СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
18.05.2009 Справа № 22-а-1144/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Гагарінський районний суд м.Севастополь (суддя Лугвіщик А.М. ) від 12.06.08 по справі № 22-а-1144/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя (АДРЕСА_2)
Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя АДРЕСА_3)
про стягнення недоплаченної щорічної матеріальної допомоги ветерану війни-учаснику бойових дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 12 червня 2008 року (суддя Лугвіщик А.М.) у справі №2а-47/08 (№22а-1144/08) позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя про стягнення недоплаченої щорічної матеріальної допомоги ветерану війни-учаснику бойових дій, було задоволено частково та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя суму недоплаченої грошової допомоги за 2006 рік у розмірі 1545,00 грн. та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя суму недоплаченої грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 1750,00 грн.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя є розпорядником бюджетних коштів низщого рівня і у своєї діяльності керується положеннями Бюджетного кодексу України та законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.
У судове засідання 18 травня 2009 року представники сторін не з'явилися. Причина неявки суду не відома. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Гагарінським районним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 12 лютого 2004 року (а.с. 5). Ці обставини відповідач не спростовує.
Таким чином, на ОСОБА_1 розповсюджуються пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року №3551-II із змінами і доповненнями.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач просить стягнути на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику війни - учаснику бойових дій відповідно до вимог частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» за 2004-2007 роки у сумі 12753,39 грн.
Згідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551 із змінами і доповненнями щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.
З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у лютому 2007 року. Однак, відповідно до частин 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач наполягав та продовжує наполягати на застосуванні судом річного строку звернення з позовом, який встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
При таких обставинах справи судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог за 2004-2005 роки.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-1У для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, збільшений на 1 відсоток згідно із Законом України від 19 грудня 2007 року № 489-У, враховуючи зміні, внесені Законом України від 15 березня 2007 року № 749-У.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-V визначено, що з 01 квітня 2006 року прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність становить 406,00 гривень.
Відповідно до зазначеного Закону розмір мінімальної пенсії за віком прирівнюється до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, та складає 410,06 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя було сплачено у 2006 року щорічну разову грошову допомогу у розмірі 250,00 грн., а Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя було сплачено у 2007 року щорічну разову грошову допомогу у розмірі 280,00 грн. При цьому, відповідач керувався вимогами статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стаття 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині обмеження розмірів щорічної допомоги визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не передбачено обмеження прав і пільг ветеранів війни. Цей Закон забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Тому відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє інваліда війни права на таку допомогу.
Відповідно до вимог статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2006 рік у сумі 1545,00 грн. та з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя за 2007 рік у сумі 1750,00 грн. підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 12 червня 2008 року у справі №2а-47/08 (№22а-1144/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська