ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
28.02.07 Справа № 1/89-10А
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Городечна М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
у м.Львові
розглянувши апеляційну скаргу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 1722 від 15.11. 2006 року (вх. № 799 від 24.11.2006 року)
на постанову господарського суду Волинської області від 01.11.2006 року у справі № 1/89-10А
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Нововолинськ.
до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, м.Київ.
про визнання недійсною постанови НОМЕР_1 від 07.06.2006 року.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
від відповідача -Драган П.І.
Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз'яснено, що відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 1, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) апеляційне провадження здійснюється в порядку, встановленому даним Кодексом.
Представникам сторін також роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 27, 29, 49, 51, 59 КАС України.
Постановою господарського суду Волинської області від 01.11.2006 року у справі № 1/89-10А задоволено позов Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Нововолинськ, до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, м.Киів: визнано нечинною постанову НОМЕР_1 від 07.06.2006 року.
Не погоджуючись з даною постановою місцевого господарського суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області (надалі Інспекція) просить постанову господарського суду Волинської області від 01.11.2006 року у справі № 1/89-10А скасувати та прийняти нову постанову, якою поданий підприємцем ОСОБА_1 позов залишити без задоволення.
В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що Інспекцією повністю дотримано процедури проведення перевірки та застосування до позивача фінансових санкцій за порушення ним вимог транспортного законодавства. Твердження позивача щодо порушень вимог ст. 57 Конституції України є безпідставним, оскільки питання ліцензування перевезень врегульовано Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. Порушень транспортного законодавства, за яке передбачено відповідальність згідно Кодексу про адміністративні правопорушення позивач не здійснив, а тому до адміністративної відповідальності не притягався.
Приватний підприємець ОСОБА_1 (позивач у справі, надалі Підприємець) вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у запереченні від 19.01.2007 року (вх. № 686 від 23.01.2007 року), та просить апеляційний суд залишити постанову господарського суду Волинської області від 01.11.2006 року у справі № 1/89-10А без змін.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 16.06.1998 року, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, виданим Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради.
Згідно ліцензії серії НОМЕР_2, виданої Державним департаментом автомобільного транспорту 23.06.2004 року, підприємцю ОСОБА_1 дозволено надавати послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним траспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі). Згідно свідоцтва про реєстрацію траспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Нововолинським МРЕВ 18.01.2005 року, за позивачем зареєстровано автомобіль марки КАМАЗ, модель 5410, 1989 року випуску, шасі (кузов, рама, каляска) -НОМЕР_4.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заперечується факт здійснення ним підприємницької діяльності щодо надання транспортних послуг згідно виданої йому ліцензії.
07.06.2006 року начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області прийнято постанову про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 фінансової санкції в сумі 1700 грн. за порушення ним вимог абзацу 2 ч. 1 ст. 60 Закону України № 3492 від 23.02.2006 року “Про внесення змін до Закону України “Про автомобільний транспорт”.
У відповідності до абзацу 7 статті 6 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про автомобільний транспорт” від 23.02.2006 року № 3492-ІУ та статті 1 постанови КМУ від 08.09.2004 року .N 91190 Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується.
Згідно Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 року за № 1573/11853, Територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції.
Згідно п. 7 Постанови КМУ №143 від 29.01.2003 року „Про затвердження порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування" із змінами і доповненнями, внесеними постановами №1758 від 25.12.2004 року та № 347 від 11.05.2005 року (надалі Порядок), керівником органу державного контролю для проведення перевірки видається розпорядження із зазначенням дати її проведення і прізвищ посадових осіб, які будуть її проводити, та оформляється завдання на перевірку.
30.05.2006 року керівником Інспекції видано завдання на перевірку НОМЕР_9, яким було доручено посадовими особами територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області здійснити перевірку декілької підприємців, в тому числі й ОСОБА_1 щодо дотримання ними вимог Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про автомобільний транспорт”, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.
30.05.2006 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області було проведено перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, за результатами якої посадовими особами було складено акт від 30.05.2006 року. Дана перевірка, як вбачається з даного Акту, відбулась за місцезнаходженням відповідача.
Доводи позивача про те, що така перевірка повинна була бути проведена згідно листа Інспекції 03.04.2006 року НОМЕР_5 13.04.2006 року, а не 30.05.2006 року, жодним чином не впливають на правомірність проведення перевірки саме 30.05.2006 року, оскільки дана перевірка проведена на підставі належним чином оформленого завдання керівника Інспекції, що повністю відповідає вимогам п. 7 Порядку. Крім цього, даним Порядком не заборонено проведення перевірки за місцезнаходженням Інспекції.
