КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
26.10.06 р. № 5/179
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Поліщук В.Ю.
при секретарі судового засідання Швидаку С. І.
за участю представників сторін:
від позивача: Овчиннікова О. В. –дов. № 119 від 10.10.2006 р., представник;
Черневський М. Ю. –дов. № 120 від 10.10.2006 р., представник
від відповідача: Головко В. В. –керівник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “МЖК” на рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 року
у справі № 5/179 (суддя Гетя Н. Г.)
за позовом Виконавчого комітету Комсомольської міської ради, м. Комсомольськ
до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “МЖК”,
м. Комсомольськ
про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення
14 150 грн. 71 коп. втраченої вигоди
в с т а н о в и в:
Виконавчий комітет Комсомольської міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “МЖК” про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: нежитлових приміщень 35,4 кв. м (код за техпаспортом будинку НП-1) та 138 кв. м (код за техпаспортом будинку НП-3), які знаходяться за адресою: Полтавська обл., м. Комсомольськ, вул. Леніна, буд. № 40, та стягнення 14 150 грн. 71 коп. втраченої вигоди у вигляді орендної плати за період з 25.03.2003 р. по 25.03.2006 р.
До прийняття рішення у справі в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач заявою (т. 1 а. с. 111) зменшив позовні вимоги в частині стягнення втраченої вигоди до 12 861 грн. 66 коп. за період з 01.07.2003 р. по 25.03.2006 р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 р. у справі № 5/179 (т. 1 а. с. 123) позовні вимоги задоволено; зобов’язано Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “МЖК” повернути Виконавчому комітету Комсомольської міської ради нежитлові приміщення: 35,4 кв. м (код техпаспортом будинку НП-1) та 138 кв. м (код за техпаспортом будинку НП-3), які знаходяться за адресою м. Комсомольськ Полтавської області, вул. Леніна, буд. № 40; стягнуто з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “МЖК” на користь Виконавчого комітету Комсомольської міської ради 12 861 грн. 66 коп. боргу, 128 грн. 61 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “МЖК” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 р. та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Комсомольської міської ради, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, визнання встановленими недоведених обставин, які мають значення для справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права.
За апеляційною скаргою Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “МЖК” на рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 21.08.2006 року порушено апеляційне провадження у справі № 5/179.
Виконавчий комітет Комсомольської міської ради згідно ст. 96 ГПК України надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує повністю, просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 року без змін, а апеляційну скаргу ОСББ “МЖК” –без задоволення.
За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Андрейцева Г. М., Швець В. О.
Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 12.10.2006 р. оголошувалася перерва до 26.10.2006 р.
За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Андрейцева Г. М., Поліщук В. Ю.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просять залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Як стверджує позивач, у власності територіальної громади м. Комсомольська знаходяться нежитлові приміщення 35,4 кв. м (код за техпаспортом будинку НП-1) та 138 кв. м (код за техпаспортом будинку НП-3) у житловому будинку по вул. Леніна, 40. До 30.07.2001 р. територіальній громаді м. Комсомольська також належав весь будинок в цілому, що підтверджується рішенням № 129 від 23.04.1991 р. виконавчого комітету Комсомольської міської Ради народних депутатів Полтавської області та реєстраційним посвідченням Кременчуцького міжміського БТІ (т. 1 а. с. 6-11).
Керуючись ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, Постановою Кабінету Міністрів України № 588 від 31.07.1995 р., ст. 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради № 237 від 30.07.2001 р. “Про передачу майна на баланс об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “МЖК” та з метою підтримки діяльності об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, підвищення відповідальності за об слуговування житлових будинків, в яких створені об’єднання співвласників багатоквартирних бу динків, і утримання прибудинкової території, виконавчий комітет Комсомольської міської ради вирішив передати на баланс об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку “МЖК” (далі –ОСББ “МЖК”), будинок № 40 по вул. Леніна додатково до майна, що може знаходитись у загальному користуванні відповідно до Переліку, затвердженому Постановою КМУ від 31.07.1995 р. № 588, на баланс відповідача було передано у безоплатне користування нежитлові приміщення 35,4 кв. м (код НП-1) та 138 кв. м (код НП-3). Вказані приміщення було передано з наданням права укладання договорів оренди з третіми особами з дозволу власника, що вимагає ст. 328 ЦК УРСР, та використання орендної плати за цільовим призначенням на утримання дитячого клубу “Романтик”. Вказані умови та вимоги закону відповідач не виконав, приміщенням незаконно розпоряджався на свій розсуд, орендну плату безпідставно привласнював.
За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, форма угоди повинна відповідати вимогам, що встановлені Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963 р. із змінами внесеними до нього Законами України, оскільки її вчинено в 2003 р., тобто до набрання чинності Цивільними кодексом України від 16.01.2003 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами спору) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 30.07.2001 р. № 237 “Про передачу майна на баланс об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “МЖК”, рішення установчих зборів власників квартир і нежилих приміщень (протокол № 1 від 19.04.2001 р.) та акта від 28.11.2001 р., підписаного та затвердженого сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв на баланс нежитлові приміщення 35,4 кв. м (код НП-1) та 138 кв. м (код НП-3). При цьому вказане майно передане без умови сплати за нього в подальшому. Таким чином, внаслідок певних дій сторін між ними виникли цивільно-правові відносини, за якими власник передав іншій особі право володіння і користування вказаними приміщеннями без оплати за таке користування. За своєю правовою природою такі правовідносини охоплюються поняттям “безоплатне користування” і регулювалися главою 27 ЦК УРСР. Обов’язок повернення вказаного майна виникає в силу закону, а саме: п. 5 ст. 265 та ст. 324 ЦК УРСР. Таким чином, місцевим господарським судом правильно кваліфіковані правовідносини сторін як безоплатне користування майном і правомірно застосовано відповідні правові норми.
У відповідності до положень ст. 325 ЦК УРСР договір безоплатного користування між юридичними особами припиняється в термін не пізніше одного року. Договір фактично укладено 28.11.2001 р. з моменту підписання акта. Таким чином, висновок про припинення договору 28.11.2002 р. зроблено місцевим господарським судом правомірно. Після цього терміну відповідач користувався майном з дозволу позивача до прийняття рішення виконавчого комітету Комсомольської міської ради № 151 від 25.03.2003 р.
Відповідно до п. 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за № 391/3684, баланс –звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. (див. п. 9 лист ВГСУ № 01-8/98 від 31.01.2001 р. “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом”). Отже, посилання скаржника на сам факт знаходження приміщень на балансі без відповідних правовстановлюючих документів, що визначають законні підстави володіння, є безпідставним.
Правомірним є посилання місцевого господарського суду на ст. 387 ЦК України, оскільки підстави володіння майном для відповідача відпали з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Комсомольської міськради № 151 від 25.03.2003 р., тобто з цієї дати відповідач володіє майном позивача без законних підстав. Якщо особа володіла майном на законній підставі, яка згодом відпала (наприклад, у разі закінчення дії договору), то така особа є незаконним володільцем, і до неї може бути подано віндикаційний позов (див. п. 6.3 лист ВГСУ № 01-8/98 від 31.01.2001 р. “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом”). Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України “Про власність” власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.
Право безоплатного користування спірним майном для відповідача припинилось на під ставі ст. 325 ЦК УРСР 28.11.2002 р. (один рік з моменту передачі приміщень відповідна до акта від 28.11.2001 р.), але відповідач продовжував користуватись майном з дозволу власника. Зважаючи на незаконні дії відповідача щодо оренди вказаних приміщень, рішенням виконавчого комітету Комсомольскої міської ради № 151 від 25.03.2003 р. ОСББ “МЖК” зобов’язано повернути спір ні приміщення на баланс виконкому міської ради. Законні вимоги власника відповідач не виконав, спірні приміщення не повернув, безпідставно продовжує користуватися ними.
Згідно Переліку майна, що може знаходитись у загальному користуванні членів ОСББ, затвердже ному Постановою КМУ від 31.07.1995 р. № 588, нежитлові приміщення, які не є елементами обслуговування будинку, до такого Переліку не належать. Відповідно до ст. 11 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, передача на баланс майна (в тому числі земель ної ділянки), яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього. Позивач до членів ОСББ “МЖК” не на лежить, спірні приміщення Відповідачу у власність не передавав.
Право безоплатного користування спірним майном для Відповідача припинилось на підставі ст. ст. 260, 324, 325 ЦК УРСР і на підставі рішення виконавчого комітету Комсомольскої міської ради № 151 від 25.03.2003 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без доста тньої правової підстави, зобов’язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одер жати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України “Про власність” власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.
Таким чином, Відповідач без належних, визначених законом підстав, володіє майном Позивача, чинить перешкоди його праву на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належ ним йому майном та наносить збитки громаді міста.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Вказана норма кореспондується з абз. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, яка визначає збитки, як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.
Неодержана позивачем орендна плата за майно, яку б він міг отримувати протягом часу, якого відповідач безпідставно користується майном, і яку позивач розрахував отримати, є збитками позивача..
Розмір доходу за період з 11.06.2003 р. (дати отримання відповідачем рішення № 151 від 25.03.2003 р.) по 25.03.2006 р., який повинен був би отримувати власник в якості орендної плати, складають 12 861 грн. 66 коп.
Розрахунок зроблено відповідно до вартості оренди нерухомого майна комунальної форми влас ності, яка затверджена відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки в розмірі 12 861 грн. 66 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки не підтверджуються матеріалами та фактичними обставинами справи, знайшли повне відображення та належну правову оцінку в рішенні місцевого господарського суду.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 року у справі № 5/179 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 року у справі № 5/179 залишити без змін, а апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “МЖК” –без задоволення.
2. Справу № 5/179 повернути господарському суду Полтавської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Поліщук В.Ю.