УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого Галапаца І.І.

Суддів Леона О.І., Макарова Ю.М.

з участю адвоката ОСОБА_1

засудженої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2010 року, –

встановила:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка с. Тур’є Старосамбірського району Львівської області, жителька м. Борислава, вул. Коваліва, 46/75 Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружена, працююча молодшою сестрою ЗАТ "Трускавецькурорт", раніше не судима,

засуджена за ст. 125 ч. 2 КК України до штрафу в розмірі 1 тис. 20 грн.

Обрано ОСОБА_2 запобіжний захід – підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянка України, уродженка с. Тур’є Старосамбірського району Львівської області, жителька м. Борислава, вул. І.Ґонти, 45 Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлучена, працююча бухгалтером санаторію "Женева" в м. Трускавці, раніше не судима,

виправдана за ст. 126 ч.1 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 687 грн. 80 коп. матеріальної шкоди та 1 тис. 500 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Згідно вироку суду, 24 листопада 2007 року близько 07 год. 20 хв. на автобусній станції в м. Бориславі ОСОБА_4 чекала автобус маршрутом Борислав-Стрілки для поїздки в с. Тур’є Старосамбірського району. Серед присутніх на автобусній станції вона побачила знайомих їй – колишню свекруху ОСОБА_3 та її сестру ОСОБА_2, які стояли від неї приблизно за 15-18 метрів. До ОСОБА_4 підійшла ОСОБА_3, відносно якої Бориславським міським судом 18 грудня 2009 року винесено постанову, якою останню звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 125 ч.2 КК України на підставі Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, і вимогливо в грубій формі зажадала відійти в сторону, щоб поговорити, на що ОСОБА_4 відповіла, що не хоче з нею говорити, бо у них немає нічого спільного і відходити з місця, де стоїть, немає потреби. В наказовій формі нецензурними словами ОСОБА_3 зажадала від неї повернення меблів, грошей та весільних подарунків, на що ОСОБА_4 відповіла, що нехай її син ОСОБА_5 звертається до суду і яку суму визнає суд, то таку вона йому поверне. Після чого ОСОБА_3, обзиваючи її нецензурними словами і продовжуючи вимагати зазначеного, вдарила її рукою в обличчя, погрожуючи розправою особами, яких вона найме. При цьому, продовжувала бити ОСОБА_4 сумкою, яку тримала в руках, наносячи удари по голові, обличчі та інших частинах тіла на очах пасажирів, які знаходилися на автостанції. На допомогу ОСОБА_3 підбігла її сестра ОСОБА_2, яка стежила за цим і теж почала бити її – ОСОБА_4 по обличчю та голові, тягати за волосся, супроводжуючи свої дії нецензурними словами. Після чого, виштовхали ОСОБА_4 за приміщення автостанції, де їх не було видно пасажирам і там продовжували обзивати та наносити побої останній. ОСОБА_3, зокрема кричала, що через неї її син ОСОБА_5, із яким у неї розірваний шлюб, почав пиячити. Свої дії сестри ОСОБА_3 та ОСОБА_2 супроводжували образливим криком, шарпали обидві її за одяг, а ОСОБА_2 навіть наносила удари по голові і обличчю букетом квітів, які тримала в руці. Невідомий мужчина заступився за ОСОБА_4, однак на його вимогу припинити свої дії, сестри не звертали уваги і штовхали її дальше за приміщення автобусної станції. Коли ОСОБА_3 в черговий раз ударила її сумкою по голові і з силою штовхнула в груди, від того ОСОБА_4 вона впала і головою вдарилася об землю та втратила свідомість, а коли опритомніла, то почула від ОСОБА_3 погрозу про розправу над нею.

Згідно п.6 "Повторний діагноз" виписки №831 історії хвороби Бориславської міської лікарні, в лікарню ОСОБА_4 госпіталізована із струсом головного мозку, забоєм поперекового відділу. На стаціонарному лікуванні знаходилася з 26 листопада 2007 року по 11 грудня 2007 року.

ОСОБА_4 обвинувачувалась потерпілою ОСОБА_3 в тому, що вона 24 листопада 2007 року близько 07 год. 30 хв., перебуваючи на території автобусної станції, що по вул. Тернавки у м. Бориславі, вчинила сварку з нею, в ході якої ОСОБА_4 на грунті особистих неприязних відносин умисно вчинила насильницькі дії, а саме: зірвала з її правого вуха золоту сережку та стискала і викручувала руки ОСОБА_3

В апеляції засуджена ОСОБА_2 покликається на те, що вирок міського суду є необґрунтований і не базується на матеріалах судового слідства.

Вважає, що судом не прийнято до уваги докази, наявні в матеріалах справи та встановлені під час судових засідань, і суд дав їм упереджену, невірну оцінку, а тому неправильно застосував щодо неї кримінальний закон.

Наголошує, що судом не взято до уваги показання ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що вона – ОСОБА_2 в конфлікті між ОСОБА_4 участі не приймала, та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які в своїх поясненнях зазначили, що вони не бачили чи наносила вона удари ОСОБА_4

Також вважає, що позов потерпілої ОСОБА_4 судом задоволено помилково, так як у медичній карті №831 ОСОБА_4 відсутні будь-які лікарські записи про необхідність придбання додаткових ліків під час проведеній курсу лікування, так як курс лікування в умовах стаціонару лікарні безплатний і позов з цього приводу має пред’являти представник державної установи.

Акцентує, що із матеріалів справи та вироку є незрозумілим на підставі яких доказів та яких мотивів її дії кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України.

Просить скасувати вирок міського суду та постановити новий вирок, яким закрити кримінальну справу відносно неї за відсутністю складу злочину.

В апеляції потерпіла ОСОБА_3 покликається на те, що вирок міського суду є необґрунтований і не базується на матеріалах судового слідства.

Вважає, що судом не прийнято до уваги докази, наявні в матеріалах справи та встановлені під час судових засідань, і суд дав їм упереджену, невірну оцінку, а тому неправильно застосував щодо неї кримінальний закон.

Наголошує, що судом не взято до уваги її показання, показання ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що вона – ОСОБА_3 лише припиняла своє побиття ОСОБА_4, та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які в своїх поясненнях зазначили, що вони не бачили чи наносила вона удари ОСОБА_4

Акцентує, що із матеріалів справи та вироку є незрозумілим на підставі яких доказів та яких мотивів її дії кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України.

Просить скасувати вирок міського суду та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні по відношенні до неї злочину, передбаченого ст. 126 ч.1 КК України та задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та в їх інтересах адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляції, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі задоволення не підлягають.

Винність засудженої ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведена зібраними по справі та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_4 в судовому засіданні про обставини побиття її ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і завдану їй матеріальну та моральну шкоду, яку вона просила стягнути.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 про те, що 24 листопада 2007 року біля 07 год. 30 хв. вона знаходилася на автобусній станції в м. Бориславі, так як їхала в с. Тур’є. З нею стояла ОСОБА_7 Вона бачила як ОСОБА_3 підійшла до ОСОБА_4 і вони про щось розмовляли. Пізніше ОСОБА_3 почала сваритися з ОСОБА_4 та вдарила її рукою по лиці, після цього до них підійшла сестра ОСОБА_3 – ОСОБА_2 і вони вдвох заштовхали ОСОБА_4 за автобусну станцію. У руках ОСОБА_2 знаходився букет квітів.

Аналогічними показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, яка також зазначила, що коли вона – ОСОБА_7 зайшла в автобус там вже була ОСОБА_4, обличчя в неї було заплакане, а через декілька днів взнала, що ОСОБА_4 знаходиться на лікуванні в лікарні.

Показаннями в судовому засіданні експерта ОСОБА_9 про те, що 26 листопада 2007 року по скеруванню ДІМ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області він оглядав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у скеруванні було зазначено обставини справи. Під час огляду в останньої був струс головного мозку та садна і вона перебувала на лікуванні в травматологічному відділенні Бориславської ЦМЛ.

Висновком експерта №1267 "д" від 02 грудня 2008 року, згідно якого в ОСОБА_4 були тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я (а.с.52-53).

Протоколом телефонного повідомлення від 25 листопада 2007 року про те, що в чергову частину Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області о 20 год. 05 хв. надійшло повідомлення від чергового лікаря травматологічного відділення Бориславської ЦМЛ, що за медичною допомогою звернулася ОСОБА_4 (відмовний матеріал №311-0819).

Заявою ОСОБА_4 від 25 листопада 2007 року на ім’я начальника Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області про спричинення її тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (відмовний матеріал №311-0819).

Актом судово-медичного дослідження №1392 від 26 листопада 2007 року, згідно якого в ОСОБА_4 були тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я (відмовний матеріал №311-0819).

Ксерокопією виписки №831 з історії хвороби Бориславської ЦМЛ, де в п.6 "Повторний діагноз" зазначено, що в лікарню ОСОБА_4 госпіталізована із струсом головного мозку, забоєм поперекового відділу. На стаціонарному лікуванні знаходилася з 26 листопада 2007 року по 11 грудня 2007 року (а.с.7).

Копіями товарних чеків від 26 листопада 2007 року, копіями квитанцій до прибуткового касового ордера №1958, №1959 від 06 грудня 2007 року, копіями фіскальних чеків, якими підтверджується покупка ліків, медичне обстеження та витрати на дорогу, понесені потерпілою ОСОБА_4 (а.с.8,9).

Медичною картою №831 стаціонарного хворого ОСОБА_4, яка знаходиться при справі.

Отже, наведене, на думку колегії суддів, вірно оцінено судом І інстанції, а тому висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який її засуджено, є правильний.

Призначаючи покарання засудженій ОСОБА_2, суд І інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обрав покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Крім цього, на думку колегії суддів, цивільний позов ОСОБА_4 вирішений правильно.

Також колегія суддів вважає, що міський суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_4 слід виправдати за ст. 126 ч.1 КК України, оскільки в ході судового слідства не здобуто доказів винності останньої у пред’явленому їй потерпілою ОСОБА_3 обвинуваченні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в сукупності зазначене спростовує доводи апеляцій і не вбачає підстав для скасування вироку міського суду.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, –

ухвалила:

вирок Бориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2010 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляції засудженої та потерпілої ОСОБА_3 – без задоволення.

Головуючий

Судді