У вищенаведеному акті були зафіксовані наступні порушення: відсутня ліцензійна картка. Наявність ліцензійної картки згідно ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” в редакції Закону України від 23.02.2006 року № 3492-ІV є обов”язковою для даного виду підприємницької діяльності, її відсутність тягне за собою згідно абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосування до суб”єкта підприємницької діяльності штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ліцензійна карта серії НОМЕР_6 до ліцензії серії НОМЕР_7, як вбається з з матеріалів справи, видана позивачу лише 19.06.2006 року за його заявою від 07.06.2006 року.
Пунктом 24 Порядку визначено, що у разі виявлення під час перевірки автотранспортного засобу порушень, відповідальність за які передбачена пунктами 1-6 статті 69 Закону України „Про автомобільний транспорт" посадовими особами, що провели перевірку, не пізніше двох місяців з дня вчинення порушення складається протокол за формою згідно з додатком 4, який подається керівникові органу державного контролю для прийняття рішення про застосування до порушника транспортного законодавства фінансових санкцій.
Порушення передбачене п. 5 ч. 1 ст. 69 Закону України „Про автомобільний транспорт" в редакції Закону України від 05.04.2004 року № 2344-ІІІ за своїм змістом аналогічне порушенню наведеному в абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” в редакції Закону України від 23.02.2006 року № 3492-ІV.
За наведеного, апеляційний суд вважає, що викладення Закону України „Про автомобільний транспорт" в новій редакції Законом України від 23.02.2006 року № 3492-ІV, жодним чином не впливає на визначену Порядком процедуру оформлення виявлених порушень, перелік яких наведений цим Законом.
Згідно вищезазначеного акту від 30.05.2006 року відповідачем було складено протокол НОМЕР_8 від 05.06.2006 року про виявлене під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт та встановлено, що відповідальність за вказані правопорушення передбачена абзацом 2 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Пунктом 26 Порядку визначено, що керівник органу державного контролю протягом 10 днів після складання протоколів, зазначених у пунктах 12 і 24 цього Порядку, розглядає справу і за наявності підстав ухвалює постанову про застосування до суб”єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій.
Повноваження відповідача виносити постанови про правопорушення в сфері автомобільних перевезень передбачено ч.ч. 4, 5 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМ України № 1190 від 08.09.2004 року.
В довіреності Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 41/1-8-7050п від 11.01.2006 року зазначено, що начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області - старший державний інспектор Степанов Володимир має право перевіряти дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт.
У зв'язку з вищевикладеним, 14.06.2006року начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинський області було винесено постанову НОМЕР_1 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн.
Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що Інспекцією у встановленому законодавством порядку встановлено факт порушення підприємцем ОСОБА_1 чинного законодавства про автомобільний транспорт, що є підставою для застосування штрафу згідно абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
За наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що постанова Інспекції від НОМЕР_1 від 07.06.2006 року про застосування до підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700 грн. є законною, а тому в місцевого суду були відсутні правові підстави для її визнання нечинною.
Крім цього, слід зазначити, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч. 2 ст. 162 КАС України, п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України щодо висновків, які робить суд в разі задоволення адміністративного позову. Зокрема, місцевим судом було визнано нечинною постанову Інспекції, яка по своїй правовій природі є правовим актом індивідуальної дії. Апеляційний суд системно проаналізувавши положення ст. 57 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 105, п. 1 ч. 2 ст. 162, ст. 171, п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, вважає, що суд адміністративної юрисдикції може визнати нечинним лише нормативно-правовий акт. В разі ж задоволення позову, предметом оскарження в якому є правовий акт індивідуальної дії, суд в такому випадку зобов”язаний визнати протиправним такий акт та скасувати його.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що постанову господарського суду Волинської області від 01.11.2006 року у справі № 1/89-10А слід скасувати як незаконну та необгрунтовану, та прийняти нову постанову, якою в позові Приватному підприємцю ОСОБА_1, м.Нововолинськ, до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, м.Київ про визнання нечинною постанови НОМЕР_1 від 07.06.2006 року - відмовити.
Відповідно до ст.ст. 87, 94, 206, ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України судові витрати по сплаті державного мита за розгляд справи покласти на позивача.
Відповідно до ст. 89 КАС України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” апелянт має право на повернення йому зайво сплаченого державного мита (судового збору) за подання апеляційної скарги в сумі 22 грн. 10 коп., подавши суду відповідне клопотання.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 162, 196, 198, 202, 205, 207, 254, ч.ч. 1, 3, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області задоволити.
2. Постанову господарського суду Волинської області від 01.11.2006 року у справі № 1/89-10А скасувати. Прийняти нову постанову. В позові Приватному підприємцю ОСОБА_1, м.Нововолинськ, до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, м.Київ, про визнання нечинною постанови НОМЕР_1 від 07.06.2006 року - відмовити.
3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті 1 грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга на дану постанову може бути подана протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
6. Справу повернути в господарський суд Волинської області.
Головуючий- суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь