СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06.03.2007 | Справа № 2-26/16447-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Котлярової О.Л.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Хапанцева Н.А.
за участю представників сторін:
позивача не з'явився
відповідача Капран Магдаліна Вікторівна, довіреність № 23-11.0/06-408 від 19.01.07, Головне управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим;
відповідача Зудінов Олег Олексійович, довіреність № 1707/6403 від 05.10.06, Кримська митниця;
за участю прокурора Тіхонов Олександр Миколайович, посвідчення № 439 від 20.02.06, Прокуратура міста Севастополя;
розглянувши апеляційні скарги Прокурора Автономної Республіки Крим та Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 22.11.2006 у справі №2-26/16447-2006А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-АВТО" (пров. Гер. Аджимушкая, 5/15, місто Сімферополь, 95000)
до Кримської митниці (вул. Мальченка, 22, місто Сімферопіль, 95491) Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19, місто Сімферополь, 95000)
за участю
прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, 95000)
про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування карток відмови, повернення 41198,32 грн
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2006 у адміністративній справі № 2-26/16447-2006А позов задоволено (а. с. 138-144, том 1).
Визнано протиправними дії Кримської митниці щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕС-АВТО" в митному оформленні товарів та стосовно оформлення та видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню та пропуску транспортних засобів через митний кордон країни № 600000001/6/00264 та № 600000001/6/00263 від 22.08.2006, визнано протиправними та скасовано зазначені картки відмови та зобов'язано Головне Управління держказначейства в АР Крим повернути товариству з Державного бюджету України 41198,32 гривен сплачених податків та зборів.
Постанова суду мотивована тим, що при переміщенні 2 автомобілів на митну територію України на підставі контракту № 11234-7 від 18.04.2006 із додатковими угодами від 28.04.2006, № 2 від 03.07.2006, заключеного між ТОВ "ТЕС-АВТО" і компанією США "Суматор Інтернешнл ІНК" на поставку 2-ох автомобілів, у Кримської митниці виникли необґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості, а тому митний орган безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості автомобілів. Внаслідок неправомірних дій Кримської митниці товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕС-АВТО" було позбавлено права на митне оформлення товару на підставі ціни угоди та понесло прямі витрати у виді необґрунтованої сплати з вини митниці митних зборів і платежів у сумі 41198,32 гривен.
Не погодившись з вказаною постановою прокурор Автономної Республіки Крим, до якого приєдналась Кримська митниця у порядку статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України та Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду як незаконну та у позові відмовити.
Апелянти: прокурор та митниця вважають, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що регулюють визначення митної вартості товару і права митниці у вирішенні цих питань.
Дії митниці є правомірними щодо відмови у пропуску на митну територію України автомобілів позивача за митною вартістю, яка зазначена у ДМВ-3 № 600000001/6/007093 від 22.08.2006 та № 600000001/6/007098 від 22.08.2006, так як остання не відповідає митній вартості, встановленій відповідно до положень Митного кодексу України.
Талони відмови та рішення про митну оцінку товарів є різними за своєю правовою природою документами та застосовуються при здійсненні різних за змістом митних процедур. Талон відмови не може бути предметом оскарження у судовому порядку, оскільки він є інформацією з причин відмови у митному оформленні товарів. Предметом оскарження може бути рішення митного органу щодо застосування того чи іншого методу митної вартості. Підставою для повернення сплачених надмірно податків є рішення Митного органу вищого рівня, чи суду про визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів.
Судом суттєво порушено норми матеріального та процесуального права, застосовані норми цивільного законодавства, які не застосовуються до митних правовідносин.
Крім того, ввізні митні декларації за формою ДМВ-3, за якими позивачем був сплачений податок на додану вартість до Державного бюджету є узгодженими податковими деклараціями. Самостійне визначення платником податку зобов’язання в декларації вважається узгодженим з моменту подачі декларації та не може бути оскаржено у адміністративному чи судовому порядку.
Таким чином, спроба позивача у судовому порядку стягнути сплачені ним суми податку є фактичною спробою отримати подвійне відшкодування податку на додану вартість з держбюджету.
Доводи скарги Державного казначейства мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив норми Бюджетного кодексу України у частині відшкодування шкоди за рахунок такої бюджетної класифікації, яка не визначена для вирішення цього питання.
Більш детально доводи викладені у апеляційних скаргах сторін.
В судовому засіданні представники прокуратури, Державного казначейства, Кримської митниці підтримали вимоги, викладені в апеляційних скаргах.
Представник позивача у судове засідання 06.03.2007 не з’явився, надіслав телеграму про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою юриста товариства, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність представника ТОВ "Тес-авто" за матеріалами справи. Згідно статті 196 пункт 4 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Розпорядженням першого заступника голови суду від 06.03.2007 суддю Лисенко В.А., у зв’язку з її поважних причин, замінено на суддю Заплаву В.А.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає апеляційні скарги підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, у зв'язку з чим, суд правомірно розглянув справу за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що ТОВ "ТЕС-АВТО" до митного оформлення надані декларації митної вартості (далі - ДМВ) № 600000001/6/007093 від 22.08.2006 та № 600000001/6/007098 від 22.08.2006 (а.с. 26-29) і визначено митну вартість 2-ох автомобілів за ціною контракту 7200 доларів США, що еквівалентно 36360 гривень за курсом долару США до гривні на 28.06.2006. Таким чином, загальна сума поставлених автомобілів складає 14400 доларів США, що еквівалентно 72720 грн України, що поставлені на умовах СРТ (перевозка сплачена до морського порту міста Одеса).
Статтею 259 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Митного кодексу.
Згідно статті 264 Митного кодексу України декларант зобов’язаний надати митниці документи, згідно яких митна вартість товарів і надані ним відомості про її визначення базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно статті 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, і прийняти рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товару.
На надані до митного оформлення ДМВ згідно наказу Державної служби України №1227 від 12.12.2005 "Про затвердження Порядку оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України” Кримською митницею були видані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню або пропуску транспортних засобів через митний кордон країни № 600000001/6/00264 та № 600000001/6/00263 від 22.08.2006, у зв’язку з сумнівами митниці щодо достовірності визначення вартості товару, що ґрунтуються на наступному (а.с. 24-25).
Як вважає позивач, зазначена у ДМВ-3 № 600000001/6/007093 від 22.08.2006 та № 600000001/6/007098 від 22.08.2006 вартість поставлених автомобілів, що постраждали від стихійного лиха, встановлена на рівні 7200 доларів США відповідно до додаткової угоди № 2 від 03.07.2006 до контракту № 11234-7 від 18.04.2006
Для підтвердження митної вартості товарів на рівні 7200 доларів США позивач надав інвойси № 552/6, № 548/6 від 27.06.06, які виставлені до заключення 03.07.2006 додаткової угоди, ці інвойси мають відсилку до додатку № 1 від 14.06.2006 зазначеного контракту, в якому вартість автомобілів визначена на рівні 11800 доларів США.
Факт наявності пошкоджень на автомобілях, некомплектності, документально не підтверджено. Перелік робіт, які необхідно здійснити для подальшого експлуатації автомобілів відноситься до діагностичних і їх передпродажної підготовки. Їх вплив на вартість автомобілів документально не підтверджений і не може бути обчислений. Відповідно до сертифікатів відповідності № UA 1.032.0120103-06 та № UA 1.032.0120129-06 ввезені автомобілі відповідають всім необхідним стандартам.
Згідно актів митного огляду товарів, підписаних декларантом позивача, від 22.08.2006 по спірним митним деклараціям ввезені 2 автомобіля мають забруднення салону осколками скла, пошкодження фарбування та передніх бамперів і переднього лівого крила.
За висновками спеціаліста від 17.08.2006 № 980/06, № 981/06 усунення цих пошкоджень потребує тільки зовнішнього полірування, наявність інших пошкоджень чи некомплектність актами огляду чи висновками спеціаліста не встановлено. За висновками спеціаліста в залежності від комплектації, вартість ввезених автомобілів в США складає від 14599 до 19899 доларів США, а не 11800 доларів США, які задекларував позивач.
А крім того, судом не прийнято до уваги і умови контракту, який передбачає поставку нових автомобілів і не оговорює, що вони можуть мати пошкодження, які свідчили б про їх перебування у користуванні.
За цих обставин не можливо встановити дійсну ціну товарів, що була сплачена чи підлягає сплаті, а тому не можливо застосувати метод визначення митної вартості товарів - за ціною угоди товарів на чому полягає позивач.
На підставі Закону, митний орган, у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються за визначеними законодавством методами.
Статтею 266 Митного кодексу України визначені наступні методи визначення митної вартості товарів:
- за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
- за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);
- на основі віднімання вартості (метод 4);
- на основі додавання вартості (метод 5);
- резервного (метод 6).
Слід зазначити, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини 3 статті 266 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
В ході проведеної консультації позивачу, з чим він погодився, у якості підстави для визначення митної вартості були надані висновки спеціаліста від 17.08.2006 № 980/06 та № 981/06, з яких відповідно до вимог Митного Кодексу було обрано найменшу цінову інформацію у розмірі 15319 доларів США за кожний з автомобілів. У зв'язку з цим, загальна сума задекларованого товару склала 30 638 доларів США, що призвело до збільшення розміру митних зборів та платежів на 41198,32 гривні, яку позивач сплатив, оформивши декларацію у загальному порядку, тимчасову декларацію митному органу не надав (стаття 82 Митного кодексу України).
Згідно Положення про ВМД (затверджено Постановою КМУ 574 від 09.06.1997) - ВМД це письмова заява встановленої форми, що надається митному органу і містить відомості про транспортні засоби та товари, які переміщуються через митний кордон України, заявлений митний режим, та іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Пунктом 5.1 статті 5 вказаного вище Закону податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня її подачі. Таке податкове зобов’язання не може бути оскаржено платником податків в адміністративному чи судовому порядку.
Таким чином, застосування тимчасової декларації або застосування ВМД мають різні правові наслідки. За тимчасовою декларацією такі податки можуть бути повернуті платникові у випадку прийняття митницею рішення щодо правильності визначення митної вартості. А при оформленні ВМД на загальних підставах, яка є також податковою декларацією, податкове зобов'язання самостійно визначене у ній платником податків, вважається узгодженим з моменту подачі декларації і не може бути оскаржено у адміністративному чи судовому порядку. Підставою для відшкодування з держбюджету від'ємного значення суми зобов'язань з ПДВ є тільки дані податкової декларації ( ст.7 п. 7.7 пп.7.7.3 Закону України "Про податок на додану вартість") і згідно з п.7.4. ст.7 цього Закону ВМД, за якою позивач сплатив до держбюджету податок на додану вартість є підставою для формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування податку.
Заявлені позовні вимоги є спробою отримати подвійне відшкодування ПДВ з держбюджету.
Стаття 2 пп.2.1.1 п.2.1, а також стаття 1 п.1.12 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ відніс митні органи до контролюючих відносно ввізного-вивізного мита, акцизного збору, ПДВ, інших податків та зборів - обов'язкових платежів, що стягуються відповідно до законодавства під час ввезення товарів на митну територію України.
Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Вирішуючи питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 41198,32 грн суд першої інстанції не врахував, що зазначені кошти є вже сплаченими позивачем податками та зборами і помилково застосував до спірних правовідносин норми цивільного законодавства України, замість норм Митного кодексу України, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ , Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.19997 № 168. Стаття 1 пункт 2 Цивільного кодексу України передбачає, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому власному підпорядкуванні однієї стороні іншій, а також до податкових, бюджетних правовідносин, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Рішення митного органу про визначення митної вартості 2-ох автомобілів не чинним у судовому порядку не визнавалось, у зв'язку з чим, відсутні підстави для повернення сплачених податків з державного бюджету (ч.6 ст.264 Митного кодексу України). Згідно з текстом судового рішення, позивачеві повернуто з держбюджету України зайво сплачені митні збори та платежі 41198, 32 грн.
Повернення коштів, які були помилково або надмірно зараховані до бюджету, проводиться за поданням органів стягнення (ст. 50 Бюджетного кодексу України) і тільки при умові установлення факту зачислення цих сум до доходів держбюджету і з того рахунку, на який кошти були фактично зараховані (ст. 4 п.2, ст. 2 ч.1 Бюджетного кодексу України). Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "ТЕС-АВТО" надмірно сплатив до держбюджету збори і платежі, не вказавши з яких конкретно видів податків і на яку суму, Бюджетна кваліфікація не передбачає повернення з держбюджету такого виду платежів як таможні збори і платежі. Згідно Порядку повернення платниками помилково або надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Держказначейства України № 226 від 10.12.2002 та зареєстровано в Мінюсті України за № 1000/7288 від 25.12.2002, повернутими можуть бути помилково чи надмірно сплачені в бюджет податки, збори (обов'язкові платежі).
З урахуванням викладеного, дії митниці є правомірними, засновані на вимогах законодавства, що регулює її діяльність, і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Судом не прийнято до уваги вимоги ст. 80 Митного кодексу України, згідно якої картка відмови у митному оформлені товарів є роз'ясненням вимог митного оформлення товарів, виконання яких забезпечує пропуск через митний кордон України та причин відмови у митному оформленні. Талон відмови не є актом ненормативного характеру і не може визнаватись не дійсним або скасуватись у судовому порядку.
Керуючись статтями 195, пунктами 3, 4 статті 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги прокурора Автономної Республіки Крим, Кримської митниці, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2006 у адміністративній справі № 2-26/16447-2006А скасувати.
Постановити нове рішення: Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕС-АВТО" відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій митниці і визнання протиправними та скасування карток відмови, повернення 41198,32 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-АВТО" (95011, місто Сімферополь, вул. героїв Аджимушкая, 5/15, код ЄДРПОУ 31681159, р/р 26001440114720 в КРФ АКБ "укрсоцбанк" в місті Сімферополі, МФО 324010):
державне мито у дохід держбюджету (р/рахунок 31118095600002, банк одержувача Управління держказначейства в АР Крим, ЗКПО 223001854, МФО 824026) державне мито у сумі 412 грн.
на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр", (місто Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ "Банк Універсальний", місто Львів, МФО 325707, ЗКПО 30045370) 118 грн витрат за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді О.Л. Котлярова
Л.М. Заплава