Рішенням господарського суду Київської області від 04.08.2006 року у справі № 242/20-06 (т. 1 а. с. 180-183) позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17 червня 2003 року цехів технічних фабрикатів та утилізації з трансформаторною підстанцією та підведеним водопроводом, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького і Приватним підприємством “Господар”; витребувано цех технічних фабрикатів, цех утилізації (побутовий корпус), трансформаторну підстанцію та підведений водопровід з чужого незаконного володіння Приватного підприємства “Господар” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бекон”; стягнуто з Приватного підприємства “Господар” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бекон” судові витрати: 342,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бекон” судові витрати: 342,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького та Приватне підприємство “Господар” подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати повністю рішення господарського суду Київської області від 04.08.2006 р. у справі № 242/20-06 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ “Бекон”, посилаючись в обґрунтування вимог апеляційної скарги на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи.
На підставі апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького та Приватного підприємства “Господар” на рішення господарського суду Київської області від 04.08.2006 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 21.09.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 242/20-06.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бекон” згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Київської області від 04.08.2006 р. у справі № 242/20-06 без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.10.2006 р. розгляд справи № 242/20-06 здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Андрейцева Г. М., Швець В. О.
Представники відповідачів в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просять скасувати рішення місцевого господарського суду і відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просять залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького (за договором –продавець) та Приватним підприємством “Господар” (за договором –покупець) укладено договір купівлі-продажу недобудованого об’єкта від 17.06.2003 р., згідно умов якого продавець продає, а покупець купує на умовах даного договору недобудовані приміщення цехів технічних фабрикатів та утилізації з трансформаторною підстанцією та підведеним водопроводом, що розміщені та території ТОВ “Бекон”.
Позивач вважає, що відповідач 1 не був повноправним власником вказаного вище майна, та відповідач 2 є незаконним власником цього майна, а договір купівлі-продажу є таким, що не відповідає вимогам законодавства, зокрема, правовій нормі ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР, згідно якої право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до розділу 2 засновницького договору про створення малого підприємства “Бекон” від 30 серпня 1991 року Київський м’ясопереробний завод зобов’язався підготувати проектно-кошторисну документацію з будівництва малого підприємства “Бекон” в м. Миронівка, внести грошові та майнові вклади, а Колгосп ім. Бузницького –оформити під будівництво відповідні земельні ділянки та побудувати виробничі і допоміжні будівлі, внести грошові та майнові вклади.
На виконання умов засновницького договору Київський м’ясопереробний завод в 1993 році підготував проектно-кошторисну документацію з будівництва м’ясопереробного комплексу малого підприємства “Бекон”, а Колгосп ім. Бузницького розпочав відповідне будівництво.
12 січня 1994 року мале підприємство “Бекон” реорганізовано шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю “Бекон”, яке згідно Протоколу № 1 засідання засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Бекон” від 12 січня 1994 року на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 24-92 є правонаступником малого підприємства “Бекон” в повному обсязі. У статутний фонд ТОВ “Бекон”, зокрема, зараховано раніше внесені грошові і майнові внески засновників малого підприємства “Бекон”.
Згідно розділу 2 Пояснюючої записки до Робочого проекту проектно-кошторисної документації з будівництва м’ясопереробного комплексу малого підприємства “Бекон” останній (м’ясопереробний комплекс) призначений для переробки всіх видів худоби і виробництва всіх груп ковбасних виробів.
Згідно розділу 3 Пояснюючої записки до Робочого проекту проектно-кошторисної документації з будівництва м’ясопереробного комплексу малого підприємства “Бекон" запроектовані будівлі планувалося будувати в дві черги:
перша черга - виробнича будівля (м’ясожировий цех, дільниця з переробки субпродуктів), блок компресорної та котельні, загони для худоби, будівля жироловки, центральна прохідна;
друга черга - гараж, матеріальний склад, цех технічних фабрикатів, побутовий корпус, трансформаторна підстанція.
Як встановлено місцевим господарським судом і підтверджується матеріалами справи, в 1996 р. актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту згідно проектно-кошторисної документації з будівництва м’ясопереробного комплексу малого підприємства “Бекон” введено в експлуатацію будівлі першої черги будівництва: двоповерхову будівлю м’ясопереробного цеху, блок компресорної з котельною, водонапірну башту, криті і відкриті загони для утримання скота, прохідну та будівлю жироловки.
Будівлі другої черги будівництва м’ясопереробного комплексу офіційно в експлуатацію не введено, оскільки останні неправомірно вибули з володіння законного власника –ТОВ “Бекон”.
При цьому будівля м’ясопереробного цеху є головною річчю м’ясопереробного комплексу ТОВ “Бекон”.
За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, при вирішення спору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. із змінами внесеними до нього Законами України.
Відповідно до ст. 132 Цивільного кодексу Української РСР приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв’язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.
У відповідності до положень ст. 132 Цивільного кодексу Української РСР вказані вище будівлі є складовими частинами м’ясопереробного комплексу ТОВ “Бекон” та підпадають під класифікацію головної речі і приналежностей, які призначені служити головній речі і зв’язані з нею спільним господарським призначенням, та наслідують долю головної речі.
Як встановлено місцевим господарським судом і підтверджується матеріалами справи, згідно акта прийому-передачі двох артезіанських скважин від 14 грудня 1996 року, артезіанські скважини передано у власність позивача.
Згідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що зокрема повинні містити посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені якої складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.
Відповідачами не надано жодного документа, який би відповідав вказаним вище вимогам, а тому заперечення проти позову є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідачами не доведено факту належності на праві власності СТОВ ім. Бузницького недобудованого приміщення цеху технічних фабрикатів та утилізації, трансформаторної підстанції, підведеного водопроводу, які відчужено ПП “Господар” згідно договору купівлі-продажу недобудованого об’єкта від 17.06.2003 р.
Місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги Перелік будівель і споруд, які не передано як внесок до Статутного фонду ТОВ “Бекон”, а знаходяться на балансі СТОВ ім. Бузницького і є його власністю від 02.03.2000 року. Вказаний документ не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки державна реєстрація СТОВ ім. Бузницького відбулася лише 15.03.2000 року.
На підтвердження своїх доводів позивачем надано суду Засновницький договір про створення малого підприємства “Бекон” від 30 серпня 1991 року, Протокол № 1 засідання засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Бекон” від 12 січня 1994 року, Статути малого підприємства “Бекон” та товариства з обмеженою відповідальністю “Бекон”, проектно-кошторисну документацію будівництва м’ясопереробного комплексу малого підприємства “Бекон”, Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом м’ясопереробного комплексу від 20 лютого 1996 року, Акт прийому-передачі двох артезіанських скважин від 14 грудня 1996 року.
За таких обставин місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що власником майна м’ясопереробного комплексу ТОВ “Бекон”, а саме: м’ясопереробного цеху, блоку компресорної та котельні, загонів для худоби, будівлі жироловки, гаражу, цеху технічних фабрикатів, побутового корпусу, трансформаторної підстанції, двох артезіанських скважин, підведеного водопроводу, є позивач.
17 червня 2003 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького та Приватним підприємством “Господар” укладено договір купівлі-продажу недобудованих приміщень цеху технічних фабрикатів та утилізації, трансформаторної підстанції, підведеного водопроводу, загальною вартістю 60 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.
Згідно ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Згідно ч. 1 ст. 59 Цивільного кодексу Української РСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу від 17 червня 2003 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького і Приватним підприємством “Господар” є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Твердження відповідача про добросовісність набуття спірного майна є безпідставними.
Позивач вважає, що правові норми ст. 145 Цивільного кодексу Української РСР не повинні бути застосовані, оскільки набувач оспорюваного майна –Приватне підприємство “Господар” в особі його власника Федченка В. М. є недобросовісним набувачем. Власник ПП “Господар” на момент укладення вказаного вище договору купівлі-продажу займав посаду директора ТОВ “Бекон”, а тому знав і повинен був знати, що майно придбане ним за плату у СТОВ ім. Бузницького, не належить на праві власності продавцю.
Отже, вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння – Приватного підприємства “Господар”, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За таких обставин доводи відповідачів, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи.
Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що місцевим господарським судом прийнято законне та обґрунтоване рішення, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні, відповідають в повній мірі обставинам справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 04.08.2006 року у справі № 242/20-06 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідачів у справі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Бузницького та Приватного підприємства “Господар” на рішення господарського суду Київської області від 04.08.2006 року у справі № 242/20-06 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 04.08.2006 року у справі № 242/20-06 залишити без змін.
3. Справу № 242/20-06 повернути господарському суду Київської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О