Головуючий у 1 інстанції - Соколова О.А.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року справа №2а/0570/1973/2011
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.
при секретарі судового засідання Балакай І.Л.
за участю:
позивача (не з’явився належним чином повідомлений про розгляд справи)
відповідача ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполь Донецької області та апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі № 2а/0570/1973/2011 (головуючий І інстанції Соколова О.А) за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 4 307 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиком з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. За змістом ч.2 ст.2 Закону України №1105-ІІІ від 23.09.99 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі-Закон №1105-ІІІ) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівниками внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку. ОСОБА_3 була призначена пенсія 11.04.1994 року по втраті годувальника – чоловіка ОСОБА_4, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідно до заяви від 20.12.2007 року була зміна отримувача пенсії на ОСОБА_5.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Маріуполі на користь Управління Пенсійного Фонду в Приморському районі м. Маріуполя суми витрат по особовим справам потерпілих 575,70 гривень.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду від 22 лютого 2011 року скасувати внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права в задоволенні позовних вимог відмовити.
Не погодився з постановою суду і позивач, який також надав апеляційну скаргу і просив постанову суду від 22 лютого 2011 року скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання представник Управління Пенсійного Фонду України в приморському районі м. Маріуполя не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.
Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполь в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду скасувати в задоволенні позовних вимог відмовити., зустрічну апеляційну скаргу просив залишити без задоволення.
Судова колегія вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла до наступних висновків.
Відповідно до наданого розрахунку /А.С. 6/ ОСОБА_5 за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року сплачено 4307,00 гривень із них: 575,70 гривень це основний розмір пенсії та 3731,30 гривень – щомісячна державна адресна допомога.
Суд першої інстанції постановою від 22 лютого 2011 року стягнув з відповідача витрати по основному розміру пенсії в сумі 575, 70 гривень.
Відповідно до акту № 25 про нещасний випадок на виробництві /А.С. 12-14/ нещасний випадок, який спричинив смерть ОСОБА_4 стався 20 вересня 1993 року та підприємстві Міністерства оплива та енергетики Російської Федерації, шахта № 1-5 рудника Баренцбург державного тресту «Арктиквугілля».
Стосовно стягнення з відповідача суми щомісячної державної адресної допомоги, судова колегія має зазначити наступне.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд соціального страхування від нещасних випадків) установлений статтею 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку суми, що підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, – це суми, що виплачуються відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та інших нормативно-правових актів, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
допомога на поховання сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Щомісячна державна адресна допомога є додатковою допомогою до пенсії і до основного її розміру не включається.
Отже, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Щомісячна державна адресна допомога до пенсії, призначена і виплачена управлінням Пенсійного фонду України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” не є виплатою, що підлягає фінансуванню згідно зі статтею 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Указана доплата також не наведена в переліку, визначеному пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
З огляду на викладене відсутні підстави для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат на виплату і доставку адресної допомоги.
В постанові від 22 лютого 2011 року суд першої інстанції зробив висновок, що відповідно до угоди держав – учасниць співдружності незалежних держав від 13.03.1992 року, всі витрати, пов’язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією угодою несе держава, що надає пенсійне забезпечення. Витрати понесені Пенсійним Фондом України у зв’язку із виплатою пенсій, передбачених ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування, особам (членам їх сімей) які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право на страхові виплати.
З вказаним висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може з наступних підстав.
08 грудня 1991 року Україна підписала Угоду «Про створення співдружності незалежних держав», яка набула чинності для України 10 грудня 1991 року. Відповідно до статті 4 вказаної угоди Росія, Україна та інші країни співдружності розвиватимуть рівноправне і
взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища, науки, торгівлі, у гуманітарній та інших галузях, сприятимуть широкому інформаційному обміну, сумлінно і неухильно дотримуватимуться взаємних зобов'язань. Сторони вважають за необхідне укласти угоди про співробітництво у зазначених галузях.
13 березня 1992 року країнами співдружності, до яких належать Україна та Росія була укладена угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 1 Угоди 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць та членів їх сімей здійснюється відповідно до законодавства держав, на території якого вони проживають.
Стаття 3 Угоди передбачає, що всі витрати, пов’язані зі здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунку не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Вказана угода не містить вимог про покладення обов’язку сплачувати пенсії від нещасного випадку на виробництві Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, ані особам які переїхали на постійне проживання до України, ані особам, які переїхали на постійне проживання до Росії.
Отже вказані вимоги пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, безпідставними.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполь підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя слід залишити без задоволення. Відповідно до вимог ст. 202 КАС України, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови з прийняттям нової постанови.
Завдяки великому обсягу судового рішення, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.
Керуючись ст.. ст..195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі № 2а/0570/1973/2011, залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполь Донецької області, на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі № 2а/0570/1973/2011, задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі № 2а/0570/1973/2011, скасувати.
В задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, в сумі 4307,00 гривень, відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2011 року.
Головуючий суддя Васильєва І.А.
Судді Яманко В.Г.
ОСОБА_6