27.10.10 ,

Апеляційний суд Херсонської області

м. Херсон, вул. 295 Херсонської стрілецької дивізії, 1а, 73000, (0552) 45-47-78

Справа № 10-301/10 Головуючий в І інстанції: Гапоненко Р.В.

Категорія: постанова про обрання Доповідач: Пляс М.Г.

запобіжного заходу

УХВАЛА

іменем України

27 жовтня 2010 року м.Херсон

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Годуна В.А.,

суддів Пляса М.Г., Сажинова В.В.,

з участю прокурора Балабанові Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Великолепетиського районного суду Херсонської області від 14 жовтня 2010 року,-

встановила:

Цією постановою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під зарту та обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд - стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

в силу ст.89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 06.10.2010р. близько 14.20год. в с.Середнє В.Лепетиського району Херсонської області, перебуваючи у власному житловому будинку, з корисливих мотивів, незаконно збув шляхом продажу за 100 грн. ОСОБА_2 речовину, яка згідно висновку спеціаліста №2455 –х від 07.10.2010 р. є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом висушеним, масою в перерахунку на постійну 6,057 гр.

В апеляції прокурор посилається на те, що суд при розгляді подання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 не врахував, що він характеризується посередньо, не працює, згідно протоколу допиту у якості обвинуваченого відбував адміністративне стягнення в ІТТ Великолепетиського РВ УМВС у вересні 2010 року, неодноразово збував коноплю ОСОБА_2, та сам схильний до вживання коноплі, а також те, що скоєний ним злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України, є тяжким, та за його скоєння передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років, у зв’язку з чим обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді взяття під варту є необхідним. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд мотивував своє рішення і визнанням вини ОСОБА_1 та його щирим каяттям, негативним ставленням до скоєного, що не є обставинами, які пов’язані з можливістю обрання запобіжного заходу, та не повинні були досліджуватися судом, так як являються обставинами, які пов’язані з доведеністю вини обвинуваченого. Обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, суд у мотивувальній частині постанови не обґрунтував застосування саме підписки про невиїзд, а в резолютивній частині не навів перелік обов’язків, які покладено на обвинуваченого у зв’язку із застосуванням такого запобіжного заходу.

Прокурор просить скасувати зазначену постанову і повернути справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 148, 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують, а також наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний буде намагатися ухилитися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Таким чином, сам факт скоєння тяжкого злочину не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту без наявних у справі фактичних даних, які б негативно характеризували підозрюваного, обвинуваченого, і підтверджували його можливість ухилитися від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Відмову в обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрання щодо нього запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, а саме, підписки про невиїзд, суд першої інстанції обґрунтував у постанові тим, що у матеріалах справи і поданні слідчого відсутні дані про те, що обвинувачений, знаходячись на волі, буде намагатися ухилитися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність, При цьому суд врахував щире каяття обвинуваченого у скоєному злочині, наявність постійного місця проживання, позитивну характеристику, а також те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей, 2008 та 2009р.н.

В матеріалах подання не має даних про те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності, про що зазначається в апеляції. На обліку у лікаря-нарколога ОСОБА_1 не перебуває. Безпідставним є посилання в апеляції на неодноразовий збут коноплі обвинуваченим ОСОБА_2, оскільки на час розгляду подання слідчого судом першої інстанції ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення лише по одному епізоду збуту наркотичного засобу.

При таких обставинах, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_1 та правильно обрав йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Доводи в апеляції про те, що, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, суд у мотивувальній частині постанови не обґрунтував застосування саме підписки про невиїзд, а в резолютивній частині не навів перелік обов’язків, які покладено на обвинуваченого у зв’язку із застосуванням такого запобіжного заходу, є безпідставними, оскільки суд в мотивувальній частині постанови обґрунтував таке рішення тим, що обрання більш м”якого запобіжного заходу - підписки про невиїзд - буде достатньо для забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень, а в резолютивній частині - зобов’язав обвинуваченого не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляції прокурора й скасування прийнятого рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Великолепетиського районного суду Херсонської області від 14 жовтня 2010 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Головуючий: підпис

Судді: підписи

Згідно з оригіналом: суддя підпис.