Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.06 Справа № 07/2929а
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів: Федорова М. О. суддів: Ткаченка Б.О.
.
Секретар судового засідання Швидак С.І. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Биченко І.Я. –дов. від 26.05.2006 року № 37 |
від відповідача: | Гарбуз І.Б. –дов. від 03.07.2006 року № 7/10-051 Побережна Н.П. –дов. від 03.07.2006 року № 1/10-051 |
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шполянському районі на постанову господарського суду Черкаської області від 10.07.2006 року |
по справі № 07/2929а (суддя Дорошенко М.В.) |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства „Лебединський насіннєвий завод”, с. Лебедин-2 Шполянського району Черкаської області |
до | Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області, м. Шпола |
про | скасування податкового повідомлення-рішення |
встановив:
До господарського суду Черкаської області звернулося Відкрите акціонерне товариство „Лебединський насіннєвий завод” з позовною заявою до Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ № 000522301/0 від 24.11.2005 року. В ході судових засідань позивач змінив позовні вимоги і просив лише скасувати податкове повідомлення-рішення № 000522301/0 від 24.11.2005 року.
Позов мотивований тим, що ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” правомірно було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних №№ 1, 2, 3 від 30.06.2005 року виданих ПП „Едорс”, оскільки датою виникнення права платника на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). На думку позивача Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон „Про податок на додану вартість”) не передбачає для платника податку в якості обов’язкової умови отримання права на податковий кредит –зобов’язання пересвідчитися в надходженні вказаної суми до державного бюджету.
Під час розгляду справи Господарський суд Черкаської області, в порядку ст. 55 КАС України, здійснив заміну відповідача по справі Смілянську об’єднану державну податкову інспекцію на Державну податкову інспекцію у Шполянському районі Черкаської області в зв’язку з її реорганізацією.
Постановою господарського суду Черкаської області від 10.07.2006 року у справі № 07/2929а позовні вимоги задоволені повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 000522301/0 від 24.11.2005 року про зменшення ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” бюджетного відшкодування за серпень 2005 року на суму 416 653 грн. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова мотивована тим, що з 01.06.2005 року набрали чинності зміни і доповнення до Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно з якими не передбачено як обов’язкову умову для виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит –підтвердження факту сплати податку на додану вартість до бюджету. За висновком суду позивач не порушив Закон України „Про податок на додану вартість” у редакції від 01.06.2006 року та правомірно включив до податкового кредиту за серпень 2005 року суми податкового кредиту на підставі податкових накладних №№ 1, 2, 3 від 30.06.2005 року отриманих від ПП „Едорс”.
Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду, Державна податкова інспекція у Шполянському районі Черкаської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 10.07.2006 року по справі № 07/2929а.
Апеляційна скарга мотивована тим, що видані позивачу податкові накладні не можуть бути підставою для віднесення визначених в них сум до податкового кредиту, оскільки не містять визначення одиниць виміру та обсягів наданих послуг, та оскільки суми, віднесені продавцем послуг –ПП „Едорс” до податкового зобов’язання фактично до державного бюджету не надійшли.
Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.2006 року, 10.08.2006 року та 18.08.2006 року скарга відповідача прийнята до розгляду, проведені підготовчі дії та порушене апеляційне провадження у справі.
Позивач по справі, відповідно до ст. 191 КАС України, подав заперечення на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 06.11.2006 року представник ДПІ у Шполянському районі підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 10.07.2006 року у справі № 07/2929а, а апеляційну скаргу задовольнити.
Представник ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” проти апеляційної скарги відповідача заперечував та вважав, що оскаржувана постанова місцевого суду має бути залишена без змін.
Розпорядженнями Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року та 23.10.2006 року у складі колегії суддів здійснювалася заміна.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступних обставин.
29.06.1997 року ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” зареєстровано як платник ПДВ –свідоцтво № 32488618 (а.с.8).
04.04.2005 року між ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” та ПП „Едорс”, яке також зареєстроване як платник ПДВ, був укладений договір підряду № 161 (а.с.47), за яким передбачалося проведення ПП „Едорс” робіт по ремонту основних засобів насіннєвого заводу на суму 920 120 грн., у т.ч. ПДВ –153 353 грн. 33 коп. Позивач мав прийняти зазначені роботи та оплатити їх вартість на протязі 3 днів з моменту підписання акту приймання-передачі.
Крім цього, зазначеними підприємствами були укладені ще два аналогічних за змістом договорів –№ 173 від 18.05.2005 року (а.с.51) на суму 851 300 грн. у т.ч. ПДВ –141 883 грн. 33 коп. та № 177 від 23.05.2005 року (а.с.55) на суму 728 500 грн. у т.ч. ПДВ –121 416 грн. 67 коп.
30.06.2005 року ПП „Едорс”, в підтвердження виконання робіт, передбачених зазначеними договорами, видало ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” податкові накладні на загальну суму на загальну суму 2 499 920 грн., у т.ч. ПДВ –416 652 грн., а саме:
№ 1 від 30.06.2005 року на загальну суму 920 120 грн., у т.ч. ПДВ –153 353 грн. 33 коп. (а.с.50) за фарбування елеватора, очистку силосів елеватора, очистку силосів основного виробництва, очистку аспіраційної системи елеватора, очистку аспіраційної системи, очистку дренажної системи;
№ 2 від 30.06.2005 року на загальну суму 851 300 грн., у т.ч. ПДВ –141 883 грн. 33 коп. (а.с.54) за фарбування складу готової продукції, очистку площадок очисних споруд, очистку площадок елеватора, очистку складів зберігання насіння, монтаж та демонтаж;
№ 3 від 30.06.2005 року на загальну суму 728 500 грн., у т.ч. ПДВ –121 416 грн. 67 коп. (а.с.58) за обстеження та очистку залізничних колій, ремонт під’їзної колії.
На підтвердження виконання робіт по зазначеним договорам підряду ПП „Едорс” та ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” також складені акти здачі-приймання робіт від 30.06.2005 року б/н (а.с.49, 53, 57).
У якості підтвердження наявності боргових зобов’язань ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” по договорам № 161, № 173 та № 175, позивач емітував та передав ПП „Едорс” прості векселі на суму 2 499 920 грн.:
–№ 83354411093725 від 11.07.2005 року на суму 920 120 грн. з датою погашення –04.04.2006 року (а.с.109);
–№ 83354411093726 від 11.07.2005 року на суму 851 300 грн. з датою погашення –18.05.2006 року (а.с.108);
–№ 83354411093727 від 11.07.2005 року на суму 728 500 грн. з датою погашення –23.04.2006 року (а.с.108).
Передача зазначених векселів ПП „Едорс” підтверджується їх копіями та відповідними актами прийому-передачі від 13.07.2005 року.
Суми ПДВ, зазначені в податкових накладних №№ 1, 2, 3 від 30.06.2005 року отриманих від ПП „Едорс”, були враховані позивачем при обрахуванні суми бюджетного відшкодування. Відповідно до додатку № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2005 року, розрахунок бюджетного відшкодування за ці періоди позивачем було задеклароване від’ємне значення ПДВ в розмірі 458 369 грн. З урахуванням даних Уточнюючого розрахунку, який ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” подало до Шполянського відділення Смілянської ОДПІ 19.09.2005 року, було заявлено до відшкодування за серпень 2005 року 488 885 грн. (а.с.15, 39-44). До вказаної суми віднесений ПДВ за наслідками господарських операцій за договорами № 1 від 30.06.2005 року, № 2 від 30.06.2005 року, № 3 від 30.06.2005 року.
В період з 02.11.2005 року по 15.11.2005 року відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” за період з 01.07.2005 року по 31.08.2005 року, за результатами якої складено Акт № 472-23/00388932 (а.с.7).
Зазначеним актом перевірки відповідач констатував порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п. 4.8 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, які, на думку відповідача, полягали в безпідставному завищенні суми податкового кредиту в розмірі 416 653 грн. за серпень 2005 року.
24.11.2005 року на підставі даного акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 000522301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2005 року в сумі 416 653 грн. (а.с.6).
Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Смілянської ОДПІ, ДПА в Черкаській області та до ДПА України. Рішеннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 19588/10/10-035 від 10.09.2004 року та Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 05.11.2004 року №1796/10/25-ОП зазначене податкове повідомлення-рішення від 03.07.2004 року залишено без змін, а скарга позивача –без задоволення (20-35).
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням Смілянської ОДПІ № 000522301/0 від 24.11.2005 року, ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” звернулося з позовом до господарського суду.
Дослідивши докази що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова має бути залишена без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (у редакції, що діяла на дату заявлення позивачем до бюджетного відшкодування 488 885 грн.) було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 3акону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, Законом України „Про податок на додану вартість”, на дату здійснення позивачем операцій з придбання послуг у ПП „Едорс”, підставою для нарахування податкового кредиту було визначено видачу платнику податку підприємством, яке поставляло товари (роботи, послуги), податкової накладної (п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 цього Закону). Закон не містить для платника податку для отримання права на податковий кредит такої передумови, як надходження ПДВ до бюджету.
Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Факт надання приватним підприємством „Едорс” позивачу послуг по капітальному ремонту на об’єкті позивача на 2 499 920 грн. (в т.ч. ПДВ 416 653 грн.), на підставі договорів підряду від 04.04.2005 № 161, від 18.05.2005 року № 173, від 23.05.2005 року № 177 та їх оплата підтверджується виданими простими векселями від 11.07.2005 року № 83354411093725, № 83354411093726, № 83354411093727, податковими накладними від 30.06.2005 року № 1, № 2, № 3, актами здачі-приймання робіт від 30.06.2005 року б/н та іншими матеріалами справи.
Із акту перевірки ПП “Едорс” № 547/23-107/2301/32715450, складеного Золотоніською ОДПІ 03.04.2006 року (а.с.81-97). вбачається що заниження (завищення) вказаним підприємством чистої суми податку на додану вартість за червень 2005 року, перевіркою не встановлено.
За викладених обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги зазначені в Акті перевірки від 22.11.2005 року № 472-23/00388932 висновки щодо неправомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, відображених в таблиці на аркуші 8 Акта перевірки в розмірі 416 653 грн.
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача. Відповідно до п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” та ПП „Едорс” на момент складання податкових накладних від 30.06.2005 року № 1, № 2, № 3 були зареєстровані органами державної податкової служби як платники податку на додану вартість, що вказує на правомірність їх видачі ПП „Едорс”.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Податкові накладні від 30.06.2005 року №№ 1, 2, 3 складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та Наказу ДПА України „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача про те, що вони не містять одиниць виміру наданих послуг, оскільки всі передбачені законом обов’язкові реквізити у податкових накладних від 30.06.2005 року №№ 1, 2, 3 присутні, а наведене посилання не ґрунтуються на нормах права.
Таким чином, всі передбачені законодавством умови для віднесення до податкового кредиту ВАТ „Лебединський насіннєвий завод” сум ПДВ, зазначених в податкових накладних від 30.06.2005 року № 1, № 2, № 3, підтверджуються наявними в справі доказами.
Апеляційний суд не погоджується з посиланнями відповідача на порушення позивачем пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки спірним у цій справі є питання про право позивача на віднесення відповідних сум до податкового кредиту, а пункт 1.8 дає лише визначення терміну „бюджетне відшкодування” і не визначає жодних додаткових підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.
Твердження ДПІ у Шполянському районі про те, що позивач має право збільшувати суму податкового кредиту, лише якщо ПДВ за проведеними господарськими операціями сплачено до бюджету, також відхиляється колегією апеляційного суду.
Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Чинне законодавство України, зокрема й Закон України „Про податок на додану вартість”, не встановлюють обов’язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме він, а не покупець несе обов’язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі податковий орган намагається покласти такий обов’язок на позивача, що чинному законодавству не відповідає.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, а не навпаки. Такий же висновок міститься у постанові Верховного суду України від 11.10.2006 року та в ухвалах Вищого адміністративного суду України № 1-624/05кс від 11.05.2006 року, № К-7062/06 від 04.04.2006 року та по справам № 33/233-29/17 і № 24/333 від 26.07.2006 року, прийнятих при розгляді аналогічних питань.
Колегією суддів вважає неправомірним визначення як підстави для видання податкового повідомлення-рішення від 24.11.2005 року № 000522301/0 вказання в Акті перевірки від 22.11.2005 року № 472-23/00388932 на порушення позивачем п. 4.8 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки цією нормою регулюється база оподаткування операцій, проведених платником ПДВ, а порядок обчислення податкового кредиту визначається в п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Відповідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова місцевого суду прийнята додержанням норм матеріального і процесуального права, воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, –
у х в а л и в :
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шполянському районі на постанову господарського суду Черкаської області від 10.07.2006 року по справі № 07/2929а залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Черкаської області від 10.07.2006 року по справі № 07/2929а залишити без змін.
3. Справу № 07/2929а повернути до господарському суду Черкаської області.
Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю. Судді: Федоров М. О. Судді: Ткаченко Б.О.