СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
18.05.2009 Справа № 2-а-1571/08/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю представників сторін:
представник позивача ОСОБА_1 довіреність № без номеру від 30.12.08;
представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 довіреність НОМЕР_1 від 01.01.09;
представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 довіреність НОМЕР_2 від 12.05.09;
представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2України- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній РеспубліціКрим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 14.11.08 у справі № 2-а-1571/08
за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
до ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2)
ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_3)
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Трещова О.Р.) від 14 листопада 2008 року у справі № 2-а-1571/08 (№ 2-а-1571/08/0170) позов ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними, спонукання до виконання певних дій, стягнення моральної шкоди було задоволено. Дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови з 01 січня 2008 року в виплаті призначеної ОСОБА_4 пенсії як інваліду війни 1 групи в розмірі, визначеному пунктом «а»частини 1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ було визнано протиправними. Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим було зобов'язано провести з 01 січня 2008 року перерахунок та виплачувати ОСОБА_4 пенсію як інваліду війни 1 групи в розмірі, визначеному пунктом «а»частини 1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ. З Державного бюджету України було стягнуто моральну шкоду на користь ОСОБА_4 в розмірі 1177 грн.
Не погодившись з постановою суду, Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 29 липня 2008 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені на підставі неналежної оцінки доказів. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до статті 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262 право на пенсію по інвалідності мають військовослужбовці, якщо їх інвалідність настала внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке отримане ними в період проходження військової служби. Однак позивач був призваний на військову службу лише 12 жовтня 1950 року. На думку заявника апеляційної скарги, оскільки інвалідність позивачу встановлена як учаснику підпільно-партизанської боротьби у 13-річному віці, то група інвалідності позивача не пов'язана з проходженням військової служби. Неправомірність висновків суду першої інстанції заявник апеляційної скарги підтверджує відповіддю Пенсійного фонду України з питання права позивача на отримання пенсії як інваліда війни 1 групи згідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Заявник апеляційної скарги вважає безпідставним стягнення моральної шкоди.
У судовому засіданні 18 травня 2009 року представники заявника апеляційної скарги підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
У судовому засіданні 18 травня 2009 року представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача посилається на статті 1, 1, 18, 20-25, 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 1, 4-7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 України у судове засідання 18 травня 2009 року не з'явився. Причина неявки суду не відома. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та заявника апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є інвалідом війни 1 групи, що підтверджується Витягом із акту огляду у МСЕК від 07 липня 2004 року НОМЕР_3 (а.с.6). Цей факт заявником апеляційної скарги не спростовується.
Відповідно до Довідки Комісії у справах колишніх партизанів Великої вітчизняної війни 1941-1945 років при Верховній Раді України за НОМЕР_4 від 04 квітня 2002 року (а.с. 5) ОСОБА_4 був учасником підпільно-партизанської боротьби у складі 1-го Молдавського з'єднання під командуванням ОСОБА_5 В кінці 1943 року при виконанні завдання був поранений в ногу, числився на посаді розвідника, провідника та брав участь у бойових діях з серпня 1943 року по січень 1944 року, що підтверджується рішенням Комісії у справах колишніх партизанів від березня 2002 року, протокол НОМЕР_5. ОСОБА_4 має Партизанський квиток за НОМЕР_6 від квітня 2002 року та має посвідчення за НОМЕР_7 від 10 серпня 2004 року, згідно до якого є інвалідом 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 5).
Згідно до Довідки Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15 листопада 2007 року за № 2328/Х-5 (а.с. 4) ОСОБА_4 з 01 серпня 2004 року отримував пенсію інваліда війни 1-ї групи у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В січні 2008 року позивач переїхав на постійне місце проживання до Автономної Республіки Крим та його пенсійна справа було передано до ІНФОРМАЦІЯ_1 і з 01 січня 2008 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років з урахуванням підвищень до пенсії як інваліду війни 1 групи згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Підставою для призначення пенсії за вислугу років а не як інваліду війни - військовослужбовцю сталося те, що Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим дійшов до висновку про те, що позивач отримав поранення не у зв'язку з проходженням військової служби, тому що на момент отримання поранення йому було 14 років і він був призваний на військову службу лише 12 жовтня 1950 року.
З даними висновками ІНФОРМАЦІЯ_1 судова колегія погоджується у зв'язку з наступним.
Позивач вважає, що він має право на отримання пенсії у відповідності зі статтею 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262 із змінами та доповненнями.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державній кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 18 вказаного Закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону на партизанів і підпільників, визнаних такими законодавством України, які не займали командні посади, та членів їх сімей поширюються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей.
Відповідно до статті 4 Закону право на пенсії по інвалідності нарівні з офіцерським складом, військовослужбовцями надстрокової служби та військової служби за контрактом мають право особи, які займали командні посади, що відповідають посадам офіцерського складу, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах, визначених такими законодавством України.
Як вказувалося вище, позивач займав посаду розвідника та провідника, тобто під час підпільно-партизанської боротьби не займав командну посаду.
При таких обставинах справи, позивач має право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»на умовах, за нормами і в порядку, які встановлено для військовослужбовців строкової служби.
Одночасно позивач має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»на умовах, за нормами і в порядку, які встановлено для осіб, які мають право на довічну пенсію за вислугу років з урахуванням підвищення до пенсії, встановленого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для інвалідів війни відповідної групи.
Позивач має право вибрати один із вказаних видів пенсійного забезпечення.
Аналогічну думку висловили Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 23 січня 2009 року НОМЕР_8 «Про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_4, Пенсійний Фонд України у листі від 14 лютого 2008 року НОМЕР_9, Департамент фінансів Міністерства оборони України у листі від 10 грудня 2008 року НОМЕР_10.
Таким чином, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14 листопада 2008 року у справі № 2-а-1571/08 (№ 2-а-1571/08/0170) скасувати.
Прийняти нову постанову.
У позові відмовити.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська