Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.06                                                                                            Справа №  10/38

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Шевченко  В. Ю. (доповідач по справі),

суддів:                                 Ткаченка  Б.О. суддів:                                 Мельника С. М. 

                                                                                                                               .

Секретар судового засідання Огієнко В.О.

в с т а н о в и в :

До господарського суду Полтавської області звернулася Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція з позовом до Приватного підприємства „Фірма „Текс-Сервіс” та підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним господарського зобов'язання на загальну суму 108 439 грн. 12 коп. згідно накладних НОМЕР_1 та НОМЕР_2, та стягнути з підприємця ОСОБА_1 на користь Держави грошові кошти в сумі 108 439 грн. 12 коп.

Позов заявлений з посиланням на ст. ст. 207, 208 ГК України та мотивований тим, що спірне господарське зобов'язання вчинено з метою яка, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Постановою господарського суду Полтавської області від 04.04.2006 року по справі № 10/38 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення усну угоду купівлі продажу між підприємцем ОСОБА_1 і ПП „Фірма „Текс-Сервіс” на загальну суму 108 439 грн. 35 коп.

З підприємця ОСОБА_1 стягнуто на користь Держави грошові кошти в сумі 108 439 грн. 35 коп. Приватне підприємство „Фірма „Текс-Сервіс” зобов'язано повернути підприємцю ОСОБА_1 все одержане за договором, а саме, грошові кошти в сумі 108 439 грн. 35 коп. З кожного з відповідачів на користь Державного бюджету стягнуто 1 грн. 70 коп. судового збору за розгляд немайнового спору та 542 грн. 20 коп. за розгляд спору майнового характеру.

Постанова місцевого суду обґрунтовується тим, що позивач підтвердив належним чином наявність обставин, які свідчать про те, що угода, укладена між відповідачами, є такою, що вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Підприємець ОСОБА_1 не погодився з постановою місцевого суду та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 04.04.2006 року по справі № 10/38 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові Кременчуцькій ОДПІ.

Апеляційну скаргу другий відповідач обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом було припущене порушення процесуального законодавства, яке істотно обмежило його права. На його думку вказане порушення виразилося в тому що зміна процесуального закону, за правилами якого розглядався спір, відбулася без винесення відповідної ухвали. Внаслідок цього підприємець ОСОБА_1 не був своєчасно ознайомлений з правами та обов'язками учасника провадження за правилами КАС України та не мав можливості скористатися ними належним чином.

Підприємець ОСОБА_1 також вважає, що даний спір не підвідомчий адміністративним судам, оскільки відповідно до завдань адміністративного судочинства відповідачами по справі адміністративного провадження обов'язково мають бути суб'єкти владних повноважень.

Крім цього, на думку другого відповідача місцевим судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, зокрема суд дійшов невірного висновку про наявність мети, яка суперечить інтересам держави у підприємця ОСОБА_1, оскільки така мета має бути встановлена судовим вироком по кримінальній справі.

Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року, 05.07.2006 року та 06.07.2006 року скарга позивача прийнята до розгляду, проведені підготовчі дії та порушене апеляційне провадження у справі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1

Під час апеляційного провадження представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та вважав, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін.

В судове засідання 30.10.2006 року представники Приватного підприємства „Фірма „Текс-Сервіс” та підприємця ОСОБА_1 не з'явилися, хоча про час та місце засідання були повідомлені належним чином. Про причини неявки не повідомили. Неявка представників ПП „Фірма „Текс Сервіс” та підприємця ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розпорядженнями Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року, 09.10.2006 року та в.о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.10.2006 року склад судової колегії змінювався.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та зафіксовано в Акті про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємцем ОСОБА_1 НОМЕР_3 (а.с.16), між підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством „Фірмою „Текс-Сервіс” була укладена усна угода купівлі-продажу товару.

Внаслідок цього між відповідачами виникло господарське зобов'язання, відповідно до якого ПП „Фірма „Текс-Сервіс” (продавець) зобов'язалося передати товар у власність підприємцю ОСОБА_1 (покупцеві), а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього 108 439 грн. 35 коп.

На виконання зазначеного господарського зобов'язання першим відповідачем були видані підприємцю ОСОБА_1 податкові накладні на загальну суму 108 439 грн. 35 коп.: ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с. 54).

Передача другому відповідачу товару на загальну суму 108 439 грн. 35 коп. також підтверджується накладними: НОМЕР_1, НОМЕР_2 (а.с. 51).

Підприємець ОСОБА_1 сплатив за одержаний товар 108 439 грн. 35 коп., що підтверджується квитанціями прибуткових касових ордерів: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 52, 55-56).

Із матеріалів справи також вбачається, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2004 року № 2-3502-1/04 (а.с.64-65) було визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію Приватного підприємства „Фірма „Текс-Сервіс”, видане Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією від 14.07.2003 року № 12312, Статут ПП „Фірма „Текс-Сервіс”, довідку про включення ПП „Фірма „Текс-Сервіс” до Державного реєстру підприємств та організацій України № 8695/03 з 18.07.2003 року, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 3257413 з 22.07.2003 року. (а.с. 64-65).

Перевіривши застосування процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень -це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-XII, передбачено що податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) і за наслідками проведених перевірок мають право звертатися до суду з відповідними позовами. Таким чином, при зверненні з позовом про визнання договору недійсним податковий орган виступає як суб'єкт владних повноважень та реалізує передбачені законодавством права.

Таким чином, вирішення справи судом першої інстанції мало відбуватися за правилами адміністративного судочинства і твердження другого відповідача про непідвідомчість спору адміністративним судам, є безпідставним.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково, а постанова скасована з прийняттям нової постанови виходячи із наступного.

В позовній заяві від 07.02.2006 року № 2847/10 Кременчуцькою ОДПІ було заявлено про визнання недійсним господарського зобов'язання, в той же час як господарським судом Полтавської області було визнано недійсною усну угоду.

Докази того, що позивач змінював позовні вимоги під час розгляду справи, або звертався з клопотанням про вихід за межі позовних вимог, в справі відсутні. Тобто місцевий суд розглянув та задовольнив не ту вимогу з якою звертався позивач.

Таким чином, місцевим господарським судом було порушено вимоги ч 2. ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративний суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Із ухвали про порушення справи від 09.02.2006 р (а.с. 1) вбачається, що справу було порушено за правилами Господарського процесуального кодексу України, а її розгляд завершено за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

В наявних в справі процесуальних документах (ухвали суду, протоколи судових засідань) не відображений час з якого відбулася зміна процесуального закону за яким розглядалася справа. В справі відсутні докази належного виконання місцевим судом вимог ст. 130 КАС України, відповідно до якої головуючий у судовому засіданні роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, встановлені цим Кодексом. Одночасно особам, які беруть участь у справі, видається пам'ятка про їхні права та обов'язки, встановлені цим Кодексом.

Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим посилання другого відповідача на забезпечення йому належним чином можливості користуватися під час розгляду справи своїми процесуальними правами.

З огляду на розгляд місцевим судом іншої вимоги ніж містилася в позовній заяві, а також порушення ст. 130 КАС України, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що вказані обставини, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, тягнуть наслідком скасування постанови господарського суду Полтавської області від 04.04.2006 року.

Переглядаючи в апеляційному провадженні вимогу Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсним господарського зобов'язання між підприємцем ОСОБА_1 і Приватним підприємством „Фірма „Текс-Сервіс” на загальну суму 108 439 грн. 12 коп., згідно накладних НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та прибуткових касових ордерів, судова колегія виходить із наступного. 

Стаття 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК визначено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Таким чином, передача товару за винагороду, яка відбулася на підставі усної угоди між Приватним підприємством „Фірма „Текс-Сервіс” та підприємцем ОСОБА_1, що визнається учасниками провадження, свідчить про виникнення між відповідачами по справі господарського зобов'язання на загальну суму 108 439 грн. 12 коп.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином факт визнання установчих документів Приватного підприємства „Фірма „Текс-Сервіс”, встановлений рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2004 року № 2-3502-1/04, не потребує подальшого доказування.

Відповідно до п. 7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 року № 1056 „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” -доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Із позовної заяви вбачається що позивач наполягає на наявності під час вчинення господарського зобов'язання мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства лише у однієї сторони зобов'язання -ПП „Фірма „Текс-Сервіс”. За таких обставин посилання другого відповідача на відсутність вироку суду, який би підтвердив що він також діяв з відповідною метою, є недоречним.

Судова колегія вважає, що факти неведення ПП „Фірма „Текс-Сервіс” бухгалтерського обліку та не подання з моменту державної реєстрації звітності до контролюючих органів; не знаходження її за юридичною адресою; участь у господарській діяльності на підставі установчих документів які складені з порушенням діючого законодавства та визнані судом недійсними, а також не сплата податків з сум одержаних від підприємця ОСОБА_1, які підтверджені поданими по справі доказами (а.с. 47-48, 65, 73), є достатнім свідченням спрямованості умислу першого відповідача на приховування від оподаткування прибутків та доходів, а відтак підтвердженням вчинення зобов'язання з метою завідомо суперечною інтересам держави.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ПП „Фірма „Текс-Сервіс” та підприємець ОСОБА_1 вчинили господарське зобов'язання, яке з боку першого відповідача вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене зобов'язання має бути визнане недійсним.

Статтею 208 ГК України встановлюється, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, за наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства лише у ПП „Фірма „Текс-Сервіс”, з підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню в доход держави все одержане за ним за цим зобов'язанням на суму 108 439 грн. 12 коп. Приватне підприємство „Фірма „Текс-Сервіс”, відповідно до ч.2 ст. 208 ГК України, зобов'язане повернути підприємцю ОСОБА_1 усе одержане від нього за господарським зобов'язанням на суму 108 439 грн. 12 коп.

Відповідно до ст.ст. 195, 202 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і скасовує постанову або ухвалу суду ухвалу суду першої інстанції, якщо при прийнятті оспорюванного рішення мало місце порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі підприємець ОСОБА_1 наголошує на порушеннях місцевим господарським судом норм процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та не підтвердженими.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду переглянула спір відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України і вважає що позов Кременчуцької ОДПІ є обґрунтованим, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Полтавської області від 04.04.2006 року по справі № 10/38 задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Полтавської області від 04.04.2006 року по справі № 10/38 скасувати.

3. Прийняти по справі нову постанову, якою визнати недійсним господарське зобов'язання між підприємцем ОСОБА_1 і Приватним підприємством „Фірма „Текс-Сервіс” на загальну суму 108 439 грн. 35 коп. згідно накладних НОМЕР_1 та НОМЕР_2, та прибуткових касових ордерів: ІНФОРМАЦІЯ_2.

4. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р ІНФОРМАЦІЯ_3, інд.  НОМЕР_4) на користь Держави 108 439 грн. 12 коп.

5. Зобов'язати Приватне підприємство „Фірма „Текс-Сервіс” (м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 32557413) повернути підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р ІНФОРМАЦІЯ_3, інд. НОМЕР_4) -108 439 грн. 12 коп. за господарським зобов'язанням згідно накладних НОМЕР_1 та НОМЕР_2, та прибуткових касових ордерів: ІНФОРМАЦІЯ_2.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємця ОСОБА_1 1 грн. 75 грн. за розгляд справи в апеляційному порядку.

7. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Полтавської області.

8. Справу № 10/38 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

Постанова апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Шевченко  В. Ю.                                            Судді:                                                                                      Ткаченко  Б.О.  Судді:                                                                                      Мельник С. М.