ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 924/171/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційних скаргпромислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р.

у справі господарського суду№924/171/15 Хмельницької області

за позовомпромислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат"

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення 58 234,79 грн.

за зустрічним позовомФОП ОСОБА_1

допромислово-технічної компанії у вигляді ТОВ "Агромат"

про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 30 000,00 грн. Крапивницький Я.І. дов. б/н від 09.09.2015 ФОП ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року Промислово-технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 58234,79 грн. збитків, спричинених відсутністю майна, переданого на зберігання за Договором зберігання від 01.09.2012 №010912.

У лютому 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Хмельницької області із зустрічним позовом до ПТК ТОВ "Агромат" про стягнення 30000 грн. заборгованості по оплаті за зберігання за Договором зберігання від 01.09.2012 №010912.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.04.2015 (суддя Гладій С.В.) у задоволенні первісного позову Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 58234,79грн. завданих збитків відмовлено у зв'язку з недоведенням. Зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 до ПТК ТОВ "Агромат" про стягнення 30000,00грн. плати за зберігання задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 за апеляційною скаргою ПТК ТОВ "Агромат" рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2015 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено і стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПТК ТОВ "Агромат" 58234,79 грн., та зустрічний позов задоволено частково - стягнуто з ПТК ТОВ "Агромат" на користь ФОП ОСОБА_1 28000 грн. заборгованості за надані послуги зі зберігання товару.

Не погоджуючись із судовими рішеннями в частині задоволення зустрічного позову, ПТК ТОВ "Агромат" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення в частині задоволення зустрічного позову скасувати та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки вважає, що надання послуг зі зберігання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не доведено.

Також не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 в частині задоволення первісного позову про стягнення 58234,79 грн. збитків, за залишити в цій частині Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2015 про відмову у стягненні збитків, оскільки не доведено належними доказами приймання товару на зберігання.

У відзивах на касаційні скарги ПТК ТОВ "Агромат" та ФОП ОСОБА_1 проти доводів касаційних скарг заперечують, наполягають кожний на задоволенні своїх касаційних скарг.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.09.2012 між Промислово-технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" (поклажодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (зберігач) укладено договір зберігання №010912Х (далі - Договір зберігання), згідно якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання майно, відповідно до актів приймання-передачі, накладних або інших документів про передачу майна, складених на підставі цього договору, і зобов'язується його зберігати та повернути це майно поклажодавцю в схоронності. Зберігання майна здійснюється за адресою: АДРЕСА_1.

Майно доставляється до місця зберігання за рахунок поклажодавця. Відвантаження/завантаження майна на складі зберігача здійснюється силами та за рахунок зберігача. Вартість майна, переданого на зберігання за даним договором, не може перевищувати 30000,00грн. Майно передається на зберігання: плитка керамічна, вироби санітарно-фаянсової групи в асортименті, кількості за вартістю, визначеною в актах приймання-передачі на зберігання, накладних або інших документах про передачу майна.

У відповідності до договору зберігання зберігач зобов'язаний: прийняти майно у відповідності з актами приймання-передачі, накладними або іншими документами про передачу майна; зберігати майно до пред'явлення поклажодавцем вимоги про повернення майна; повернути саме те майно, яке було передане на зберігання поклажодавцем; повернути майно за першою вимогою поклажодавця в день надходження вимоги, у тому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, а також у кількості та асортименті, що вимагається поклажодавцем.

Поклажодавець зобов'язаний, серед іншого, щоквартально прийняти, розглянути і за відсутності мотивованих заперечень підписати наданий зберігачем акт виконаних робіт у 10-денний строк з дня його отримання; сплатити зберігачу винагороду в розмірі та порядку, передбаченими даним договором, а саме вартість зберігання становить 1000,00грн., в тому числі ПДВ - 166,67грн., за кожен місяць зберігання.

Винагорода у вказаній сумі сплачується незалежно від кількості майна, що знаходилося на зберіганні в місяць, за який здійснюється оплата. Оплата винагороди за зберігання майна здійснюється поклажодавцем щоквартально не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок зберігача. За результатами діяльності сторони зобов'язані проводити звірку кожні три місяці, результати якої оформляються відповідним актом.

Пунктами 5.1, 5.5 договору сторони узгодили, що зберігач несе відповідальність за втрату або недостачу майна та відшкодовує збитки, завдані поклажодавцю втратою (недостачею), в тому числі, але не винятково в розмірі вартості втраченого чи майна, що не вистачає, заявленої поклажодавцем, але в будь-якому випадку не нижче вартості майна, визначеної при його передачі на зберігання.

Неповернення майна за вимогою поклажодавця протягом більше ніж 10 днів з моменту заявлення такої вимоги означає визнання зберігачем факту повної втрати майна, яке не повернуте. Повернення майна здійснюється за місцезнаходженням зберігача.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за договором. Договір може бути продовжений за погодженням сторін.

Договір зберігання від 01.09.2012 №010912Х підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов Договору зберігання за Актом від 11.09.2012 №4554 приймання-передачі на відповідальне зберігання поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання майно вартістю на загальну суму 21253,76грн., а саме: плитку в асортименті, декор. Акт приймання-передачі від 11.09.2012 №4554 на відповідальне зберігання до договору зберігання №010912Х від 01.09.2012 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

18.12.2014 ПТК ТОВ "Агромат" на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надіслано вимогу від 16.12.2014 №1165 про повернення майна, згідно якої ПТК ТОВ "Агромат" просить приватного підприємця у найкоротший термін повернути майно на суму 21253,76грн., яке було передано останньому на зберігання згідно договору №010912Х від 01.09.2012. У випадку не виконання даної вимоги позивач на підставі п.5.5 договору буде вважати таке майно втраченим та вимагатиме відшкодування його вартості.

Відповіді на вказану вище вимогу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано, майно не повернуто. ПТК ТОВ "Агромат" складений акт від 03.04.2015, згідно якого майно, що передавалось на зберігання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, за місцем зберігання відсутнє.

За вказаних обставин ПТК ТОВ "Агромат" звернулася до господарського суду Хмельницької області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 58234,79грн. збитків.

Обґрунтовуючи позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог, ПТК ТОВ "Агромат" посилається на те, що у зв'язку з повною втратою ФОП ОСОБА_1 майна, що було передано позивачем на зберігання відповідачу на умовах договору зберігання №010912X від 01.09.2012 за Актом приймання-передачі №4554 від 11.06.2012 на суму 21253,76грн., ПТК ТОВ "Агромат" було змушене закупити аналогічне майно у ФОП ОСОБА_3 згідно видаткових накладних №40683 від 10.02.2015, №40695 від 12.02.2015, №40703 від 13.02.2015, за яке сплатив загальну вартість 58234,79грн.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до договору зберігання №10912Х від 01.09.2012 Промислово - технічна компанія ТОВ "Агромат" зобов'язалася відповідно до п.4.1 та п.4.2 договору сплачувати винагороду за зберігання в розмірі 1000,00грн. щомісяця, а заборгованість ПТК ТОВ "Агромат" перед ФОП ОСОБА_1 становить 30000,00грн. за період з 01.09.2012 по 19.02.2015.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.04.2015 у справі №924/171/15 у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю. Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд виходив з недоведеності позивачем протиправної поведінки відповідача, відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками. Підставою для задоволення зустрічного позову суд визнав встановлений факт передачі майна на зберігання за Актом приймання-передачі, за зберігання якого Договором передбачена щомісячна оплата, яку поклажодавець зберігачу не сплачував.

З такими висновками суду першої інстанції не погодився апеляційний суд, який у відповідності із ст.101 ГПК України за наявними у справі доказами повторно розглянув справу.

Вирішуючи справу по суті, апеляційний суд підставно виходив з приписів статті 509 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2012 між ПТК ТОВ "Агромат" (поклажодавець) та ФОП ОСОБА_1 (зберігач) укладено договір зберігання №010912Х, згідно якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання майно, відповідно до актів приймання-передачі. Укладений Договір зберігання недійсним не визнавався, тому у відповідності із ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

На виконання умов договору зберігання відповідно до акту від 11.09.2012 №4554 приймання-передачі на відповідальне зберігання, поклажодавець (ПТК ТОВ "Агромат") передав, а зберігач (ФОП ОСОБА_1) прийняв на відповідальне зберігання майно. Акт приймання-передачі підписаний сторонами та завірений печатками, доказів підробки підпису або неправомірного використання печатки ФОП ОСОБА_1 апеляційному суду не надано, а тому посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що нею не підписувався вказаний акт, апеляційним судом відхилено як не доведений належними доказами.

Пунктами 5.1, 5.5 договору зберігання сторони узгодили, що зберігач несе відповідальність за втрату або недостачу майна та відшкодовує збитки, завдані поклажодавцю втратою (недостачею), в тому числі, але не винятково в розмірі вартості втраченого чи майна, що не вистачає. Неповернення майна за вимогою поклажодавця протягом більше ніж 10 днів з моменту заявлення такої вимоги означає визнання зберігачем факту повної втрати майна, яке не повернуте.

18.12.2014 ПТК ТОВ "Агромат" на адресу ФОП ОСОБА_1 було надіслано вимогу про повернення майна, якою ПТК ТОВ "Агромат" просило приватного підприємця у найкоротший термін повернути майно на суму 21253,76грн., яке було передано останньому на зберігання згідно договору №010912Х від 01.09.2012. У випадку невиконання даної вимоги, позивач на підставі п.5.5 договору буде вважати таке майно втраченим та вимагатиме відшкодування його вартості. Відповіді на вказану вимогу ФОП ОСОБА_1 не надано, докази повернення спірного майна відповідачем за первісним позовом в матеріалах справи відсутні та останнім не надано.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання суду першої інстанції на те, що позивач за первісним позовом не надав суду належних доказів на підтвердження тих обставин, які зазначені в позові та не надав підтвердження того, що ним вчинялись будь-які дії на час звернення з позовом до суду, що свідчили б про намір отримання ним майна, переданого на зберігання відповідачу, не спростовують факту укладення договору зберігання, в якому сторонами узгоджено на їх розсуд істотні умови для його чинності, та зокрема положення про зберігання майна зберігачем до пред'явлення поклажодавцем вимоги, його повернення, а також умови відповідальності зберігача за втрату або недостачу майна та відшкодування збитків.

При цьому апеляційним судом враховано, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги кредитора має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до боржника. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, кредитор може здійснити своє право будь-яким шляхом: звернення до відповідача з претензією, листом, телеграмою тощо.

Вирішуючи позов про відшкодування збитків, апеляційний суд підставно керувався приписами ст.22 ЦК України ст.225 ГК України, згідно яких особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 свій обов'язок по поверненню майна, яке було передано ПТК ТОВ "Агромат" на зберігання не виконала, ПТК ТОВ "Агромат" було закуплено аналогічне майно на суму 58234,79грн., що є розміром збитків, завданих позивачу за первісним позовом внаслідок повної втрати переданого на зберігання майна.

Апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позивачем за первісним позовом наявності всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у неповерненні майна, яке було передане на зберігання; наявності шкоди, що полягає у втраті майна (його неповернення за вимогою), та яка має грошове вираження; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом, що полягає у наявності невиконання зобов'язання згідно договору зберігання, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, а тому вимога про стягнення збитків в сумі 58234,79грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимог за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ПТК ТОВ "Агромат" про стягнення 30000,00грн. винагороди за зберігання майна, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо доведеності передачі на зберігання майна за Актом прийому-передачі №4554 від 11.09.2012. Розмір винагороди за зберігання товару визначений згідно Договору 1000,00грн. в тому числі ПДВ за кожен місяць зберігання. Докази сплати вказаної винагороди поклажодавцем Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за зберігання товару відсутні.

Однак, суд апеляційної інстанції не погодився із терміном, за який нараховано плату за зберігання, оскільки майно встановлено як втрачене з 29.12.2014, тому плату за зберігання стягнув за період з 01.09.2012 по грудень 2014 включно в сумі 28000 грн.

Щодо доводів касаційної скарги ПТК ТОВ "Агромат", яка вважає, що надання послуг зі зберігання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не доведено, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ПТК ТОВ "Агромат" визнає передачу майна на зберігання у вересні 2012 року та його втрату у грудні 2014 року, а відтак, зобов'язана сплатити плату за зберігання.

Щодо доводів касаційної скарги ФОП ОСОБА_1, яка вважає, що не доведено належними доказами приймання товару на зберігання, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що заявлення зустрічного позову про стягнення плати за зберігання також підтверджує отримання нею товару на зберігання, оскільки без реального отримання товару від ПТК ТОВ "Агромат" на зберігання не виникає обов'язку оплатити послуги по зберіганню.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів по справі, а апеляційним судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касаторами до бюджету під час подання касаційних скарг, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційних скарг на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишаються на касаторах.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р. у справі №924/171/15 господарського суду Хмельницької області залишити в силі.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова