Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.06                                                                                            Справа №  22/234

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Федорова  М. О. (доповідач по справі),

суддів:                                 Міщенко  П. К. суддів:                                 Рудченка С.Г.  

                                                                                                                               .

При секретарі судового засіданні –Рустам’ян Е.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.10.2006 року в матеріалах справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Агрофірма «Псьол»на рішення господарського суду Полтавської області від 13.06.2006 року.

по справі  №22/234  (суддя Георгієвський В.Д.)

за  позовом          Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі,

                       с. Решетилівка   

до          Приватного підприємства «Агрофірма «Псьол», с. Сухорабівка

про                     стягнення 5718,90 грн.

                                                  ВСТАНОВИВ:

В травні 2006 року управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до приватного підприємства «Агрофірма «Псьол» про стягнення 5718,90 грн.

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.06.2006р. по справі №22/234а позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права.

Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 27.07.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі  №22/234 та, відповідно до ухвали від 28.07.2006р., проведені підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Ухвалою від 31.07.2006р. апеляційну скаргу призначено до розгляду на 21.09.2006р.

В зв’язку зі складністю справи її розгляд неодноразово відкладався для витребування нових доказів.

                    У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі  яких   суд     встановлює наявність  або  відсутність  обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ст.1, п.1 ст.15 Закону України № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі-Закон №1058) відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Об'єкт оподаткування, коло платників збору, ставки і порядок справляння збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування врегульовані Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. п. 5.1.5. п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 платники зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду України відповідну суму коштів у порядку та строки визначені чинним законодавством.

Відповідно вимог ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно із ч. 8 п. 3 ст.106 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»орган Пенсійного фонду України має право звернутися до господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем суми, зазначені в розрахунках страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування своєчасно та в повному обсязі не сплачувались, тому станом на  01.05.2006р. заборгованість перед Пенсійним фондом, відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає 2130,70 грн.

Відповідно до п. 2 частини дев'ятої ст. 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, нараховується штраф залежно від строку затримки платежу.

На підставі викладеного вище, позивачем застосовано фінансові санкції в сумі 2885,83 грн. та нарахована пеня в сумі 702,37 грн.

За ст. 17 Закону України № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальник зобов'язаний виконувати вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону України № 1058-ІV управління Пенсійного фонду має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.

Оскільки позивачем заявлена до стягнення сума в розмірі 5718,90 грн. (2130,70 + 2885,83 + 702,37) заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (недоїмка з урахуванням фінансових санкцій та пені), то колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення заявленої суми в повному обсязі.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що відповідно ст. 86 КАС України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи  та  наведено цим обставинам  відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Полтавської області по справі №22/234 від 13.06.2006 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1.          Апеляційну скаргу приватного підприємства «Агрофірма «Псьол» на рішення господарського суду Полтавської області від 13.06.2006 року по справі №22/234 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 13.06.2006 року по справі №22/234 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №22/234 повернути до господарського суду Полтавської області.

Ухвала, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Федоров  М. О.                                            Судді:                                                                                      Міщенко  П. К.  Судді:                                                                                      Рудченко С.Г.