Справа №22-4834 Головуючий у 1-й інстанції – Ніткевич В.А.

Категорія: 44 Доповідач в апел. Інстанції – ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Гончарук Л.Я.

при секретарі: Панчук І.С.,

з участю ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 6 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим будинком в м. Великі Мости по вул. І.Франка, 63 "а", Сокальського району, Львівської області.

Скасовано реєстрацію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Великі Мости по вул. І.Франка, 63"а", Сокальського району, Львівської області.

Рішення суду оскаржила відповідач.

В апеляційній скарзі апелянт вважає рішення незаконним, оскільки, не враховано, що користування жилим будинком, що належить громадянину регулюється главою 6 ЖК України. Відповідно до ст. 156 ЖК України, вона, як член сім”ї власника, яка тривалий час, аж до вигнання з будинку, проживала з власником та має право на користування цим будинком нарівні з власником. До того ж, при її вселенні в будинок свекра та свекрухи ОСОБА_3 у них була укладена угода виключно про її безоплатне користування житлом. Цих обставин суд не з’ясував.

Просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Встановлено, що власником будинку №63"а" по вул. їв. Франка в м. Великі Мости, Сокальського району Львівської області є позивач.

З довідки № 47 виданої 13.01.2010 р. виконавчого комітету Великомостівської міської ради, встановлено, що ОСОБА_2 дійсно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2"а", Сокальського району, до складу його сім"ї входять: дружина - ОСОБА_4, син - ОСОБА_5, внук ОСОБА_6 та внук - ОСОБА_7

З акту від 05.01.2010р., складеного комісією Великомостівської міської ради, встановлено, що в м. В.Мости по вул. І.Франка,63"а" зареєстрована і проживає сім"я ОСОБА_2, 1940р.н., а також зареєстрована невістка ОСОБА_3, 1979р.н., яка по даній адресі не проживає з 2004р. по даний час.

При таких обставинах суд вказав, що під час судового розгляду справи не встановлено підстав, передбачених ст. 71 ЖК Української РСР щодо збереження за відповідачкою жилого приміщення та задоволив позов.

Однак рішення суду постановлено на неповно з’ясованих обставинах справи.

Виходячи з положень ст. 71 ЖК України та роз’яснень, що містяться в  

пп. 10 і 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України", право користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї зберігається протягом шести місяців або інших строків, передбачених цією статтею. В разі відсутності цих осіб понад встановлені строки з поважних причин  (перебування у відрядженні, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї тощо) цей строк може бути продовжений судом.  

Судом встановлено, що відповідач зареєстрована в спірному будинку.

Як стверджує апелянт вона проживає тимчасово в орендованій квартирі і це не означає її повну відсутність в будинку позивача більше 6 місяців. Вона постійно буває в будинку, адже там проживають її неповнолітні діти, очікуючи на милість свекра знову дозволити користуватись жилим будинком. Тому у суду не було підстав приймати рішення про зняття її з реєстрації, хоч би з огляду на те, що вона повинна проживати і бути зареєстрованою там, де зареєстровані її діти та чоловік.

В засіданні судової колегії позивач підтвердив, що відповідач буває в будинку та, що проживає і надалі однією сім”єю з своїм чоловіком, тобто позивача сином.

Не заперечує він і того, що з приводу поведінки відповідачки у нього з нею були конфлікти.

При таких обставинах судова колегія вважає, що відповідач з поважних причин  не проживає в будинку, який добровільно не залишала.

Тому підстав для задоволення позову згідно ст. 71 ЖК України немає.

  Суд на зазначені обставини та положення закону належної уваги не звернув.

Крім того, суд не взяв до уваги й належним чином не перевірив те, що у сторін була укладена угода про безоплатне користування житлом.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не враховано, що вона, як член сім”ї власника, яка тривалий час, аж до свого вигнання з будинку, проживала з власником та має право на користування цим будинком нарівні з власником. До того ж, при її вселенні в будинок свекра та свекрухи у них була укладена угода виключно про її безоплатне користування житлом.

Вказана обставина не була предметом судового розгляду.

В засіданні судової колегії ОСОБА_2 представив договір найму житлового приміщення, з якого вбачається, що ОСОБА_3 має право на проживанні в будинку на постійно.

У п.7 вказаного договору зазначено, що він може бути достроково розірваний у порядку передбаченому законом.

Відповідно до ч.3 ст.168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.

Згідно з роз'ясненнями, даними у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 р. №2 " Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" укладений на невизначений строк договір найму жилого приміщення може бути розірваний за вимогою наймодавця … і наймач був попереджений про наступне розірвання договору не менше ніж за три місяці ( ст. 168).

З матеріалів справи встановлено, що про наступне розірвання договору не менше ніж за три місяці позивач не повідомляв відповідачку.

При таких обставинах судова колегія приходить до висновку, що про те, що підстав для визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, не встановлено.

Тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та строк її не проживання в будинку слід продовжити.  

Керуючись ст. ст. 71,72, 150 ЖК України, ст. ст. 391 ЦК України ст.ст. 10, 60, 212, п. 2 ч.1 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314 ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 6 травня 2010 рокускасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: