ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
28.02.07 Справа № А-2/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Городечна М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
у м.Львові
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром” № 01-6/3932 від 28.11.2006 року (вх. № 1501 від 06.12.2006 року) на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2006 року у справі № А-2/14
за позовом Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром”, м.Івано-Франківськ, до Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області, про визнання нечинним рішення від 22.08.2005 року № 75.
за участю представників:
від позивача: Тишківський В.Я., Назарук І.В.
від відповідача: Матвієнко Р.В., Заєць Д.А.
Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз‘яснено, що відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 1, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) апеляційне провадження здійснюється в порядку, встановленому даним Кодексом.
Представникам сторін також роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 27, 29, 43, 49, 51, 56, 59, 193, 194 КАС України.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2006 року у справі № А-2/14 частково задоволено позов Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром”: визнано нечинним рішення від 22.08.2005 року № 75 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення у Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром” необгрунтовано отриманої виручки за споживання води юридичними особами в розмірі 127,92 тис. грн. та застосування штрафних санкцій від вказаної суми, а в решті позову відмовлено; стягнено з відповідача на користь позивача 1,70 грн. судового збору.
Не погоджуючись з даною постановою місцевого суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром” (надалі Підприємство) просить постанову господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2006 року у справі № А-2/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою поданий ним позов задоволити повністю.
В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що судом не враховано, що відповідач безпідставно посилається на Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 року № 65, оскільки вони не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до змісту ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, ст. 31 Закону Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, преамбули Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 30.12.1997 року № 1497, листа Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 2/2-79 від 19.01.2005 року повірка лічильників в багатоквартирних будинках здійснюється за рахунок підприємств, які безпосередньо надають послуги –виконавців послуг. Дана обставина також підтверджується постановою господарського суду Івано-Франківської області по справі № А-15/39. Тому визначення позивача виконавцем послуг є безпідставним. Інспекцією неправомірно включено у вартість необгрунтованої виручки плату за повірку лічильників гарячої води, лічильників холодної води, що належать юридичним та фізичним особам, що утримують послуги в інших населених пунктах, оскільки позивачем подано докази в підтвердження того, що він не включав у розрахунок тарифу заробітну плату та інші затрати працівників відділу “Збут”, які здійснювали повірку лічильників. Інспекцією не враховано положень п. 29 постанови КМУ № 560. Перевірка, на підставі якої прийнято оспорюване рішення, є проведеною з перевищенням наданих відповідачу повноважень, оскільки відповідно до доручення прокуратури м.Івано-Франківська від 24.06.2005 року відповідач зобов”язаний був перевірити лише правильність встановлення цін та тарифів, що є порушенням ст. 19 ГК України. Рішення від 22.08.2005 року № 75 прийнято з порушенням строків, встановлених ст. 250 ГК України.
Представники Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області (Відповідач по справі, надалі Інспекція) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили та просили постанову місцевого суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представникІв сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, в порядку ст.ст. 195-196 КАС України, суд встановив наступне.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Івано-Франківській області проведено з 04.07.2005 року по 05.08.2005 року перевірку порядку формування та застосування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення на підставі доручення прокуратури міста Івано-Франківська, якою встановлено, що Підприємством за період з 01.02.2005 року по 30.06.2005 року повірено фізичним особам, які не є суб”єктами підприємницької діяльності 1539 квартирних лічильників, при цьому Підприємство при повірці 1 лічильника брало плату з фізичної особи в розмірі 8,10 грн. (з ПДВ) згідно затвердженої Підприємством калькуляції, чим порушило п.п. 1,13, 4.16 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом ДержжитлокомунгоспуУкраїни від 01.07.1994 року № 65 зі змінами згідно наказу від 04.01.2005 року № 1, внаслідок чого Підприємством отримано 10387,92 грн. необгрунтованої виручки. Крім цього, Підприємством в порушення постанови КМУ від 20.11.2003 року № 1788 за 2004 рік зайво нараховано плати за спожиту воду юридичним особам в розмірі 62,42 тис.грн., які повністю оплачені абонентами. За період перших шести місяців 2005 року Підприємством необгрунтовано нараховано 70,88 тис.грн., з яких юридичними особами оплачено 65,50 тис. грн. Всього за період 2004 року та січень-червень 2005 року Підприємством неправомірно нараховано юридичним особам за споживання води 133,3 тис. грн., з яких 127,92 тис. грн. необгрунтовано одержані Підприємством. Результати перевірки оформлені актом від 05.08.2005 року.
За результатами перевірки Державною інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області прийнято рішення від 22.08.2005 року № 75, яким до Підприємства застосовано економічні санкції у вигляді вилучення у нього в дохід державного бюджету 138307,92 грн. безпідставно одержаної виручки та накладення штрафу у розмірі 276615,84 грн.
Не погоджуючись з даною постановою Інспекції, Комунальне підприємство “Івано-Франківськводоекотехпром” оскаржило її в судовому порядку.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2006 року у справі № А-2/14 частково задоволено позов Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром”: визнано нечинним рішення від 22.08.2005 року № 75 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення у Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром” необгрунтовано отриманої виручки за споживання води юридичними особами в розмірі 127,92 тис. грн. та застосування штрафних санкцій від вказаної суми, а в решті позову відмовлено
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обгрунтованість постанови місцевого суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення” (надалі Закон) вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно з ст. 8 Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Частиною 2 ст. 9 цього ж Закону передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, Підприємством не завищено тариф за спожиту воду юридичними особами, оскільки посилання Інспекції про порушення Підприємством постанови КМУ від 20.11.2003 року № 1788, якою визнано такою, що втратила чинність постанову КМ Української РСР №179 від 24.04.1979 року, якою було передбачене стягнення збільшеної плати за перевищення норм споживання, внаслідок чого позивач не вправі був отримувати плату за зверхнормативне використання води, є безпідставним, оскільки така плата обумовлена умовами договорів позивача зі споживачами без будь-якої посилки на вказану постанову. При цьому, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що встановлення в договорах такої умови щодо оплати повністю відповідає положенням ст. 179 ГК України щодо порядку укладення договорів, в тому числі на основі примірного договору, затвердженого в установленому порядку, шляхом доповнення його умов за взаємною згодою сторін, що й відбулося при укладенні позивачем договорів з споживачами на відпуск та споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічної води до комунальної каналізації, в яких зразковий договір ( додаток №4 до Правил) доповнено умовою ( п.2.1.2. договорів) щодо оплати води, спожитої понад встановлені квартальні об"єми у п"ятикратному розмірі.
За наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності скасування рішення від 22.08.2005 року № 75 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення у Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром” необгрунтовано отриманої виручки за споживання води юридичними особами в розмірі 127,92 грн. та застосування штрафних санкцій від вказаної суми.
Щодо рішення місцевого суду в частині відмови в позові про визнання нечинним рішення від 22.08.2005 року № 75 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення у Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром” необгрунтовано отриманої виручки від фізичних осіб за повірку квартирних лічильників в розмірі 10387,92 грн. та застосування штрафних санкцій від вказаної суми, то суд апеляційної інстанції повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не спростовано факту справляння ним плати за повірку фізичним особам, які не є суб”єктами підприємницької діяльності 1539 квартирних лічильників.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України та Правил технічної експлуатації систем водопостачання повірка лічильників холодної води, що перебувають у власності фізичних осіб, здійснюються за рахунок підприємств та організацій, що надають послуги з водопостачання. Такими підприємствами та організаціями, що надають послуги з водопостачання можуть бути як виробники послуг, так і виконавці послуг, оскільки чинне законодавство в імперативному порядку не визначає конкретно хто відноситься до таких підприємств та організацій.
Зі змісту ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, ст. 31 Закону Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, преамбули Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 30.12.1997 року № 1497, листа Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 2/2-79 від 19.01.2005 року вбачається, що повірка лічильників в багатоквартирних будинках здійснюється за рахунок підприємств, які безпосередньо надають послуги –виконавців послуг.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2006 року у справі № А-15/39 визнано нечинним рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.12.2004 року № 478 в частині визначення КП “Івано-Франківськводоекотехпром” тимчасово на 2005 рік виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення в житловому фонді міської ради.
За наведеного вище, КП “Івано-Франківськводоекотехпром” не вправі був отримувати плату з квартиронаймачів за повірку квартирних лічильників, оскільки таке право було надано виконавцям послуг, якими відповідно до Правил надання послуг населенню з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 30.12.1997 року № 1497, чинних в період за який були застосовані економічні санкції, є житлово-експлуатаційні та водо-, теплопостачальні, каналізаційні або інші підприємства і організації, які безпосередньо надають споживачеві комунальні послуги, якими в даному випадку, є житлово-експлуатаційні організації, на балансі яких перебувають внутрішньобудинкові мережі, затрати на експлуатацію і ремонт яких включаються в тариф, в який повинні бути й включені затрати на повірку квартирних лічильників холодної води.
Слід зазначити, що позивачем в апеляційній скарзі визнається факт того, що ним не включались у розрахунок тарифу заробітня плата та інші затрати працівників відділу “Збут”, які здійснювали повірку лічильників. Тобто позивачем визнається факт здійснення повірки лічильників та справляння плати за це. При цьому факт справляння плати за повірку підтверджується й матеріалами справи, зокрема калькуляцією такої плати, затвердженою 06.05.04 року генеральним директором позивача, інформацією про повірку квартирних лічильників за 2004-2005 роки, підписану посадовими особами позивача.
При цьому апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що при встановленні факту, що позивач неправомірно був визначений Виконавцем послуг, він вправі заявити вимоги до належного виконавця послуг про відшкодування цих витрат, але ні в якому випадку не вправі був покладати витрати на споживачів, оскільки це не передбачено діючим законодавством.
Щодо посилання апелянта на ст. 250 ГК України щодо порушення Інспекцією строків застосування адміністративно-господарських санцій оспореним рішенням, то апеляційний суд вважає, що такі санкції в частині вилучення у КП “Івано-Франківськводоекотехпром” необгрунтовано отриманої виручки від фізичних осіб за повірку квартирних лічильників в розмірі 10387,92 грн. та застосування штрафних санкцій від вказаної суми, застовані рішенням від 22.08.2005 року № 75 в межах строків, встановлених ст. 250 ГК України.
Оскаржуване рішення місцевого суду відповідно до ст. 195 КАС України переглянуте в межах апеляційної скарги, так як судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження не встановлено порушень, які призвели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, постанова господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2006 року у справі № А-2/14 є законною та обгрунтованою, оскільки місцевим судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні встановленні ст.ст. 201-204 КАС України підстави для її скасування чи зміни.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 196, 197, 198, 200, 205, 206, ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,-
У Х В А Л И В :
1. В задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром” відмовити.
2. Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2006 року у справі № А-2/14 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
4. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
5. Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Городечна М.І.
Судді Юркевич М.В.
Кузь В.Л.