Врадіївський районний суд Миколаївської області

смт. Врадіївка, вул. Маяковського, 103, 56301, (05135) 9-14-38

ПОСТАНОВА

Справа № 2-а-55 / 2011 р.

Іменем України

14.03.11 року судця Врадіївського районного суду Миколаївської області розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом прокурора Врадіївського району в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення пенсії „дітям війни”,

встановив:

прокурор Врадіївського району звернувся на адресу суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Врадіївському районі Миколаївської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення пенсії „дітям війни”, посилаючись на те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195- IV від 18.11.2004 року має статус дитини війни. Всупереч вимогам ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ОСОБА_1 за період з 01.09.2010 року по 01.03.2011 року доплата до пенсії виплачувалася не в повному розмірі, лише 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних.

В запереченні на позов, яке надійшло на адресу суду 09.03.2011 року, Управління пенсійного фонду України в Врадіївському районі просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. З 01.01.2008 року гр. ОСОБА_1 виплачувалось підвищення до пенсії „дітям війни” в повному обсязі - 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також, Законом не визначено величину мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитини війни» та не визначено яким органом і за рахунок яких коштів здійснюється виплата підвищення пенсії, в зв’язку з чим вимоги позивача безпідставні.

З врахуванням повідомлених позивачем обставин, за результатами розгляду наданого відповідачем заперечення, вважаю можливим ухвалення законного та обґрунтованого рішення, без проведення судового засідання та виклику осіб які беруть участь у справі, в порядку скороченого провадження.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, дослідивши докази, вважаю встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Позивач відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії дітей війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” позивачу з

01.01.2006року передбачено підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України

на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від

28.12.2007року внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та визначено розмір доплати до пенсії дітям війни в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-УІ від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України, тобто з 22.05.2008 року втратив чинність підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-УІ від 28.12.2007 року, що стосується розміру підвищення пенсії „дітям війни”.

З 01.09.2010 року позивачу виплачувалось підвищення пенсії як дитині війни в розмірі

10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб - 49,8 грн. щомісячно (Довідка № 186/02від 27.01.2011 року).

Встановлені в судовому засіданні факти вказують на те, що між сторонами склалися відносини з приводу нарахування та виплати підвищення пенсії „дітям війни”.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. З ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення до пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

На підставі викладеного, позивач з 22.05.2008 року має право на отримання підвищення пенсії як дитина війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

З 01.01.2008 року підвищення до пенсії виплачувалось позивачу у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії дітям війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є безпідставними, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, так як правові положення передбачають дітям війни щомісячну виплату підвищення пенсії та позивач має право на її отримання і органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

На підставі вищевикладеного, вважаю неправомірними дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення пенсії за період з 01.09.2010 року по 01.03.2011 року включно в неповному обсязі, та виходячи з встановлених обставин справи, вважаю наявними законні підстави для задоволення вимог, а саме щодо перерахування та виплати позивачу щомісячного підвищення пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням проведених виплат за вищевказаний період.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008, ст.ст. 138, 1832, 256 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов прокурора Врадіївського району задовольнити повністю.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у

Врадіївському районі Миколаївської області щодо виплати ОСОБА_1

підвищення пенсії „дітям війни” за період з 01.09.2010 року по 01.03.2011 року включно у

неповному обсязі.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Врадіївському районі

Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення

пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі

30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат за період із 01.09.2010

року по 01.03.2011 року включно.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Врадіївський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя