Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.06                                                                                            Справа №  02/3502а

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Федорова  М. О. (доповідач по справі),

суддів:                                 Міщенко  П. К. суддів:                                 Рудченка С.Г.  

                                                                                                                               .

При секретарі судового засіданні  Рустам’яні Е.А.

за участю представників сторін –згідно протоколу судового засідання від 02.11.2006 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Черкаської області від 22.08.2006 року

по справі  №02/3502а (суддя Пащенко А.Д.)

за  позовом          Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси

до                    ЗАТ «Фрау Марта», м. Черкаси, вул. Смілянська, 169

про          стягнення 17 356 грн.

ВСТАНОВИВ :

Фонд соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ЗАТ «Фрау Марта», м. Черкаси  про стягнення 17356грн.

          Постановою господарського суду Черкаської області від 22.08.2006р. по справі №02/3502а в задоволені позовних вимог відмовлено.

          Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 22.08.2006р. і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги Черкаської обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в повному обсязі.

Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 04.10.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі  №02/3502а та, відповідно до ухвали від 05.10.2006р., проведені підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Ухвалою від 16.10.2006р. закінчено підготовку та призначено справу №02/3502а до апеляційного розгляду на 02.11.2006р.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норми матеріального і процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі  яких   суд встановлює наявність  або  відсутність  обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Постановою місцевого суду від 22.08.2006 року в задоволені позовних вимог Черкаському обласному відділенню фонду соціального захисту інвалідів про стягнення штрафних санкцій за недотримання в 2005 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 робочих місць на підставі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 2606-ІІІ (далі Закону) відмолено повністю.

Колегія суддів вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 Закону підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємства за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Частина 1 ст. 19 Закону встановлює норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст. 18 Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі-органи працевлаштування інвалідів).

Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абз. 2 п. 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України  № 1434 від 26 вересня 2002 р.), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також п.п. 3 п. 4 та п.п.3 п. 5 цього Положення, яким Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Як вбачається із Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, підписаного посадовими особами відповідача та скріпленого його печаткою, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 127 осіб. Чотири відсотки від цієї кількості - 5,08. Оскільки робочі місця для працевлаштування інвалідів повинні визначатися у цілих числах та застосовуючи правила математичного округлення цифр, суд вважає, що для відповідача норматив на 2005 рік складав 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно вказаного звіту на підприємстві відповідача в 2005 році фактично працювали три інваліди. Таким чином, судом встановлено, що інвалідами у відповідача в 2005 році було зайнято на 2 робочих місця менше, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що у колективному договорі ЗАТ «Фрау марта»вказано про необхідність створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у штатному розкладі визначено робочі місця для цієї категорії громадян, відповідач направляв листи із повідомленням про створення двох робочих місць на адресу позивача, Черкаського міського центру зайнятості, Управлінням праці і соціального захисту населення Придніпровської та Соснівської районних рад, Черкаської територіальної первинної організації сліпих. Тобто, відповідач інформував вказані служби про створення робочих місць для інвалідів та просив направити інвалідів для працевлаштування, однак, інваліди для працевлаштування відповідачу не направлялись.

В матеріалах справи не вбачається доказів того, що будь-яким іншим органом працевлаштування інвалідів відповідачу протягом 2005 року направлялись інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, і що відповідач відмовив у прийнятті інвалідів на роботу.

Слід звернути увагу на те, що правильність визначення кількості робочих місць, фактично зайнятих інвалідами у 2005 році, не впливає на оцінку встановлених судом обставин у даному спорі щодо відсутності вини відповідача у невиконанні органами працевлаштування інвалідів своїх обов'язків по їх працевлаштуванню.

Так, вказані у статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" штрафні санкції відносяться до адміністративно-господарських санкцій, які відповідно до статті 217 Господарського кодексу України можуть застосовуватися уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності.

Закон спрямований на забезпечення працевлаштування інвалідів і передбачає, що якщо інваліди не працюють на підприємстві, то за це передбачено стягнення штрафної санкції. Обов'язок підприємства полягає у створенні в установленому порядку таких робочих місць, повідомлення органів працевлаштування інвалідів і працевлаштуванні інвалідів на роботу. Порядок створення робочих місць регламентується законодавством. Сам факт не створення робочого місця у такому порядку без відмови підприємства у працевлаштуванні направленому відповідним органом чи такому, що звернувся самостійно, не створює повного складу правопорушення. У даному випадку установлено часткову наявність складу правопорушення (відсутні докази дотримання усієї процедури створення робочих місць для працевлаштування інвалідів), однак, негативний наслідок настав не із-за цього, а внаслідок того, що Інваліди не були направлені для працевлаштування чи не звертались самостійно - тобто вина підприємства у тому, що не працевлаштовані інваліди на вакантні місця, відсутня.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що відповідно ст. 86 КАС України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи  та  наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, постанова господарського суду Черкаської області по справі №02/3502а від 22.08.2006 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх необґрунтованості та безпідставності, не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення місцевого суду.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1.          Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Черкаської області від 22.08.2006 року по справі №02/3502а залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Черкаської області по справі №02/3502а від 22.08.2006р. залишити без змін.

3.          Матеріали справи №02/3502а повернути до господарського суду Черкаської області.

Ухвала, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Федоров  М. О.                                            Судді:                                                                                      Міщенко  П. К.  Судді:                                                                                      Рудченко С.Г.