Справа № 11-303 Головуючий у І інстанції Омельченко
Категорія 4 Доповідач у 2 інстанції Колокольникова
УХВАЛА
Іменем України
10 березня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі :
Головуючого-судді - Левчука О.Д.
суддів - Колокольнікової Н.М., Габрієля В.О.
за участю прокурора - Скрипки І.М.
засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2010 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, що має повну загальну середню освіту, не працюючого, не одруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2002 року за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі, умовно-достроково звільненого постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2009 року на невідбуту частину покарання 1 рік 3 місяці 4 дні, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого : ІНФОРМАЦІЯ_4,
-засудженого за ч.1 ст.121 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1, ч. 4 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 28.08.2002 року за ч.2 ст. 187 КК України – 1 місяць позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання –5 років 7 місяців позбавлення волі.
Згідно вироку, 03 липня 2010 року близько 23.40 год. засуджений ОСОБА_1, знаходячись біля танцювального майданчику будинку культури, що розташований по вул. Леніна в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків між ним та неповнолітнім ОСОБА_2, які переросли у сварку та бійку, маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - здоров'я людини і з метою реалізації вказаного умислу витягнув з правої кишені своїх спортивних штанів кухонний ніж та, тримаючи його у правій руці, спричинив ним неповнолітньому ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи № 245/Д від 06.08.2010 року, тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани поперекової ділянки, проникаючої в ліву плевральну порожнину, з пошкодженням лівої нирки, макрогематурією, пневмотораксом та геморагічним шоком третього ступеня, субкапітального перелому 5-ї п'ясної кістки правої кисті; рана поперекової ділянки з пошкодженням нирки та проникаюча в плевральну порожнину утворилась від дії гострого предмету, яким міг бути ніж, та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого та доведеності його вини, просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання, ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 121 ч. 2 КК України –6 років позбавлення волі. На підставі ч.ч. 1,4 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 28.08.2002 року за ч.2 ст. 187 КК України та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання –6 років 6 місяців позбавлення волі, оскільки останнім було скоєно тяжкий злочин в період умовно-дострокового звільнення. Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_1 під час судового слідства намагався ввести суд в оману, надаючи неправдиві свідчення, не враховано також обтяжуючу обставину, що даний злочин було скоєно в стані алкогольного сп’яніння.
В апеляції та в доповненнях засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на ст. 36 КК України, оскільки вважає, що він діяв в стані необхідної оборони, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та через застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню. Свої вимоги мотивує тим, що судом порушено вимоги ст.ст. 323, 324 КПК України, не враховано і не надано оцінку доказам, які мають значення для правильного вирішення питання щодо кваліфікації його дій та міри покарання.
Крім того, судом не враховано дані про особу засудженого та постановлено вирок на суперечливих показах потерпілого ОСОБА_3 і свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших, які суперечать фактичним обставинам справи, а докази і доводи захисту необгрунтовано відкинуто. Звертає увагу на те, що 25.08.10 року виділено матеріали справи для проведення додаткової перевірки і встановлення осіб, яких не було встановлено досудовим слідством, проте причетних до вчинення даного злочину. Суд не взяв до уваги довідку і висновок судово-медичної експертизи про нанесені йому тілесні пошкодження, що свідчать про обставини, при яких довелося застосувати ніж. Вважає, що умисел в його діях на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому - не доведений, знаряддя злочину належним чином не досліджено, а тому вирок суду є безпідставним, необґрунтованим та незаконним.
Також, судом не враховані обставини, що пом»якшують покарання, а саме : що після умовно-дострокового звільнення він не мав жодного порушення чи приводу, по місцю проживання характеризується позитивно, працевлаштований, в день скоєння злочину знаходився в тверезому стані разом з рідними та неповнолітнім сином.
В запереченні на апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_1 просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду змінити у зв»язку з суворістю призначеного покарання, застосувати норму закону, що стосується необхідної оборони, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Також вказує, що доводи прокурора є безпідставними та необґрунтованими, які не відповідають вимогам ст.ст. 323, 324 КПК України.
Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, думку прокурора, який заперечував проти апеляції засудженого та підтримав свою апеляцію, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого та прокурора не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Винність засудженого у скоєнні інкримінованого злочину доведена сукупністю наведених у вироку та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме : частково показами самого засудженого про те, що він дійсно витяг з кишені своїх спортивних штанів ніж та почав ним махати, послідовними показами потерпілого ОСОБА_2, який підтвердив, що в процесі бійки із засудженим, відчув удар в спину, біль, йому стало погано, відчув, що мокріє спина, ліг на спину. Показами свідка ОСОБА_6, який бачив як засуджений, знаходячись за будинком культури, бився з потерпілим, а потім витяг із кишені спортивних брюк ножа з пластмасовою рукояткою та наніс правою рукою потерпілому, що стояв впівоберта ножове поранення, після чого заховав ніж у праву кишеню своїх брюк та зник з місця пригоди.
Показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, даними рапорту про те, що 04.07.2010 року в ЦРЛ надано меддопомогу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, з приводу проникаючого ножового поранення живота, якого було доставлено з дискотеки с. Білогородка (т.1 а.с. 4); даними протоколу огляду місця події від 04.07.2010 року, під час якого працівниками СОГ була оглянута прилегла територія Будинку культури, де на асфальтованому покритті біля клумби виявлені плями бурого кольору, схожі на кров. (т.1 а.с. 5-9); довідками № 4294, 4316 про госпіталізацію 04.07.2010 року ОСОБА_2 з проникаючим ножовим пораненням (т.1 а.с. 15, 107); даними протоколів огляду місця події від 04 та від 05.07.2010 року (т.1 а.с. 17-18, 22); протоколом огляду та вилучення від 04.07.2010 року (т.1 а.с. 20-21); даними протоколу очної ставки від 05.07.2010 року між свідком ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_1, під час якої обидва підтвердили свої покази щодо обставин нанесення потерпілому ножового поранення (т.1 а.с. 40-43); постановою від 05.07.2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 212, 396 КК України (т.1 а.с. 44-46); даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 10.07.2010 року, згідно якого ОСОБА_1 показав де, за яких обставин та яким чином він наніс ножове поранення потерпілому (т.1 а.с. 81-88); протоколом очної ставки від 12.07.2010 року, проведеною між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1, під час якого обидва підтвердили свої покази щодо обставин нанесення ножового поранення (т.1 а.с. 111-113); даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 21.07.2010 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_2 та його законного представника, під час якого ОСОБА_2 показав, де та за яких обставин він отримав ножове поранення (т.1 а.с. 114-116); постановою від 25.08.2010 року про виділення матеріалів з кримінальної справи для проведення додаткової перевірки для вирішення питання про притягнення винних до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України (т.1 а.с. 127-128); висновком експерта №245/Д від 06.08.2010 року, про наявність та тяжкість тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_2 (т.1 а.с. 138-139); актом № 600 амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 07.07.2010 року, (т.1 а.с. 141-142), речовими та іншими доказами по справі, яким суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував дії засудженого за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вирішуючи питання про зміст умислу засудженого, суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, при цьому враховує засоби і знаряддя останнього, причини припинення злочинних дій, сосунки потерпілого і засудженого та їх поведінку, яка передувала злочину.
Сукупність всіх доказів у справі свідчить про те, що завдаючи удари ножем по тулубу, засуджений передбачав та свідомо допускав, що від його злочинних дій у неповнолітнього потерпілого можуть настати тяжкі тілесні ушкодження. Даних про те, що ОСОБА_1 вчиняв вказані дії з метою захисту своїх інтересів матеріали справи не містять, а тому, довід засудженого про те, що він діяв в стані необхідної оборони є надуманим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Судом належним чином досліджений в сукупності з іншими доказами висновок судово-медичної експертизи № 245/Д від 06.08.2010 року, згідно якого ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани поперекової ділянки, проникаючої в ліву плевральну порожнину, з пошкодженням лівої нирки, макрогематурією, пневмотораксом та геморагічним шоком третього ступеня, субкапітального перелому 5-ї п'ясної кістки правої кисті; рана поперекової ділянки з пошкодженням нирки та проникаюча в плевральну порожнину утворилась від дії гострого предмету, яким міг бути ніж та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, який у суду сумніву не викликає.
Досудовим та судовим слідством достовірно встановлено, що наявні у засудженого легкі тілесні ушкодження утворились в ході бійки від удару потерпілого кулаком в праве око, про що стверджував сам засуджений, а також потерпілий та свідок ОСОБА_6 Цій обставині судом у вироку дана відповідна оцінка, а тому довід ОСОБА_1 про те, що суд не взяв до уваги довідку і висновок судово-медичної експертизи про нанесені йому тілесні пошкодження є надуманим.
Постановою слідчого від 25.08.10 року виділено матеріали відносно невстановлених осіб для проведення додаткової перевірки, оскільки в діях останніх вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, проте ця подія закінчилась задовго і даної кримінальної справи не стосується, а тому доводи засудженого в цій частині є необґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, доводи засудженого про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також, що судом порушено вимоги ст.ст. 323, 324 КПК України, а саме: не враховано і не надано оцінку доказам, які мають значення для правильного вирішення питання щодо кваліфікації його дій та міри покарання є безпідставними.
Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на законність чи обґрунтованість прийнятого рішення чи підстав для направлення справи на додаткове розслідування, апеляційний суд не вбачає.
При обранні міри покарання засудженому суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного, дані про його особу, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, навів їх у вироку та належним чином оцінив.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання засудженому ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України і є домірним скоєному, що спростовує доводи апеляцій прокурора та засудженого в цій частині.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області, -
У х в а л и в :
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення, вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Головуючий
Судді