ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"27" травня 2009 р.Справа № 22/685
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал-Д", м. Львів
до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Славута
про стягнення 237275,74 грн.
Суддя Заверуха С.В.
Представники сторін:
позивача: Очеретько Р.М. - представник за довіреністю №2 від 20.05.2009 р.
відповідача: не з'явився
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 237275,74 грн., з яких 150041,37 грн. - основного боргу, 76521,42 грн. - пені, 10712,95 грн. - 25% річних. На підтвердження позовних вимог, позивач посилається на договір поставки №85В від 20.10.2008 р., видаткові накладні від 14.11.2008 р., акт звірки взаєморозрахунків станом на 25.02.2009 р.
Позивач в судовому засіданні подав суду зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, в яких просить суд стягнути з відповідача 150041,37грн. основного боргу, 10068,74грн. - пені та 10477,85грн. - 25% річних. В даному поясненні представник позивача вказує, що на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача не погашена, заявки від відповідача приймалися в усній формі, пеню та 25% річних просить стягнути за період з 15.12.2008 р. по 26.03.2009 р.
Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювальні законом інтереси, вони господарським судом приймаються.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, повноважного представника для участі у справі не направив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не подав, заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача суду не направив. Ухвала про порушення провадження у справі надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом та вручена останньому, що підтверджується поштовим повідомленням від 13.04.2009 р.
Відповідно до ст. 75 ГПК справа вирішується за наявними в ній матеріалами.
На адресу суду від ОСОБА_3 надійшла заява, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю прибути в дане судове засідання. При цьому причиною нез'явлення вказує - хвороба, доказів на підтвердження останнього не надано. Згідно ст. 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. ОСОБА_3 не надано суду доказів, що підтверджують повноваження останнього представляти інтереси відповідача в господарському суді області.
Крім того, звертається увага відповідача, що відповідно до п.1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №255223 від 13.05.2009р. відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець за адресою: с.Вачів Славутського району, вул. Леніна, 41.
Відповідно до укладеного між ПП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ "ІДЕАЛ-Д" (постачальник) договору поставки №85В від 20.10.2008р., постачальник зобов'язався поставити і передати на умовах даного договору санітарно-технічне, нагрівальне, опалювальне та інше обладнання цих груп товарів (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору (п.1.1. договору).
Відповідно до умов договору ціна конкретної партії товару є договірною. Оплата товару здійснюється за цінами погодженими сторонами, які зазначаються у відповідних видаткових накладних на товар. Сума цього договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору. Оплата здійснюється в розмірі повної вартості партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у цьому договорі та/або шляхом внесення грошових коштів до каси постачальника. Покупець повинен сплатити повну вартість поставленого товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання кожної окремої партії товару (п.п. 3.1, 3.2, 7.1, 7.2 договору).
У разі несплати вартості товару покупцем у строк, установлений п.7.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості партії товару за кожний день прострочення, а також 25% річних за користування коштами постачальника (п. 8.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008р. (п.11.1. договору).
Видатковими накладними №ИЦ-0001680 від 14.11.08р. та №ИЦ-0001681 від 14.11.08р. позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 150041,37грн. Вказані накладні підписані сторонами та скріплені печатками сторін.
25.02.2009р. сторонами підписаний та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків на суму 150041,37грн. Згідно даного акту станом на 25.02.2009 р. за договором №85В від 20.10.2008 р. існує заборгованість в сумі 150041,37 грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно договору не виконав, в зв'язку з цим позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 10068,74грн. за період з 15.12.2008р. по 26.03.2009р. та 25% річних в сумі 10477,85грн. за період з 15.12.2008р. по 26.03.2009р.
Позивач на адресу відповідача надіслав претензію, яка останнім залишена без відповіді.
В зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду про примусове стягнення з відповідача боргу в сумі 170587,96грн.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.
Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей 14 листопада 2008 р., вимоги цивільного законодавства України та п. 7.2 договору, у позивача 15 листопада 2008 року виникло право вимагати повного розрахунку за проданий товар.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, позивач передав відповідачу товарно-матеріальні цінності, останній їх прийняв та зобов'язувався сплатити за них певну грошову суму.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що інших правовідносин між сторонами не існувало.
Згідно п.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.
Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 150041,37грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором та накладними, довіреностями, претензією, актом звірки взаєморозрахунків, тощо.
Відповідачем доказів погашення заборгованості не надано.
За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 150041,37 грн. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання. Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 7.3. договору та враховуючи, що пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 10068,74грн. за період 15.12.2008р. по 26.03.2009р., проте правомірним є нарахування пені в сумі 10058,74 грн. за період з 15.12.2008 р. по 26.03.2009 р., який також підлягає стягненню з відповідача.
В стягненні 10 гривень пені відмовити.
Статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити річні за своєю правовою природою є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Договором передбачено 25 % річних.
Отже, позивачем правомірно нараховано 25% річних в сумі 10477,85грн. за період з 15.12.2008р. по 26.03.2009р., які також підлягають стягненню з відповідача.
За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення 170577,96 грн. обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на сторони прапорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов товариства з обмежено відповідальністю "ІДЕАЛ-Д", м. Львів до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Славута про стягнення 170587,96грн. задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ-Д" (м. Львів, вул. Папоротна, 44, кв.1, код 34368292) 150041,37грн. (сто п'ятдесят тисяч сорок одну гривну 37 коп.) основного боргу, 10058,74грн. (десять тисяч п'ятдесят вісім гривень 74 коп.) пені, 10477,85грн. (десять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 85 коп.) інфляційних, 1705,78грн. (одну тисячу сімсот п'ять гривень 78 коп.) державного мита та 117,98грн. (сто сімнадцять гривень 98 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті суми позову відмовити.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 3 прим.:1 - до справи,2 - позивачу,3 - відповідачу. Помічник судді-Цимбалюк І.О.