Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.06                                                                                            Справа №  3/9

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Корсакової Г.В. (доповідач по справі),

суддів:                                 Мельника С. М. суддів:                                 Ільєнок Т.В.  

                                                                                                                              .

При секретарі судового засідання Рустам’ян Е.А.          

за участю представників:

від позивача: В’юн О.П. –за довіреністю          

від відповідача: Огар І.С. –за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову  господарського суду Полтавської області від 06.04.06 року.

по справі          № 3/9 (суддя Бунякіна Г.І.)

за позовом Спільного українсько-французького підприємства «Фрасмо», м. Кременчук

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000302301/0/241 від 06.02.2006р.

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

          Спільне українсько-французьке підприємство «Фрасмо»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000302301/0/241 від 06.02.2006р.,  за яким визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 2 580,00 грн., в тому числі 1 900,00 грн. основний платіж та 680,00 грн. штрафна (фінансова) санкція (в редакції заяви про уточнення позовних вимог №75/04-04 від 24.03.06р.).

          Постановою господарського суду Полтавської  області від 06.04.2006р. у справі №3/9 позовні вимоги Спільного українсько-французького підприємства «Фрасмо» задоволені повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000302301/0/241 від 06.02.2006р.

Постанова місцевого господарського суду мотивована зокрема тим, що позивачем віднесено до складу валових витрат вартість послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів на підставі актів виконаних робіт, що відповідає нормам п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" та які суд оцінив як належні та допустимі докази   понесення   позивачем   витрат,   оскільки   зазначені   акти   підписані посадовими  особами   сторін  та  скріплені   печатками   сторін   й   відповідають загальним вимогам п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерствам фінансів України від   24.05.1995р.   №88   та   зареєстрованому   в   Міністерстві   юстиції   України 05.06.1995р.   за  №168/704,   п.2   ст.9   Закону  України   від   16.07.1999р.   "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо форми та змісту бухгалтерських документів. Посилання    Кременчуцької   ОДПІ    на неможливість віднесення даних витрат до таких, що пов'язані із господарською діяльністю,   не взяті судом до уваги, з огляду на те, що в акті перевірки   податковим органом констатовано наявність   на   балансі   у   позивача  транспортних   засобів,   за   які   своєчасно нараховано та сплачено відповідний податок, й які позивач міг ремонтувати та нести витрати на їх обслуговування, та в подальшому відносити на валові витрати.

          Не погодившись з прийнятою постановою, Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу від 06.05.2006р. № 11829/10, в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 06.04.2006р. у справі № 3/9 та прийняти постанову, якою у позові відмовити.

Зокрема, скаржник вказує на те, що судом першої інстанції при винесені постанови не враховані положення: ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.4, 2.11. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському  обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від   24.05.1995р.   №88   та   зареєстрованому   в   Міністерстві   юстиції   України 05.06.1995р.   за  №168/704; п.  5.1   статті  5  Закону  України   "Про  оподаткування     прибутку підприємств".

          Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу № 128/04-04 від 19.06.2006р., просить залишити постанову господарського суду Полтавської області від 06.04.2006р. без змін, а апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ без задоволення.

Під час апеляційного розгляду справи представник відповідача вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримував, просив скасувати постанову  місцевого господарського суду та в задоволенні позовних вимог відмовити. Представник позивача просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні, яке відбулось 07.11.2006р. оголошено вступну та  резолютивну частину ухвали.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Кременчуцької ОДПІ не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом Полтавської області під час її розгляду Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного  та іншого законодавства Спільного українсько-французького підприємства "Фрасмо" за період з 01.07.2004 р. по 30.09.2005 р., за наслідками якої складено акт №27/23-120/00172592 від 23.01.2006 р.

В ході проведення перевірки було встановлено, що в бухгалтерському та податковому обліку позивачем збільшено витрати по ремонту і обслуговуванню автомобілів, виконаних Приватним підприємцем Ковнером Р.С., за 3-4 квартали 2004 року на суму 3966,0 грн., за 9 місяців 2005 року - 3574,0 грн. Письмові угоди СП «Фрасмо» з ПП Ковнером Р.С. не укладало. Витрати обліковувались на підставі актів виконаних робіт по ремонту та обслуговуванню автомобілів. Акти виконаних робіт оформлені без визначення державного номера, марки та моделей автомобіля. Таким чином, за висновком контролюючого органу, первинні документи  не містять відомості, що господарські операції відносяться до валових витрат СП «Фрасмо».

Документальною перевіркою встановлені порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3-4 квартали 2004 р. на суму 1000 грн., за 9 міс. 2005р. на суму 900 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000302301/0 від 06.02.2006р., яким позивачу згідно з п.п. «б»п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 2580 грн. в т.ч. 1900 грн. основний платіж та 680 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного  провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує факт понесення позивачем витрат на придбання робіт (послуг) з обслуговування автотранспорту, які підтверджуються актами виконаних робіт, накладними та рахунками, але вказує на неможливість з’ясувати чи це обслуговувався автотранспорт, що використовується в господарській діяльності позивача, оскільки в актах виконаних робіт відсутні державні номери, марки, і  моделі автомобілів та зазначає на неврахування в зв’язку з цим судом першої інстанції положень ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.4, 2.11. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському  обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від   24.05.1995р.   №88   та   зареєстрованому   в   Міністерстві   юстиції   України 05.06.1995р.   за  №168/704; п.  5.1   статті  5  Закону  України   "Про  оподаткування     прибутку підприємств".

Судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компетенція вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній  господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.  

Підпунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.11.2 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів  з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг),  а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку  результатів робіт (послуг).

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена  правилами ведення податкового  обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Частинами 1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією під час проведення планової документальної перевірки встановлено, що віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів у періоді, охопленому перевіркою, відбувалося на підставі актів виконаних робіт, накладних та рахунків, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 59-91), які є первинними документами та за висновком місцевого господарського суду з яким погоджується судова колегія, мають всі необхідні обов’язкові реквізити, визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оплата позивачем отриманих послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача та відповідачем не заперечується.

          Посилання Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на неможливість з’ясувати чи це обслуговувався автотранспорт, що використовується в господарській діяльності позивача, оскільки в актах виконаних робіт відсутні державні номери, марки та моделі автомобілів, на думку судової колегії, вірно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки не відповідають приписам ч.2 ст.71 КАС України відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          При цьому, як вбачається з матеріалів справи та зазначено місцевим господарським судом,  в акті перевірки від 23.01.2006р. (п.3.1.8 –правильність нарахування податку з власників транспортних засобів і своєчасність його перерахування до бюджету) констатовано наявність на балансі підприємства  транспортних засобів, за які позивачем своєчасно нараховано та сплачено відповідний податок (аркуш акту 42). Таким чином, позивач міг ремонтувати дані транспортні засоби та нести витрати на їх обслуговування, які в подальшому відносити на валові витрати.

Крім того,  колегія суддів враховує той факт, що докази того, що зазначені вище акти виконаних робіт не мають юридичної сили або визнані недійсними, в матеріалах справи відсутні.

Водночас судова колегія зазначає, що до переліку витрат, що не включаються до складу валових (п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») витрати з обслуговування автотранспорту не відносяться.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає відсутніми зі сторони позивача констатованих відповідачем порушень п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана постанова від 06.04.2006р. прийнята господарським судом Полтавської області відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

          Згідно ст. ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції.

Керуючись Розділом VІІ „Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

у х в а л  и  в :

     1. Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на            постанову  господарського суду Полтавської області від 06.04.06 року у справі           № 3/9  залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Полтавської області від 06.04.2006 року у справі № 3/9 залишити без змін.

          3.  Матеріали справи № 3/9 повернути до господарського суду Полтавської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст.212  КАС України.

Головуючий суддя:                                                                         Корсакова Г.В.                                            Судді:                                                                                     Мельник С. М.  Судді:                                                                                     Ільєнок Т.В.