Судове рішення #5000382

                                                                                                    Копія

 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД

 

Постанова

Іменем України

 

06.05.2009           Справа № 2-а-1158/08/2703

 

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Курапової З.І.,

суддів           Лядової Т.Р. ,

Санакоєвої М.А.

 

секретар судового засідання          Антонова Н.В.                              

за участю представників сторін:

 

позивач, ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, 

представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, 

 

розглянувши апеляційну скаргу  ІНФОРМАЦІЯ_1  на постанову Ленінський районний суд  м.Севастополь (суддя  Проценко О.І. ) від 09.12.08 у справі № 2-а-1158/08

 

за позовом  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

 

до           ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2)

 

про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги

                                                           

ВСТАНОВИВ:

 

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 грудня    2008 р. у справі № 2-а-1158/08 позовні вимоги  ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1  про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, задоволені частково.

ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов'язано  нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01  жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 369,90  грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   стягнута сума судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову   Ленінського районного суду  м. Севастополя від 09 грудня 2008 року, прийняти нову постанову, якою   у задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1 ідмовити.

Апеляційна скарга Управління ПФУ в Ленінському районі  м. Севастополя мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, не у повному обсязі з'ясовані  обставини, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що законодавством не передбачено механізму підвищення  до пенсії, проте, пункт 3 статті 28 «Закону України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовуються виключно для визначення  розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних  гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно ч.2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування»кошти пенсійного фонду використовуються тільки  за призначенням і вилученню не підлягають. Апелянт вказує, що  Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.»відповідних коштів на виплату підвищення «дітям війни» не передбачено.   

У судове засідання 06.05.2009. представники позивача та відповідача не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної  справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги,  перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1  звернулася  до Ленінського районного суду м. Севастополя  із позовом до відповідача  Управління Пенсійного фонду України в  Ленінському районі м. Севастополя   про поновлення  пропущеного  строку звернення до адміністративного суду  та зобов'язанні відповідача нарахувати  недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»за 2006 -2007 роки в сумі 2733,30 грн.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_1   народилася   ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим  Ленінським  РВ УМВС України в м. Севастополі 09 вересня 1997 р.,  тобто станом на час закінчення Другої світової війни  їй було менше 18 років (а. с. 3).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  і має право на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист  дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний  захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України  на 2007 рік” прожитковий  мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному  розмірі з 1 січня -380 грн., з  1 квітня -406 грн., з 1 жовтня -411 грн.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті  28 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007 року по 30.09.2007 рік - 410,06 грн.; з 01.10.2007 року по 31.12.2007 рік -415,11 грн.

Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"    діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний  розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який на думку апелянта застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону та у зв'язку з тим, що у Законі України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України “Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування”.

Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується  на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений  частиною 1 статті 28 Закону “України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію  згідно із Законом України від  25.03.2005 року № 2505-IV.

Але, судова колегія враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав  та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така позиція висловлена у рішення Європейського Суду у справі   Y van Duym v. Home Office ( Case 41\74 van Duym v. Home Office).

Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий  мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 року № 749-V, який набрав чинності після прийняття Закону України від 25.03.2005 року № 2505-IV, яким встановлені обмеження в частині 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки,  щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником  коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 64881030 "Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд", у 2007 році бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними  пенсійними програмами").

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, є ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судова колегія вважає, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому, відсутність коштів  на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги. Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Доводи апелянта, що Положенням про Пенсійний фонд України  визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ і в бюджеті пенсійного фонду не передбачено виплати надбавок дітям війни, не можуть бути прийняти до уваги, тому що відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому,  судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні  справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач звернувся в суд з позовом  07 жовтня 2008 р., отже строк для звернення в суд  з позовом про стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2006 рік і по вересень    2007 р. позивачем пропущений, оскільки позивач мав дізнатися  про порушення його прав саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення  Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007р.

Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав. Оскільки відповідач заперечує проте позову, крім іншого, у зв'язку з пропуском строку на звернення в суд,  судова колегія вважає, що  позовні вимоги у частині стягнення щомісячної грошової  допомоги за 2006 р. і з січня по вересень 2007 р. задоволенню не підлягають.

Позивачу підлягає перерахуванню щомісячна державна соціальна допомога  за період  жовтня -грудня 2007 р. у сумі  373,60  грн.  із наступного розрахунку: 415,11 х 30 % х 3 = 373,60 грн.

Судом першої інстанції здійснений невірний перерахунок щомісячної грошової  соціальної допомоги та помилково нараховане 369,90 грн.   

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому  відповідно до задоволених вимог, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України 0,46 грн.  судового збору. 

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, Постанова Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 грудня  2008 р. підлягає зміні.

Керуючись статтями 195, 196,  п.2 ч. 1   ст. 198, п.1 ч.1 ст. 201, ч.2 ст. 205. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

 

                                                     ПОСТАНОВИВ:         

 

1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1  на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 грудня 2008 року у справі № 2-а-1158/08  залишити без задоволення.

2. Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 грудня 2008 року у справі № 2-а-1158/08 (2-а-1158/08/2703)  змінити, виклавши її в наступної редакції:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі  м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну  державну соціальну допомогу як дитині війни  за жовтень -  грудень 2007 р. у сумі  373,60 грн.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002; Банк: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026)  судовий збір в сумі 0,46 грн.

 

 

Постанова  набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною  п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржено в порядку  статті 212 Кодексу  адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга  на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.

                                                 

Головуючий суддя          підпис                              З.І.Курапова

Судді           підпис                               Т.Р.Лядова

 підпис                               М.А.Санакоєва

 

З оригіналом згідно

Суддя                                                             З.І.Курапова

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація