ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
17.01.07 Справа № 3/227
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого-судді Галушко Н. А.
суддів Процик Т.С. Юрченко Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 від 10.11.2006 року (далі СПД -ф. о. ОСОБА_1, АДРЕСА_1)
на постанову Господарського суду Рівненської області від 24.10.2006 року
у справі № 3/227
за позовом: СПД -ф. о. ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: Державної податкової інспекції у Здолбунівському районі, м. Здолбунів (далі ДПІ у Здолбунівському районі, м. Здолбунів)
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2 -адвокат
від відповідача -ОСОБА_3 -завідуюча юридичного сектору, ОСОБА_4 -головний державний податковий ревізор - інспектор, ОСОБА_5 - головний державний податковий ревізор - інспектор
Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено.
Постановою Господарського суду Рівненської області від 24.10.2006 року у справі № 3/227 відмовлено у задоволенні позовних вимог СПД -ф. о.ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Здолбунівському районі, м. Здолбунів НОМЕР_1 від 12.09.2006 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки громадянином ОСОБА_1 ввозились товари не для виробничої або іншої комерційної діяльності, то їх вартість не може відноситись до складу валових витрат виробництва підприємця ОСОБА_1 і відповідно суми податку на додану вартість, сплачені по вантажно -митних деклараціях, не можуть відноситись до податкового кредиту позивача; приватним підприємцем в ході проведення перевірки не надано належним чином оформлених вантажно -митних декларацій за період 2003 та 2005 рр., оскільки надані вантажно -митні декларації оформлені на громадянина, а не суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1 із зазначенням індивідуального податкового номера платника податку, а в графі 37 вантажно -митної декларації «Процедура»зазначено код процедури переміщення товарів - 400028, що відповідає переміщенню фізичними особами товарів, не призначених для виробничої або іншої комерційної діяльності.
СПД -ф. о. ОСОБА_1, АДРЕСА_1 подано апеляційну скаргу від 10.11.2006 року, в якій просить скасувати постанову суду та задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та невірно застосовано пп. 7.2.7 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Здолбунівською ОДПІ (правонаступником якої є ДПІ у Здолбунівському районі) проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року, про що складено акт перевірки НОМЕР_2 від 17.03.2006 року, про що складено акт перевірки НОМЕР_2 від 17.03.2006 року.
На підставі даного акту перевірки Здолбунівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення НОМЕР_3 від 28.03.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 106918,50 грн., в тому числі 71279,00 грн. основного платежу та 35639,50 грн. штрафних санкцій.
При проведенні перевірки державною податковою інспекцією встановлено, що в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємцем включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, оскільки представлені до перевірки митні декларації оформлені не на ПП ОСОБА_1, як на суб'єкта господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності (типу ВМД ІМ-40), а на громадянина ОСОБА_1 (типу ВМД ІМ-40Г).
За результатами адміністративного оскарження позивачем даного податкового повідомлення - рішення до податкових органів вищого рівня, скарги позивача залишені без задоволення, а ДПІ у Здолбунівському районі надіслано позивачу нове податкове повідомлення - рішення НОМЕР_1 від 12.09.2006 року на визначену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість -106918,50 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем подано у судовому засіданні суду першої інстанції митні декларації, які надавалися позивачем до перевірки, суми податку на додану вартість по яких, включені до податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди. В рядку 12.1 «ПДВ сплачений митним органам»податкових декларацій з податку на додану вартість відображено суму податку на додану вартість, яка сплачена митним органам -66461,00 грн., в т.ч. в 2003 році -11048,00 грн. і в 2005 році -55413,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що із митних декларацій вбачається, що діяльність з ввезення товарів на митну територію України здійснював не суб'єкт підприємницької діяльності, а громадянин -ОСОБА_1, розрахунки проводились не через уповноважений банк, а готівкою.
Розділом 2 Положення про вантажну митну декларацію, затв. постановою Кабінету Міністрів України 09.06.1997 р. № 574 визначено поняття фізичних осіб таким чином: фізичні особи -фізичні особи, які переміщують товари через митний кордон України без мети зайняття підприємницькою діяльністю; фізичні особи (підприємці) -зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності фізичні особи, які переміщують товари через митний кордон України з метою зайняття підприємницькою діяльністю.
В залежності від того, яка фізична особа переміщує товари через митний кордон України та з якою метою і здійснюється заповнення відомостей у вантажно -митній декларації, необхідних для здійснення митного контролю, митного режиму, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів, інших платежів.
Пунктом 2 Інструкції про порядок заповнення вантажно - митної декларації, затв. наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 р., визначено, що в графі 8 вантажно -митної декларації «Одержувач (Імпортер)»наводяться відомості про одержувача товару:
а. Індивідуальний податковий номер платника податків;
б. Найменування та місцезнаходження юридичної особи або П.І.Б. фізичної особи, її місце проживання та відомості про документ, що посвідчує особу;
в. У нижній частині графи після знака «№»проставляється ідентифікаційний номер одержувача, який формується згідно Додатка № 1 до даної Інструкції, та код (3,4 та 5 цифри після знаку «№») 034 відповідає одержувачу громадянину -фізичній особі, а код 018 відповідає одержувачу суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі підприємцю;
судом першої інстанції вірно встановлено, що в даному випадку, вантажно - митні декларації оформлені згідно графи 8 ВМД «Одержувач/Імпортер»на громадянина України ОСОБА_1 та в даній графі не зазначено індивідуальний податковий номер платника податків, а зазначено код одержувача 034, що відповідає одержувачу громадянину - фізичній особі.
Згідно п. 2 вищенаведеної Інструкції в графі ВМД 37 «Процедура» проставляється шестизначний код процедури переміщення товарів відповідно до заявленого митного режиму. Останні дві цифри коду визначають особливість переміщення товарів згідно з розділом 2 класифікатора процедур переміщення товарів через митний кордон України (додаток № 2 до Інструкції).
Як вбачається з матеріалів справи, у вантажно -митних деклараціях, наданих для перевірки, в графі 37 ВМД «Процедура»зазначено код процедури переміщення товарів 400028, що відповідає переміщенню фізичними особами товарів, не призначених для виробничої або іншої комерційної діяльності. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при ввезенні товару, згідно вантажно -митних декларацій, громадянином ОСОБА_1 було заявлено, що товари ввозяться не для виробничої або іншої комерційної діяльності.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що в зв'язку з тим, що громадянином ОСОБА_1 ввозились товари не для виробничої або іншої комерційної діяльності, то їх вартість не може відноситись до складу валових витрат виробництва підприємця ОСОБА_1 і відповідно суми податку на додану вартість, сплачені по даних вантажно -митних деклараціях, не можуть відноситись до податкового кредиту підприємця.
Підпунктом 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у разі ввезення (імпортування) товарів документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація. Крім того, відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, що в даному випадку підприємцем ОСОБА_1 в ході проведення перевірки не надано належним чином оформлених вантажно -митних декларацій за період 2003 та 2005 рр., оскільки надані вантажно -митні декларації оформлені на громадянина, а не суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1 із зазначенням індивідуального податкового номера платника податку, а в графі 37 ВМД «Процедура»зазначено код процедури переміщення товарів 400028, що відповідає переміщенню фізичними особами товарів, не призначених для виробничої або іншої комерційної діяльності.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Рівненської області прийнята з дотримання норм податкового законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Постанову Господарського суду Рівненської області від 24.10.2006 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.